Редакторка Гадяч.Сity робить особисті підсумки року.
На Спотіфай я знайшла Артема Півоварова. Ну так, звісно, це синекдоха. Правильно пісні Артема Півоварова. Я не пам’ятаю, який салат рубала на новорічний стіл, точно не олів’є і не крабовий. Але Артем Півоваров чітко завізуалізувався у спогадах.
Пляшку вина я відкоркувала задовго до новорічної ночі. До біса це був поганий рік. Вам розповісти про паранойю? Скрізь: ковід, ковід, ковід. Чи розповісти про те, як у мене заглючив смарфон після того, як я протерла екран чистим 96-відсотоковим спиртом? А як замочувала ключі у розчині із білизною? І вони вкрилися іржею.
Тож чому грати за правилами і чекати новорічної ночі? Хай швидше він закінчується, цей 2020 рік. Можливо, щось таки зміниться.
Ні, наступного ранку нічого не змінилося.
Крім, звісно дати на смартфоні. І зараз, написавши попередні речення, я зрозуміла, як швидко пройшов 2021-й.
По відчуттях – він був навіть гіршим, ніж 2020-й. І я не менше чекаю, щоб він закінчився, як і попередній рік.
Хоча… А можна я напишу спочатку про хороше? Не за законами жанру – про погане. Так, я знаю, що вам цікавіше почитати про якийсь треш. Але все таки у своєму 2021-му я «відкопала» хороші моменти.
Наприклад, коли їздила до Максимівки писати про художню самодіяльність Максимівського клубу. За цей рік у нас було мало поїздок у «поля», тому Максимівка стала ковтком свіжого повітря. Тут усього декілька десятків жителів. Немає жодної інфраструктури, крім магазину і місцевого клубу. І саме навколо нього кипить життя у селі. Але власне, воно б не кипіло, якби не запальні жительки, які і в спеку, і в холод, йдуть, їдуть, добираються із Гадяча і інших сіл на репетиції.
Також мене цього року надихала Ініціативна група Вельбівського старостату. За якийсь неповний рік вони виросли із посиденьок на кухні до громадського серйозного об’єднання.
«Виросла» наша гадяцька лікарня – надзвичайно приємно, коли до тебе телефонують із сусідніх районів і запитують як пройти комп’ютерну томографію у Гадячі. Чи номер пологового. Або уточнюють, чи у Гадячі є лише КТ. А МРТ немає?
Плюс до карми Гадяцької громади – перший гадяцькиф мінімарафон. Це чудово, що у наше місто проникають європейські тенденції. Мінус – ще у нас немає розуміння, що спортивні змагання такого штибу – це європейські тенденції.
І про погане.
Минулий рік психологічно був важким, тому що у нашій громаді сталося вбивство. Так, мова саме про Біленченківку. Мене сколихнув не так факт самого убивства. Як це було сімейне насильство. Це боляче б’є по тобі, тому що пів року твоя редакція бере участь у гендерній школі, пише про насильство у родинах. Пояснюєш буквально на пальцях, що таке сімейне насильство , куди звертатися і що робити. Але все одно це стається. Це вибиває із колії. І здається, що ти безсилий.
Рік знову добігає до кінця. Я ще не знаю, який салат я знову буду рубати на кухні для новорічної ночі. Але я знову хочу, щоб наступний рік був кращим, ніж цей. Хоча б, щоб були позитивні новини.
