Віруси – одна з перших форм життя на нашій планеті, їх виявлено майже в кожній екосистемі на Землі. Вони потрапляють в живий організм з примітивною метою – розмножуватися. Незважаючи на те, що віруси спричиняють багато захворювань, вони є важливим природним засобом перенесення генів між різними видами, що породжує генетичне різноманіття і направляє еволюцію.
Саме слово «вірус» з латинської перекладається, як «отрута». Так майже 300 років тому назвали збудника інфекційної хвороби, а саме відкриття вірусів було зроблене лише в 1892 році.
За останні роки люди зіткнулися з небаченим досі вірусом COVID-19. Та чи такі ми вже беззахисні перед вірусами? Розвиток медицини і сувора організованість дали можливість з меншим острахом дивитися в майбутнє. А сторінки історії вчать, що в боротьбі з вірусами тяжка праця науковців, карантинні обмеження, а часом, навіть щасливий випадок стають на захист нашого здоров’я. Ось лише 5 прикладів з історії медицини про віруси, яких ми здолали.
17 лютого 1886 року в селі Смоленської губернії Російської імперії дикий вовк вибіг з лісу і покусав 19 людей. На той час це прирівнювалося до смертного вироку. Єдине лікування, яке знали селяни, це припалювати місце укусу розпеченим залізом і чекати, що буде далі.
Але тим людям дуже пощастило. Один з їхніх односельців виявився людиною освіченою, цікавився світовим прогресом і знав, що француз Луї Пастер уже працює над відкриттям ліків від вірусу сказу. Він одразу ж дав телеграму до Парижа. Відповідь Пастера була однозначною: хворих слід було негайно відправити до нього.
Для самого Луї Пастера то були не кращі часи. За освітою він був не лікарем, а хіміком. Всі попередні спроби вилікувати постраждалих від сказу не завжди закінчувалися успіхом. Але вчений розумів, що винайдена ним вакцина дієва, просто хворих до нього доставляли занадто пізно після укусів. Ще кілька невдалих спроб лікування і йому загрожувала в’язниця.
Ось чому селян зі Смоленської губернії старалися доставити до Парижа якомога швидше. Дорогу їм оплатило земство і сам імператор Олександр ІІІ, брат якого також знав про відкриття вакцини, тому був дуже зацікавлений у справі. 1 березня хворих почали вакцинувати. З 19-ти пацієнтів 16-ом вдалося вижити. На той час це був неймовірний успіх. За місяць всі вони відправилися додому.
Саме з цього часу почалося всесвітнє визнання Пастера і історія щеплень, без яких неможливо уявити сучасну медицину. До речі, сам термін «вакцинація» запропонував Пастер. У перший же рік вакцинувалися більше 2 тисяч людини з усього світу. На будівництво і обладнання Інституту Пастера французи за лічені тижні зібрали 2,5 мільйона франків.
Незабаром співробітники Інституту представили вакцини проти чуми, жовтої лихоманки, дифтерії та правця. А в 1983 році в Інституті Пастера був відкритий вірус імунодефіциту людини. Вісім науковців в різний час отримали Нобелівські премії, в тому числі видатний науковець з України Ілля Мечников.
Луї Пастер та Ілля Мечников серед дітей, яких врятували від сказу завдяки вакцинації
Луї Пастер та Ілля Мечников серед дітей, яких врятували від сказу завдяки вакцинації Фото: публічне
Донині на території Інституту знаходиться музей і усипальниця геніального дослідника Луї Пастера, який врятував людство від смертельно небезпечної інфекції. Дата смерті Пастера, 28 вересня, обрана Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) для проведення щорічного Всесвітнього дня боротьби проти сказу.
