У Красній Луці (Краснолуцька громада) одну із вулиць перейменували на честь земляка – Миколи Сергієнка, який тривалий час працював на Укрзалізниці на керівних посадах. Свого рідного села Микола Сергієнко теж не забував – відбудував тут школу і дитячий садочок. Цим і керувалися жителі села, коли обирали назви для декомунізованих вулиць. Звісно, людей можна зрозуміти. Проте це була неоднозначна постать в історії України, яка працювала у кримінальній владі Януковича. Ми звернулися до відкритих джерел, щоб більше дізнатися про Миколу Сергієнка.
Дивне самогубство
Йому 57 років, він усе життя працює у системі Укрзалізниці, має звання заслуженого працівника транспорту України, українська держава відзначила його державною премією в галузі науки й техніки за створення і впровадження рухомого складу соціального призначення. Спеціаліст такого профілю стовідсотково може знайти роботу. Та й у людини, яка працювала заступником гендиректора Укрзалізниці, не може бути фінансових проблем, адже яка-не-яка грошова подушка має бути. Тим більше, що місце роботи у Миколи Сергієнка було, адже його звільнили 16 квітня 2014 року у зв'язку із переходом на іншу роботу. Проте тодішні правоохоронні органи, на 2015 рік, саме звільнення із роботи й взяли за основну версію самогубства Миколи Сергієнка. Буцімто колишній посадовець після свого звільнення перебував у депресії. Проте його смерть стала дивною, і саме зі смерті у січні 2015 року Миколи Сергієнка починається низка самогубств високопосадовців часів Януковича.
Наприклад, журналіст Вадим Павлов у 2015 році помітив дивну тенденцію: екс-регіонали помирали – накладали руки чи їх розстрілювали кілери — із певною періодичністю й умовно поділив на три хвилі.
Фото: Радіо Свобода
Перша хвиля – почалася 26 січня, саме коли Микола Сергієнко вкоротив собі віку. Через два дні, 29 січня вчиняє самогубство екс-голова Харківської облради Олексій Колесник.
Друга хвиля – це самогубства екс-мера Мелітополя Сергія Вальтера (25 лютого) і заступника міської міліції Олександра Бордюги (26 лютого). А 28 лютого із 17-го поверху викинувся екс-регіонал Михайло Чечетов, який обіймав посаду голови Фонду держмайна та голосував за закони 16 січня. Михайла Чечетова називали диригентом Верховної Ради, адже за знаками, які він подавав руками своїм однопартійцям вони голосували за ті чи інші закони. До речі, деякі джерела пишуть, що Микола Сергієнко товаришував із Михайлом Чечетовим. Наскільки це правда, перевірити важко.
Були ще дві хвилі у березні та квітні 2015 року: мертвими знайшли депутата від Партії регіонів Станіслава Мельника (9 березня, застрелився), колишнього голову Запорізької ОДА Євгена Пеклушенка (12 березня, на шиї були сліди вогнепальних поранень, але у міліції сказали, що це самогубство), ще одного екс-регіонала Олега Калашникова (15 квітня, знайшли вбитим біля власного будинку) та одіозного журналіста Олега Бузину (16 квітня, розстріляли на вулиці).
Регіонали виводили з Укрзалізниці гроші навіть після своєї втечі
У 2015 році чимало ЗМІ писали, що самогубство Сергієнка (чи доведення до самогубства) пов'язане із корупцією в Укрзалізниці. Так, буцімто, державні тендери, які проводила Укрзалізниця, вигравали фірми сина Віктора Януковича Олександра.
На «Українській правді» ми знайшли новину (за жовтень 2015 року) про те, що Печерський райсуд Києва наклав арешт на рахунки у «Всеукраїнському банку розвитку», на яких знаходилися виведені з Укрзалізниці гроші. Правда, посилання на ухвалу суду вже не дійсне. Але у новині ідеться, що в ухвалі зазначається, що із 1 січня 2013 року по 30 червня 2014 року чиновники Укрзалізниці «з метою утворення передумов втрати державних активів, на користь цього банку, на підставі незаконно укладених кредитних договорів, незаконно залучили понад 2,5 мільярда гривень, за використання яких протиправно сплатили на користь цього банку державні кошти».
Крім того, за даними слідства, в період із 5 лютого по 14 квітня 2014 року заступник начальника «Південно-західної залізниці» уклав із банком, який належав сину Януковича, договір про надання овердрафту, що спричинило тяжкі наслідки. Чи міг Микола Сергієнко знати про виведення грошей? Питання риторичне. Але ще більше вражає те, що навіть після втечі клану Януковича, самі Януковичі продовжували доїти Укрзалізницю. А це було дуже «хлібне» місце, наприклад, у 2010 році дохід Укрзалізниці обчислювався у 54 мільярди гривень.
Тож Микола Сергієнко міг бути дуже цінним свідком. Чи не лише свідком?
Посади — за донецькими
Коли Віктор Янукович прийшов до влади, він почав віддавати посади у владі людям, які були вихідцями із Донбасу або були пов’язаними із донецькими структурами. Треба розуміти, що у вищі ешелони влади Віктор Янукович уводив лише своїх людей. Тож випадкових осіб на державних посадах при регіоналах просто не могло бути.
У 2008-2010 роках Микола Сергієнко працював начальником Донецької залізниці. Заступником гендиректора Укрзалізниці він став у квітні 2010 року. У 2011 році керувати Укрзалізницею призначили Володимира Козака, який із 1985 по 1996 рік працював на тій це Донецькій залізниці, а у 2013 році — Сергія Болоболіна, теж із Донецької залізниці й примітно, що він був заступником Миколи Сергієнка із 2008 по 2010 рік, аж поки останнього не призначили заступником гендиректора. Також ми знайшли розпорядження про звільнення Павла Чекаліна — заступника гендиректора Укрзалізниці. І Чекаліна, і Сергієнка звільнили в один день — 16 квітня. Дива не сталося — Чекалін теж був із "донецьких": народився у селі Приморське, що на Донеччині, а трудову діяльність почав на Ясинуватській станції Донецької залізниці.
Як "зросійщувалася" Укрзалізниця за правління регіоналів
Вже у червні 2010 року між Укрзалізницею та РЖД підписується угода про спільні дії з організації швидкісного пасажирського руху і розвитку напрямку Москва – Кавказ через Україну. Самого тексту угоди ми не знайшли, але на сайті Укрзалізниці є новина про зустріч Миколи Сергієнка та старшого віце-президента РЖД Валентина Гапановича, під час якої фахівці обох відомств домовилися, що цей швидкісний рух буде впроваджуватися протягом трьох етапів. Третій мав би завершитися у 2013 році (яка іронія). Також передбачалося, що при перетині державного кордону мав застосовуватися «оптимальний порядок прикордонного і митного контролю».
Також на сайті є інформація про те, що Микола Сергієнко брав участь у науково-практичній конференції «Проблеми економіки та управління на залізничному транспорті ЕКУЗТ – 2010», яка об'єднала українських, німецьких та російських залізничників.
У серпні 2011 року уряд України затвердив програму оновлення локомотивного парку залізниць України на 2012-2016 роки. Але постачальниками локомотивів знову... була росія. Так, 350 локомотивів планували закупити у Новочеркаського електровозобудівного заводу. Сума угоди оцінювалася у понад 2 мільярди доларів. Проте такі ж самі локомотиви міг би випускати на «Луганськтепловозі».
Фото: gal.info
А ось новина за 2012 рік. Борис Колесніков, тодішній віце-прем’єр міністр, привіз до Львова електровози виробництва ТОВ «Уральские локомотивы». Електровози мали випробувати й на основі цих випробувань закупити 50 штук ще таких. Чому саме російського виробництва? Микола Сергієнко дав пояснення: електровоз 2ЕС6 коштує 44 мільйони гривень, а електровоз 2ЕС10, розроблений спільно з фірмою «Сіменс», – 65 млн грн. Але безплатно, або задешево буває лише у пастці. Як це сталося із дешевим російським газом.
А ось цей скандал з Укрзалізницею ще має хоч хтось пам'ятати. Мова йде про куплені у 2012 році за 310 мільйонів доларів електропоїзди «Хюндай» до Євро-2012. У 2012 році Микола Сергієнко в інтерв'ю для "Сегодня" розповідав, що віддали перевагу «Шкодам» та «Хюндай», тому що тільки ці два виробники погодилися виготовити електропоїзди у рекордно короткі строки – менше ніж за рік. Також при їхньому виготовленні враховувалися українські особливості.
Але "Хюндаї" зупинялися посеред поля під час морозів, обдирали перони, бо не могли плавно зайти у поворот та постійно запізнювалися. У 2014 році Микола Сергієнко вже пояснював, що Укрзалізниця отримала ці поїзди із заводським браком. Чому прийняли ці поїзди в експлуатацію це теж риторичне питання. Після свого звільнення із посади міністра транспорту і зв’язку Борис Колесніков, який запроваджував проєкт швидкісного залізничного сполучення, попросив вибачення за закупівлю недостатньо готової до експлуатації в Україні техніки.
Іван Салій, екс-заступник міністра транспорту і зв’язку, у 2013 році у коментарі для "Радіо Свободи", припустив, що залізничники не могли не знати про несправності "Хюндаїв". Проте перемогли "смотрящі" та відкати які, "за замовчанням, дорівнюють 30 відсоткам з будь-якої бюджетної копійки".
***
Мораль цього блогу проста: після бою, або після перейменування вулиць кулаками не махають. Звісно, для краснолучан Микола Сергієнко буде персоною, яка хоч щось зробила для їхнього села (і прогнозуємо, що буде просто шквал коментарів від незадоволених жителів громади). Але таким чином ми хочемо нагадати, що при перейменуванні топонімів потрібно підходити виважено і добре дослідити персону людини, чиїм іменем буде називатися вулиця. Бо якось вже дуже сюрреалістично виглядає картина, коли у селі називають вулицю на честь загиблого у російсько-українській війні героя, а разом із тим перейменовують на честь людини, яка працювала у владі регіоналів, які цю війну й привели в Україну. Крім того, на Гадяччині вже є топонім з іменем Миколи Сергієнка. На його честь вже названа тупикова станція «Гадяч». Цілком досить для пошанування як видатного залізничника.
