Кобеляки, Лубни, Веселий Поділ, Полтава і Гадяч – всього на Полтавщині п’ять міст, де існують дуже важливі установи – метеорологічні станції. Одягтися сьогодні легше чи взяти із собою парасольку – ми вирішуємо, заглянувши на синоптичні сайти. Але ви б здивувалися, дізнавшися, що жоден прогноз погоди не обходиться без даних, які передають із таких маленьких метеорологічних станцій, як у Гадячі.
Якщо виходити із Полтавської дворами на вулицю Гагаріна, із боку пошти, погляд упирається у нічим не примітний будинок – старенькі стіни під такими ж старими деревами, які тримають на собі сумне січневе небо. Десь на подвір’ї гавкає пес. Але мало хто здогадується, що у цих стінах, а також на майданчику, що знаходиться на території за будинком, твориться прогноз погоди, який ви потім побачите на сайтах, телебаченні чи газетах.
Наталія Кафідова, начальник Гадяцької метеостації, розповідає, що це приміщення було колись панським будинком. Приблизний рік його будівництва — 1905 рік, а сама метеорлогічна служба існує у Гадячі із 30 років минулого століття. Тобто уже майже сто років!
Метеостанція знаходиться у приміщенні, якому понад 100 років.
Чи створюють прогноз погоди гадяцькі метерлоги?
— Ні, ми не робимо цього, – усміхається Марина Карфідова. – Щоб прогнозувати погоду потрібно, перш за все, знати, що відбувається в атмосфері зараз у початковий момент часу. Ми збираємо метеорологічні дані — "сировину" для розрахунку прогнозу погоди. Щоб підготувати прогноз погоди на кілька днів, потрібно мати дані про фактичну погоду на території масштабами у кілька тисяч кілометрів.
А прогноз на тиждень і більше вимагає інформації про те, що відбувається із погодою на усій земній кулі.
При довогостроковому прогнозі доводиться розглядати практично усю кліматичну систему, в яку входить атмосфера, океан і верхній шар суші.
Як працює метеорологічна станція у Гадячі
Україна входить до Всесвітнього метеорологічної організації із 1948 року. Це зобов’язує надавати гідрометеорологічну інформацію в глобальну систему телезв’язку для міжнародного обміну гідрометеорологічними даними.
Тому гадяцькі метеорологи кожні три години разом зі своїми колегами у світі виходять хвилина у хвилину по міжнародному скоординованому часу на метеорологічний майданчик, щоб зняти дані.
– Нам потрібно зробити спостереження, потім цю інформацію обробити і передати на Гідрометцентр у Київ. Ми просто не маємо права пропустити спостереження: у дощ, у сніг, під час грози ми виходимо на майданчик.
Був один випадок, коли наш працівник через негоду не міг дійти до нього без лопати – такий був великий снігопад, – розповідає Марина Карфідова.
Зараз на метеостанції працює 8 людей: начальник, 5 спостерігачів-метеорологів, один агрометеоролог і один спостерігач поста на річці Псьол.
Спостерігач-метеоролог заносить дані у спеціальну програму, яка автоматично складає телеграму і передає її до Українського гідрометцентру.
Телеграму потрібно передавати обов’язково, незважаючи ні на які форс-мажорні ситуації. Тому у минулому, коли відключали електропостачання, доводилося передавати телеграми під світло гасової лампи.
Крім строкових даних, Гадяцька метеостанція передає міжстрокові телеграми, або штормові – про небезпечні метеолорологічні явища, якщо вітер вище 12 метрів за секунду, при погіршенні видимості, навіть якщо це димка, а також, коли утворюється і виростає ожеледь чи йде льодяний дощ.
Твоя підтримка важлива! Усі зібрані кошти підуть на розвиток сайту Гадяч.City.
Що досліджують на Гадяцькій метеостанції
Гадяцька метеостанція складається із метеомайданчика, на якому розташована більшість приладів для збору даних, та закритого приміщення, де знаходяться барометр (прилад для вирмірювання атмосфероного тиску) і барограф (прилад для безперервного запису зміни атмосферного тиску). До речі, барометр на метеостанції родом аж із 1948 року! І ще й досі виконує свої функції.
Разом із Мариною Карфідовою йдемо на метеомайданчик, навіть не підозрюючи, що екскурсія може бути такою цікавою.
Спостереження за атмосферними явищами не можливе без спеціальних приладів. Наприклад, анеморумбометра, який вимірює його силу, і флюгера – його напрям.
Анеморумбометр
За вологістю і температурою навколишнього повітря спостерігають у психометричній будці.
– Такі будки подібні одна до одної у всьому світі. Вони пофарбовані у білий колір, щоб підтримувати постійний температурний режим всередині, – говорить пані Марина. – Будка захищає термометри від впливу зовнішнього середовища.
Психометрична будка
Всередині знаходиться два психометричні термометри: сухий і зволожений. На резервуар зволоженого термометра пов’язаний батист (тканина), змочений у дистильовану воду. Різниця показників цих термометрів визначається показник вологості. Також щоранку на метеостанції перевіряють рівень радіації за допомогою дозиметра.
Психомтрична будка всередині.
Висоту снігу вимірюють за допомогою снігомірних рейок, а кількість опадів – опадоміра. Наприклад, якщо надворі морозно і йде сухий сніг, води у ньому не так багато, коли йде наприклад мокрий сніг.
Снігомірна рейка.
– Є різниця між висотою снігу і кількістю опадів, – говорить Марина Карфідова. – Сніг буває різний: висота може бути одна, а кількість опадів – інша. Для її визначення існує опадомір. Сніг із нього повинен розтанути, воду, що утворилася виливають у спеціальну опадомірну склянку.
Опадомір
Інтенсивність опадів визначається за допомогою плювіографа – самописного приладу для постійної реєстрації рідких атмосферних опадів.
А ще, виявляється, можна спостерігати за ожеледдю – так, тим самим атмосферним явищем, через яке населені пункти залишаються без світла. Такі дослідження проводять на ожеледному станку. Він складається із трьох стовпів, на яких закріплені дві пари дротів, де зосереджуються льодові намерзання. Ці намерзання вимірюються за товщиною шару льоду на дротах, а також визначають вид ожеледно-паморозевого відкладу, тривалість явища, розміри намерзання на дроті тощо. За допомогою штанген-циркуля вимірюється товщина відкладу.
Ожеледний станок
Ще один прилад для визначення зимових явищ природи – льодоскоп – це дротик на стопчику, кільце і диск внизу. Якщо на елементах щось намерзає, метеоролог визначає, що це: чи то іній, чи паморозь.
Льодоскоп
Є на території і дві маленькі скопані грядочки. На одній наприкінці січня виткнулися паростки пшениці. Скопані клаптики землі також дуже важливі у метеорлогічних дослідженнях, адже тут визначають температуру ґрунту, глибину його промерзання, температуру на глибині вузла кущіння пшениці.
Ось так перевіряють глибину промерзання ґрунту.
Температура ґрунту вимірюється трьома термометрами: терміновим – який показує температуру у момент, коли прийшов спостерігач, максимальний (ртутний) – показує максимальну температуру між двома термінами спостереження і мінімальний (спиртовий) – показує мінімальну температуру між двома термінами спостереження. Температуру на глибині вузла кущіння пшениці визначають за мінімальним термометром, який знаходиться у коробці Нізєнькова.
Коробка Нізєькова.
– Влітку ми скопуємо грядку і на середину поміщаємо усі три термометри. Вони не повинні лежати наприклад, на траві, – пояснює Марина Карфідова, адже на траві вже буде інша температура.
Так міряють температуру ґрунту.
Сніг буває різний?
Метеорологи люди – які бачать атмосферні явища не так, як інші. Навіть звичайний сніг, який ми знаємо хіба як лапатий, у метеорологів поділяється на кілька видів. Наприклад, можуть бути снігові зерна, сніжна крупа, льодяна крупа. Паморозь також буває різна – кристалічна і зерниста.
Перша – більш легка і утворюється при сильних морозах. Зерниста – це пухкий лід, що наростає у вітряну мрячну погоду чи при намерзанні крапель переохолодженого туману.
Пані Марина розповідає, що у цьому році на метеостанції спостерігали досить рідкісне явище – льодовий дощ.
–
І хмари бувають різні?
Для нас хмари – це просто хмари. Гарна картинка для фото. А от для метеорологи розрізняють різні види хмар: високого, середнього і нижнього ярусу.
Наприклад, Ci та Сs-цируси та перисто-шаруваті хмари високого ярусу. При них спостерігається таке оптичне явище як гало – "веселка" навколо Місяця.
Середній ярус хмар – це As i Ac – високошаруваті та висококупчасті. Є ще прозорі альтастратуси – коли світить сонце і йде сніг. Cu, купчасті хмари, спостерігаються в основному влітку.
– Нижній ярус – шаруваті стратуси. Я їх не дуже люблю, у кожного із нас є свої улюблені хмари. Моя колега Ірина Василівна любить шаруваті хмари, а мені здається, що стратуси висять над головою і зовсім немає ніякого настрою, – розповідає пані Марина.
Що буває красивіше за небо?
Свого часу американський метеоролог Джон Дей написав книгу «Десять причин поглянути на небо». І перше, про що він пише – що хмари у небі – це найдоступніше доступне для кожного щодня безкоштовне видовище.
І цим повністю погоджується Марина Карфідова:
– Завдяки тому, що ми тут працюємо – ми спостерігаємо неземну красу.
Наприклад, хмари завжди бувають різні і буває вночі ідеш на майданчик і просто у завмирає душа, від того що перед тобою така природна розкіш.
Звісно, робота метеоролога не така вже й легка і не надто оплачувана, іноді невдячна, але саме за таку красу ми любимо свою роботу. І звісно її, цю красу, переводимо у математичні дані.
