Українців живуть зараз у "зірковий час" – ми показали, що росіяни не така вже й друга армія світу, а їхня "перевага" – це порушувати усі правила війни, велика чисельність гарматного м’яса і ракети з акваторії Чорного моря, які летять у мирні українські місті.
Крім того, ми зараз маємо історичну можливість культурно відірватися від народу-окупанта. Але цей народ лізе до нас усіма силами, не даючи виборсатися від імперії. А українці маючи трьохсотлітній стокгольмський синдром, на жаль, не розуміють чи не хочуть розуміти, що «хороших русских» не існує.
Нещодавно моя стрічка заполонилась страшним. Навіть мої адекватні френди у ФБ (деяким російські ракети прилітали у їхні міста) активно поширювали кліп російського гурту «ногу (свело? звело?)», яка була популярна у 90-х тире нульових там, де могла дотягнутися російська культура, на пісню «Україна». Назва «Україна» асоціюється лише із Тарасом Петриненком. І мені навіть фізично боляче було читати назву нашої країни мовою окупанта – «Украина».
Я дуже довго опиралася дивитися цей «шедевр», але численні подяки у коментарях від українців із синьо-жовтими прапорцями на аватарках таки переконали, що мені потрібно дізнатися, за що ж дякують мої земляки максиму покровському. Хоча ФБ тут таки був стабільний – якщо у Інста і Ютубі українці влаштували покровському теплу ванну, то у ФБ через цей кліп таки з’явилася полеміка.
Так за що українці дякували максиму покровському?
Все дуже банально – за те, що він «правдиво заспівав про війну», за те, що у росії є адекватні люди (гомеричний регіт). Українці від початку війни рятували від неї і себе, і росіян, пишучи численні звернення до них, публікуючи фото убитих їхніх військових. Зізнаюся, я цим теж грішила. Але швидко стало зрозуміло, що нормальних росіян у росії немає. Частина українців це усвідомила і намагається дистанціюватися від усього російського.
На жаль, дехто із нас усе шукає великого брата, який пожаліє. Ми шукаємо підтримки руських, але чи потрібна вона нам, коли російська ракета летить у Чортків, Львів, Одесу, Прилуки, Полтаву, розбиває будинки та убиває дітей?
Але повертаємося до відео. Подужати вдалося лише дивлячись без звуку. Вже сама картинка наводила на роздуми. Адже від неї так і тхнуло сталінською шароварщиною. Це сталін придумав одягати пластикові віночки на дівчат і червоні шаровари на чоловіків, які жодного відношення не мали до традиційного українського вбрання, стираючи таким чином нашу культурну ідентичність. Розхристаний бідний українець у вишиваночці. Плачуть. Скручуються калачиком від бід. Такими нас побачили автори кліпу і очевидно у світогляді максима покровського ми такими і є.
Крім того, є дуже багато питань до самого тексту. Мене просто вибісили дві фрази (як і більшість українців, що вели полеміку на ФБ). Заримована назва міста Буча із словом «круче». Справді? Буча буде круче? Буча і так була до приходу росіян квітучим містом. Тепер це місце болю і смерті. І ніякі відбудови не зітруть того горя, що завдали росіяни. Буча зараз не обмежується географічно містом під Києвом. Бо Буча, Маріуполь, Ірпінь, Херсон зараз у нас душах. Це глибокі рани. Як можна говорити, що вони будуть кручє?
І ракети у макса покровського летять не через те, що їх пускають росіяни, а через "прихоти страстей". Тобто покровский не каже прямо, що росіяни обстрілюють українські землі. Просто вчитайтеся в це: "С небес смертельная лавина сойдет по прихоти страстей". Він боїться назвати росіян росіянами: "Надеюсь, их патруль на нас патронов не потратит".
Буча до приходу російських визволителів.Фото: Погляд- новини Київщини
Ще одна фраза, яка трохи спантеличує: «хай від Дніпра і до Берліна літають ангели незримо». Хм, а чому від Дніпра? Де подівся Донбас? Чому аж до Берліну? Ми хочемо жити у своїх кордонах, нам не потрібні якісь інші землі. До речі, а що там у максіма покровського із Кримом?
Ось це питання і підштовхнуло вивчити детальніше творчість цього гурту. Виявляється, у «ноги свєло» не одна антивоєнна пісня. І почали вони з’являтися, так звісно, вже під час повномасштабного вторгнення.
Щось революційне максим покровський намагався заспівати у 2020 році — наприклад, фразу що «ми сьогодні «грохнули» вождя» у пісні "Золотое время". У коментарі під відео на Ютубі прийшли росіяни… і дякували за пісню, яка зображає стан речей у росії. Але чомусь росіяни все одно убивають нас. Не подіяла пісня? Співав він і про "революцію" у Білорусі, але не доспівався до своїх "сограждан".
У іншій своїй композиції, теж "антивоєнній" "Нам не потрібна війна" покровський говорить, що українці росіянам не вороги, а брати. Ця пісня вийшла через тиждень після того як росіяни покинули Бучу. Увесь світ вже говорив про бучанську різанину, але у максима покровського повертається язик співати про братів. Ну звісно, із пісні слів не викинеш, якщо воно ще й так гарно римується. Ще одна фраза із пісні — «ми не агрессоры, не окупанты». І агресори, і окупанти, і ґвалтівники, і убивці. Нагадую, пісня вийшла через тиждень після того, як росіяни покинули Бучу.
Ви хочете мати таких братів? Я – ні. Крім того, оцей наратив про братні народи — він теж нав’язаний комуністами. Не було ніколи братніх народів. Росіяни триста років убивали українців, а українців від них відбивалися. Про звірства росіян можна подивитися тут.
Ще одна фраза, яка просто зносить дах, але із іншої вже пісні (зараз мовою оригіналу, щоб передати увесь сюр і треш цього висловлювання): «Мы просрали северный поток». максим покровський, мабуть, не знає, що північний потік будувався в обхід України, щоб спеціально зашкодити нашій державі. Труба була інструментом війни проти України. Якщо він має на увазі північний потік-2. Та і до північного потоку-1 теж чимало питань, адже цим газогоном росія доставляла газ Європі, а за ті кошти озброювалася проти України. То за цим шкодує макс покровський?
Про Крим він співає, що у школі їх вчили, що він український. І все? Так а позиція, чий він таки насправді? А позиції покровського ми не знайшли. Бо до 2019 року він жив у росії. Звісно, як він міг говорити, що Крим український. Крім того, максим покровський неодноразово зі своїм гуртом виступав в окупованому росіянами Криму — у 2015 і 2016 роках. І за це навіть потрапив до бази "Миротворець". А потім сказав, що не знав, що їздити у Крим їм було заборонено.
Тобто до повномасштабного вторгнення 2022 року макс покровський війни не бачив. До 24 лютого 2022 року не було окупованого Криму, не було окупованого Донбасу із 2014 року, не обстрілювали Маріуполь. Лише у 2022 році він згадав, що "бомбят родину моей мамы".
У січні 2014 року "ногу свело" виступали у Києві. Цікаво, які висновки зробив для себе макс покровський тоді? Чи відгукнувся йому Євромайдан? Чомусь я не знайшла жодного допису за 2014 рік у стрічках покровського про війну в Україні чи збитий MH17. І що важливо, максим покровський це не якась бабка із під’їзду у сургуті. Він освічена людина, космополіт. Але причинно-наслідкові зв’язки чомусь довелося шукати аж 8 років. Хіба це не лицемірство? У пісні "Поклолінні Z" покровський співає :"Мартышку и очки" прочтите землячки", натякаючи на байку крилова. Але життя самого покровського це байка Леоніда Глібова "Коник-стрибунець". покровський теж стрибав усе своє життя і коли зрозумів, що літечко минуло вирішив за рахунок українців повернути минулу славу.
Для кого пісня «Україна»
У одному із українських видань, вже після того як вийшла його пісня «Україна» максим покровський зізнався, що отримав підтримку як від українців, так і від «нормальних» росіян. Тобто пісня стала таким собі об’єднавчим фактором українців і окупантів. У той час як ми хочемо, щоб росіян не було у нашому інфопросторі. Але признаймося собі, що ж ніхто в росії не буде слухати цю пісню. Злі бабки під під֦’їздом точно, чи юнармійці із промитим розумом. А ті люди, які прослухали чи прослухають… Ну а що ж вони зроблять. Вони ж не вбивали українців, вони війну не розпочинали (із коментарів на Ютубі під відео). Чому ж тоді максим покровський рвав жижки, страждаючи на камеру. Тому вона спрямована перш за все на українців. Але про свої страждання ми можемо і самі заспівати.
Ну і найцинічніше, що робить зараз максим покровський співаючи для українців — він паразитує на нашій священній війні. Наприклад, згадує, що наполовину українець (ще один об’єднавчий фактор із росіянами, бо ж усі так колись жили — мали тьоть-дядь в ростові), українці добре підіймають йому охоплення на Ютубі, на руках виносять у інфопростір, повертають старий добрий руський рок (це із коментів на Ютубі, так російський рок за рахунок українців, вам не здалося). Ведучі українського каналу, який фінансується на податки громадян, беруть інтерв’ю у покровського і він, між іншим, говорить, що привітав із нєвзорова із отриманням українського громадянства. Зазначає, що чимало російських музикантів у росії підтримує, Україну, але вони мовчать, бо бояться (хм, так дійсно, які ж ми тоді брати?).
***
Наприкінці травня у "Голосі Америки" вийшло інтерв’ю із максимом покровським. Ось цитата коли його запитали про реакцію на війну, теж мовою оригіналу:
" Ну, наверное, никто не был удивлен, потому что все к этому шло. И понятно, что, когда это грянуло, ну… это грянуло. Когда ты готовишься принять какое-то плохое известие, когда ты его ждешь..., понимаешь? То есть, когда оно уже пришло – все, ты уже перешел в другое состояние. Вот этот переход – он очень страшен. Переход внутри себя, когда ты ждешь и когда это происходит".
А знаєте яка була назва того матеріалу? «В українців зараз вистачає величі душі сприйняти пісню на російській». Прикро, що він таки правий. Бо війна декого із нас справді нічому ще не навчила. Зараз українські військові тримають фронт, вони нещадно б’ють росіян. Але у нас є й інший фронт — інформаційний і культурний. Чимало буде з’являтися таких "максимів покровських", ддт чи макарєвічей (а цей теж спіткнувся об питання Криму).
Тому ми маємо чітко ідентифікувати їх: росіяни — значить, це вороги.
