Скільки там залишилось? Рік? Пів року? Ааааа! Півтора місяця!
Через півтора місяця моє миле маленьке мишеня, яке ще недавно сиділо у візку і розмазувало лізун по килимі, піде в школу.
— А ваша дитина готова до школи? – іноді запитують такі ошелешені від того, що їхнє дитя вже виросло, мами.
Готовність дитини визначається за двома критеріями:
— Скільки слів за хвилину читає дитина
— А ви вже скупилися.
І якщо перший пункт – це головний біль першої вчительки, то другий виключно на батьках.
Закупи до школи ми вирішили почати із ранця.
Хвилинка ностальгії: у дітей 90-х, тобто вже сьогоднішніх батьків, із вибором вмістилища для книг, зошитів і недогризеного яблука було не дуже. Зазвичай, ще була трапецієвидна конструкція із одним відділенням ( та і скільки потрібно першокласнику) із якоюсь тваринкою. У мене був єнот.
Я вас прошу, які там ортопедичні спинки і зручні лямки! Конструкція називалась портфель і як виявилося зараз, ортопеди не радять їх першокласникам (диявол на плечі сидить і хіхікає: ну і відходили із тими портфелями і виросли нормальними людьми).
Бій зазвичай розпочинається з розвідки. Так подумала я і пробіглася канцтоварами міста. Сама. Без дитини. Було спекотно. Рюкзаки, кольори і ціни мелькали в очах. Особливо ціни.
— Киця, — сказала одного дня своїй доньці. – Попереду у тебе важливий етап у житті, ти станеш першокласницею. У тебе буде багато книжечок, які потрібно буде носити у рюкзаку. Доню моя, викинь свій смартфон і йди до мого, будемо його тобі вибирати.
— Ага, сказала майбутня першокласниця, закидаючи по дорозі відео у Тік Ток. – Ма, якщо у мене буде сто тисяч підписників, я буду крутим блогером?
— Блогеркою, доню, блогеркою. Але для того треба мати щось у голові і в ранці.
***
Ні, в інтернеті рюкзак не легше вибрати. Єноти і їжачки відійшли в небуття. На їхнє місце прийшли нові кумири:
— Мама, дивись Пінкі Пай. Хочу, хочу, хочу.
—Доця, він якийсь дивний. Що означає 16 літрів?
— Мам, дивись, дививсь, це Твайлет.
— Так у нього не ортопедична спинка.
— Мама, це Епл Джек. Нічого, що вона без крил і рогу.
— Боже, Оксана…
— Ой, із Лолом. Давай, давай.
— Якийсь він дивний. Чому коштує тільки 300 гривень.
— Мам, це принцеса Луна!
— Доця, немає фото, який він всередині.
— Мама, Хеллоу Кітті.
— Інтернет-магазин якийсь дивний. Чому вони продають ще й собачий корм?
Рюкзака із Твайлет ми так і не замовили.
***
Як я зараз розумію Мойсея – після походів по магазинам, відкривання вкладок, переходів за лінками.
— Що ти за мати. Рюкзака дитині не можеш купити. Якісь у тебе завищені вимоги до них. Ну хай уже буде рожевий, хай вже буде із Хелоу Кітті, — картала я себе.
Так а що не так із рожевим, скажете ви. Вона ж дівчинка, хай буде і рожевий…
Ох ці нав’язувані «стандартом» кольори.
Розв’язка настала неочікувано. Тобто в черговий забіг по магазинам Гадяча.
— Тисячу двісті, — видихнула продавчиня і очевидно приготувалась до моєї реакції. – Беріть. Це фірма. Вистачить до п’ятого класу.
***
— Доць, ти знаєш, хто така Мінні Маус.
— Ага, — сказала моя дитина, паралельно накладаючи фільтр у фоторедакторі на свою фотку, – це дружина Міккі Мауса.
— От і добре.
До речі, рюкзак сів як влитий. Ми пішли, приміряли, обдивилися. Іноді все таки краще купувати речі у офлайн-магазинах, якщо вони стосуються комфорту і здоров’я дитини.
— Ой ми теж купили у минулому році за тисячу двісті. Теж обіцяли, що буде цілий до п’ятого класу. Але він порвався ще у першому, — говорить знайома.
Втім, це зовсім інша історія. Я вірю, що наш точно має "виходити" до п’ятого. Все ж таки "фірма".
