Вибори – це завжди важко. Робота виборця – розібратися у політичних обіцянках кандидата, не вестися на фейки, зважити за і проти та поставити галочку чи плюск навпроти облюбованого кандидата.
День виборів – це робота не лише голови, секретаря, членів ДВК, поліцейських, рятувальників, а й журналістів.
За майже 10 років у журналістиці під час виборчих перегонів у нас було чимало ексцесів, але якщо хтось і мав претензії, то це були або кандидати на пост, або їхні представники.
Збираючись вранці 22 грудня до Великих Будищ, ми навіть не могли подумати, що нашій журналістській роботі перешкоджатиме… наш же колега.
Що потрібно журналісту, щоб висвітлювати виборчий процес? Заряджений телефон і power-банк, бажано взяти із собою щось поїсти, адже доведеться працювати цілий день і цілу ніч. І найголовніше – журналістське посвідчення або посвідчення члена Національної спілки журналістів України, паспорт і не забувати, що йдеться у законодавстві про роботу журналіста під час виборчого процесу.
У Будища ми поїхали разом із журналісткою інформаційного центру «Регіон» Наталією Ботвиною та оператором Дмитром Голубенком. Все було нормально до того моменту, поки ми не зайшли до спортивного залу місцевої школи, де відбувалося голосування.
Голові і секретарю ми показали свої посвідчення. Я вийшла в коридор, щоб змінити об’єктив, а коли повернулася, якийсь хлопчина, а зараз вибачте за сленг «наїжджав» на Наталію Ботвину і секретаря виборчої комісії. Незадоволеним виявився полтавець Денис Старостін (так, ми хоч і на периферії, але знаємо хто є хто У Полтаві). Денис Старостін як зазначається на порталі YouControl надає інформаційні послуги. Зокрема, він просував Полтавську обласну державну адміністрацію у соцмережах. Крім Полтавської обласної державної адміністрації серед замовників його послуг — виконавчий комітет Щербанівської сільської ради та інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського.
Також Денис пубілкує свої блоги на "Новом времени" та полтавському інтренет-порталі "Полтавщина"
Але повертаємося до виборів. Денис вимагав у Наталії… документ, який засвідчує, що ІРЦ «Регіон» існує (очевидно, це мався на увазі витяг із Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб) та редакційне завдання. До секретаря і голови комісії він мав претензії, що вони збираються реєструвати Наталію без цих папірчиків, хоча журналістка показала своє журналістське посвідчення. При цьому свого посвідчення він нам не пред’явив, лише вчетверо складені листочки – ймовірно редакційне завдання і витяг. Поводився нахабно і увесь час апелював до секретаря і голови комісії, що вони порушують законодавство. Хоча і з нашого боку був фейл – Дмитро вдома забув своє журналістське посвідчення. Далі ми вже не працювали. Дмитро Голубенко встиг зазняти кілька кадрів із коридору, я зробити два фото. Бо ж доводити щось людині, яка не знає виборчого законодавства (хоча дивно, що людина на цьому не розуміється, адже у біографії Дениса, яку ми знайшли на інтернет-порталі "Полтавщина" значиться що він магістр права) і впевнена, що права, це марна трата часу.
Але відповідно до «Закону про вибори президента України» журналіст має право бути на усіх публічних заходах, які пов’язані із виборчим процесом. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням або документом, виданим ЗМІ. Разом із тим, у законі не згадуються журналісти, а саме представник засобу масової інформації. Тобто на виборчу дільницю може прийти навіть прибиральниця редакції, якщо у неї є відповідний документ, що вона дійсно працює у якомусь «Віснику Нижньої Яблунівки».
Також журналісту не потрібна акредитація, щоб працювати на виборах. Її мають лише журналісти, які працюють при Центральній виборчій комісії. Є навіть відповідна постанова ЦВК. І редакційне завдання також отримують від ЗМІ, щоб працювати у ЦВК.
Законодавство не вимагає від журналістів доводити свою журналістську діяльність або якісь інші докази, що вони є дійсно представниками ЗМІ. Чи є таке ЗМІ перевірити досить просто – зайти на портал Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб, увівши повну назві юроосби чи код ЄДРПОУ. Врешті-решт є той самий YouControl чи OpenDataBot.
Крім того, рішення про заборону журналістській діяльності мають прийняти члени дільничної комісії. За нього мають проголосувати дві третини голосів від усього складу комісії, а не присутніх у цей момент членів комісії.
Чому я все це пишу? Тому що як виявилося, і самі секретар із головою дільничної комісії або не знали, або також як і ми розгубилися від натиску Дениса Старостіна і не вказали йому, щоб той відкрив законодавство і трохи його вивчив. Крім того, на нас ще чекають місцеві вибори у 2020 році, тож всі хто збирається працювати на ДВК, повинні знати, що журналіст має право не лише фіксувати виборчий процес, а й бути присутнім на підрахунку голосів.
Ми мали право викликати наряд поліції. Але не зробили цього: пожаліли голову і секретаря ДВК. Питання в іншому: що робив Денис Старостін на виборчій дільниці? Спочатку подумалося, що він спостерігач. Але Денис буквально за кілька хвилин перед нашим від’їздом покинув виборчу дільницю. Ми знайшли його номер на порталі YouControl і намагалися взяти у нього коментар, але Денис не брав слухавку. Тож що це було, ми так і не зрозуміли. Але виявилося, що випадок із перешкоджанням журналістів на виборах до Великобудищанської ОТГ був непооодиноким. Редакторка місцевого видання «Рідне місто Гадяч» Альона Глік у групі тижневика написала, що також зіткнулася із перешкоджанням журналістської діяльності – у Мартинівці і знову у Великих Будищах.
Про журналістів регіонального рівня, ну добре колишніх районок, зазвичай думають, що вони спроможні штампувати некрологи і співати оди представникам органів місцевого самоврядування. Колеги із області для нас за приклад. Але після випадку у Великих Будищах спадає лише два слова: пихатість і невігластво. І останньому реченні пояснення чому нам перешкоджали працювати на виборах.
