У минулому році американський журнал Hollywood Reporter провів опитування серед працівників кіноіндустрії, щоб дізнатися, хто на їхню думку є найнебезпечнішим кінозлочинцем у кіно. У першу п’ятірку увійшли: Дарт Вейдер із «Зоряних війн», маніяк Ганнібал Лектор із «Мовчання ягнят», Зла Відьма Заходу із «Чарівника країни Оз», Джокер із «Темного лицаря» та медсестра Ретчед із «Пролітаючи над гніздом зозулі».
І яких би злочинів на екрані не чинили ці персонажі, але по всьоми світу вони збирають тисячі фанатів. Та і яким би були ті фільми, якби не ці геніальні злодії. Тому іноді у фаворитах глядачів не головні позитивні герої, а їхні антагоністи.
Щось подібне простежується і в тому, як користувачі споживають медіапродукти. Найбільш «клікабельні» новини, це ті, у яких ідеться про вбивства, зґвалтування, пожежі, аварії. На таких матеріалах іноді будується навіть редакційна політика видань, адже «чорнуха» залучає більше споживачів інформації. З одного боку це плюс для медіа, з іншого – це нечесно за рахунок глядачів і читачів у такий спосіб підвищувати собі рейтинг.
Але чому люди все таки більше схильні сприймати «чорні» новини, ніж якийсь позитив? На ці питання відповіді дають психологи і криміналісти. Портал «MediaLab» адаптував текст видання «Mental Floss» у якому йдеться чому ми «любимо» погані новини.
Ми тішимося, що лихо сталося не із нами. Психологи кажуть, що це основна причина цікавості до «чорних» новин. Люди відчувають полегкість, що це сталося із кимось, а ми лише спостерігачі.
Зло чарує. Це закдалено у нас із дитинства. Згадаймо ті ж казки, які нам читали. Протистояння добра і зла. Лисиця з’їла Колобка. Вона погана, але все одно така “крута”, адже із усіх лісових звірів одна вона спромоглася запопадити Колобка. Так нас манять і кримінальні новини. Ми намагаємося зрозуміти, чому людина переступила табу і наприклад убила і навіть можемо моделювати ситуацію із собою – що б я робив (робила) якби на мене нападав маніяк.
Із цього випливає ще одна причина. Наша психіка вважає, якщо ми дивимося кримінал, таким чином можемо… підготуватися. Дослідження кримінального контенту показали, що його споживачі фокусувалися на власних страхах. Наприклад, якщо сталася аварія, людина наступного разу буде пристібатися у авто. Або піде на курси самооборони, якщо почув по телевізору, що десь орудує маніяк. Або купить газовий балончик.
Психологиня Марісса Карсон вважає, що фокус на негативі дозволив людству вижити і увага на поганих новинах дозволяє продумати свої кроки наперед, щоб вижити. Тож негатив може надавати нам еволюційну перевагу.
Ми тішмося не лише через те, що ми не жертва, а й через те, що не злочинець. Значить, я хороший, бо не переступаю за червоні лінії.
Негатив спричиняє сплеск адреналіну. Тому ми дивимося фільми жахів і клікаємо на новинах про землетруси і вбивства.
Люди люблять розгадувати загадки і їх манять таємниці. Як приклад, детективні фільми. Ми думаємо хто убив А і чи не причетний до цього В. Гарольд Шехер, автор документальних детективів про убивць минулого і сценарію до серіалу «Закон і порядок», говорить, що злочини невіддільною складовою цивілізації, а не відхиленням. Роль злочинця може розкритися лише тоді, коли люди будуть знати про скоєні злочини і покарання. Тому люди буцімто мають бути у курсі всіх негативних подій.
І наостанок – це нормально: цікавитися криміналом. Це означає, що із нашою психікою все гаразд і вона здорова. Тривогу має викликати те, що ви увесь час шукаєте погані новини, говорите про них і у вас виникає неконтрольоване бажання когось убити.
