Через пандемію коронавірусу багато людей опинилися без роботи, а бізнеси – під загрозою закриття. Проте криза приносить і нові можливості. Гадячани Андрій Павлюченко і Яна Шевченко – власники магазину «Рижики» у Києві. Його відкрили три місяці тому. Мають власний виробничий цех у Гадячі, звідки розвозять власну продукцію по району та у столицю. Продають випічку та напівфабрикати. Подружжя розповіло, як вплинула пандемія на їхній бізнес і чому у період кризи відкрили власний фірмовий магазин саме у Києві.
Хобі перетворилось у власну справу
Андрій: У 2010 у нас не було роботи. Ми виховували двох синів, грошей не вистачало. І ось порадившись із дружиною, вирішили продавати пиріжки. Дружина – кулінарка, тож усе, що пов'язане з приготуванням взяла на себе. А я продавав пиріжки на базарі. Пройшло небагато часу, як покупці, спробувавши нашу продукцію, «рознесли» цю інформацію по магазинах. Нам почали надходити пропозиції про співпрацю. Так ми потихеньку завойовували довіру жителів Гадяча.
Яна: Щойно покупці у магазинах побачили нову продукцію, почали вимагати сертифікати якості. А які можуть бути сертифікати, якщо ти готуєш вдома на кухні. Для того, щоб видали сертифікат, потрібно, щоб була така кухня, яка відповідала б усім нормам. На неї потрібні були гроші, тож ми вирішили знайти спонсора. Шукали його через знайомих. З ним ми працювали недовго. Коли налагодили ринок збуту, спонсор кинув нас. Два місяці ми просиділи без роботи, а тоді вирішили знову спробувати зайнятися продажем випічки. У нас був стимул, ми хотіли довести насамперед собі, що зможемо впоратися і без сторонньої допомоги. Взяли кредит, позичили грошей, знайшли приміщення та зайнялися ремонтом. Нас підтримували та допомагали рідні, друзі.
Андрій: Вигадувати назву нашої фірми довго не довелося. Назва «Рижики» пішла від того, що у нас в родині всі руді. Так працювали майже десять років.
Хто не ризикує, той не п’є шампанського
Андрій: Коли оголосили карантин, ми на деякий час закрили підприємство. Нашу продукцію стали менше брати. Про випічку взагалі не йшлося. Наше виробництво впало на 70%. Люди почали економити, ніхто не знав, що буде завтра.
Яна: Перші два тижні ми нічого не робили, не знали що буде далі, чого очікувати.
Андрій: Але сидіти склавши руки не вихід. Ми поговорили з рідними, друзями, що потрібно відкривати фірмовий магазин власної продукції у Києві. Для того, щоб було куди реалізовувати продукцію. У столиці закрилося багато малих підприємства, які не витримали нових умов життя у «ритмі» пандемії. Оренда приміщення знизилася. Тому і вирішили їхати саме до Києва. Можна сказати, що пандемія пішла нам на руку. Заручившись підтримкою близьких, ми з дружиною поїхали до столиці. Адже хто не ризикує, той не п’є шампанського.
Яна: У Гадячі ми навіть і не думали відкривати свій магазин. Наша продукція є майже в кожному магазині міста. І більше ніж потрібно ти тут уже не продаси. Чоловік запропонував, я погодилася. Було страшно, адже це все-таки столиця, там вибагливі люди живуть. Але для нас це був виклик. Ми ризикнули. Приміщення знайшли швидко, адже шукали більш бюджетний варіант.
Андрій: Відкрили магазин легко, швидко і без проблем. Від ухвалення рішення до відкриття магазину пройшло 2 тижні. Незважаючи на пандемію, у власника орендованого приміщення до нас не було ніяких запитань. Адже у нас була перевага – продукція власного виробництва. Крім того, вся документація була у нас в порядку та були відповідні сертифікати.
За три місяці роботи магазину наш асортимент зріс на 15-20 видів. Часто люди запитують у нас чи є пиріг курка з грибами, мак з вишнею, малина з творогом. І чому б не спробувати розширитися, якщо люди запитують.
Зараз ми виготовляємо сирники, манники, заморожені напівфабрикати – котлети, перець фарширований, голубці та багато іншого.
У нас універсальні бійці на всі руки
Яна: До карантину ми працювали та продавали оптом продукцію із цеху. І це було не лише зручно, а й вигідно. Клієнти брали продукцію від 5 кілограмів. Щойно запровадили карантин, ми перестали продавати оптом із цеху, адже не хочемо наражати своїх працівників на небезпеку.
Андрій: За час пандемії ми нікого не звільнили. У нас люди працюють дуже давно. Були випадки, що люди йшли у пошуках кращої долі, а потім поверталися до нас. В цеху працює 4 людини, кілька людей проходять стажування.
У нас універсальні бійці на всі руки. Якщо хтось захворів, чи має якісь справи, то на його позицію без проблем стає колега.
Наполеонівські плани
Андрій: У гадяцькому цеху ми виготовляємо всю продукцію та возимо на Київ. У мене є власний транспорт з морозильною камерою, я сам приїжджаю, завантажую товар та везу у столицю.
У принципі так можна доставляти власну продукцію в будь-яку точку України. Я, як і кожен підприємець, маю наполеонівські плани з цього приводу. А чому б і не спробувати? Я народився та виріс у Гадячі, тому власне виробництво переносити нікуди не збираюся, залишу його у нашому рідному місті. Мені хочеться створювати робочі місця, аби люди не виїжджали у пошуках роботи в інших містах або навіть і країнах.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
