`Передплатна кампанія звершується. І можливо, хтось тримає останній випуск «Гадяцького вісника» цьому році. Адже вирішив (вирішила) більше не передплачувати газету.
Дорого. Нецікаво (хм!). А що ви ще й досі живі? Ось що ми чуємо про не лише "Вісник", а й загалом про місцеві ЗМІ.
Тож поговорімо?
На початку червня трапився маленький інцидент, який навіть інцидентом назвати тяжко. 7 липня до Дніпра на відкриття Олімпійського дому приїхав український гарант. Сюди ж запросили і журналістів регіональних ЗМІ. Але Президент… забув до них вийти. Не буду писати про моральну складову вчинку чи протокол. Власне, нічого дивного у тому немає, адже регіональні ЗМІ, тобто такі газети, як «Гадяцький вісник», завжди дискримінували. Та і серед жителів краю, візьмемо не лише Гадяччину, тому що це явище системне, серед населення до районок ставлення від спокійно-поблажливого до знеціювального: « Ну це ж якийсь вісник, прапор, зоря… що вони можуть, он центральні канали, газети…».
Але я вам відкрию завісу: всі центральні канали і газети беруть інформацію у маленьких регіональних ЗМІ, не завжди вказуючи авторство, у них є свої власники, які платять за потрібну їм медійну політику. Більшість районок не мають таких «грошових мішків» і зводять кінці із кінцями в умовах конкуренції з іншими ЗМІ та соцмережами, зростанням цін на папір, енергоносії, мінімальної заробітної плати та підвищенні вартості доставки від Укрпошти.
Єдина надія регіональних ЗМІ на своїх передплатників. Але аудиторія друкованих ЗМІ від року до року зменшується, середній рік читачів – 55+. Тому кожен наш передплатник, який підтримує газету, продовжує життя газети для поколінь. Адже більшість районок мають майже сторічну історію. Наприклад, «Гадяцькому віснику» у цьому році було 115 років. Уявіть собі: ціле століття!
Тож подумайте, що ви втратите, коли не існуватиме «Гадяцький вісник»?
Я звертаюся до своїх однолітків і молодших: так я теж слідкую за блогерами і сиджу в соцмережах, але разом із тим ми у «Гадяцькому віснику» хочемо продовжити життя газеті, адже за ним столітня історія. Мало хто знає, але ми щоденно вкладаємо у "Вісник" свій ресурс: не бачимо родини, витрачаємо нерви і здоров’я (привіт, погіршення зору). Так, її можна покинути, але не ми її починали. І не хочемо, аби на нас вона завершилася.
Розумію, що мало хто із 18-35-річних людей читатимуть газету. Але ви можете передплатити друковане видання для своїх мам, батьків, бабусь і дідусів.
Передплатний індекс 61560. Передплата на місяць 28 гривень. Є ще час: до 25 червня. Якщо ви не встигенте це зробити до 25 червня, не хвилюйтеся, передплата на "Вісник" не завершується ніколи. Можна передплатити і у липні, і у серпні. Так, ми розуміємо, що вас можуть бісити довгі тексти чи якість повідомлення. Але це наші гроші, тому просимо ставитися до цього із розумінням. Це означає, що ми можемо заплатити журналісту зароьітну плату чи оплатити друк газети у гадяцькій друкарні.
Віримо, що для "Вісника" все ще попереду. Але лише, якщо ми будемо відучувати ваше сильне плече.
