А почалося все із того, що наша Ірина Курилко знайшла біля коледжу культури і мистецтв студентський квиток.
На годиннику вже було добре 11-та, у руках важений пакет, швидкість – космічна: у школі ось-ось мали закінчитися підготовчі заняття. Але на її шляху трапився маленький шматок пластику, який посвідчував особу студентки. Іра «сєрдобольно» згадала своє студентське життя, переклала із руки в руку важезний пакет і підібрала посвідчення.
Дорогою вона зробила те, що завжди роблять із загубленими предметами: виставила на сторінку Гадяч.City оголошення, що квиток можна забрати у редакції.
У цей час десь гомерично засміялась Джоан Роулінг. Так, мама Гаррі Поттера.
Чи зможете ви зараз відповісти на просте питання не ґуґлячи: хто має менструацію?
Ні, відповідь не правильна. Не лише жінки. Зараз ви дуже образили транс-чоловіків, які не змінили статі, тобто народилися жінками (і на бога, припиніть називати їх гермафродитами, це вже не комільфо).
От і Джоан Роулінг, начебто і освічена жінка забувши про транс-чоловіків, необачно прокоментувала статтю «Точка зору: створення рівного пост-COVID-19 світу для людей, які менструюють», зауваживши, що на позначення транс-людей є відповідне слово.
І… заробила собі звинувачення у трансфобії (нетерпимості до транс-сексуалів). Остракізм дійшов до того, що у соцмережах пані Роулінґ почали цькувати і навіть бажати смерті. Воно б то нічого Роулінг не зробила: написала зауваження, адже автори статті мали таки написати саме слово «транс-люди», але в процесі цькування письменниці аудиторія вже й забула із чого все почалося.
Або інший приклад. Час від часу гортаю журналістський чатик у Телеграм. У нас там трохи нудно: а хто знає номер Євгена Клопотенка, хто дасть контакти спеціаліста, який розводить рожевих блох в умовах невагомості, чи хтось знає, як зв’язатися із Кім Чен Ином тощо.
Але одного разу розгорівся справжній скандал. Одна дівчинка попросила колег заповнити Гугл-форму: опитування було про щось несуттєве. Проте хвилю обурення викликав один пункт: дівчинка поставила лише дві статі – жіночу і чоловічу. Коли їй дали в хвіст і в гриву, дівчинка доставила ще один пункт – «Інша стать». Воно б наче вона й добре діло хотіла зробити – провести опитування для якогось корисного проєкту, але її захейтили її ж колеги.
У такій же ситуації опинилися і ми із студентським квитком. З одного боку: ти хочеш допомогти, з іншого нас звинувачують у тому, що ми вимагаємо гроші за знайдені речі, прозвучало слово «корупція», не знаємо, що коледж культури працює цілодобово (ні не знали, чесно). Нас навчали, що потрібно робити із знайденими документами і звинувачували у несусвітніх речах. Причому коментарі посипалися саме від перших двох коментаторів.
Ми сіли за Гугл і промоніторили: а як взагалі справи у соцмережах із остракізмом і хейтерством. І взялися за голову: виявляється, хейтерство у соцмережах набуло небувалого розмаху. Навіть якщо ви виставите на своїй сторінці ідеально спечені і відфотошоплені пиріжки, все одно знайдеться хтось, хто напише, що ваші пиріжки – це фуфло. Хтось це переживає нормально, а когось накриває депресія.
За класикою у нас є дві новини: хороша і погана. Погана у тому, що скільки ще існуватимуть соцмережі, стільки ж існуватимуть і хейтери. Їх уже навіть класифікують. Є такі, що пишуть коменти від невеликого розуму, є люди, які хочуть слави, а є «спеціальні» хейтери – тролі, завданням яких є ваші емоції.
Єдина порада для жертв хейтерства – не звертайте уваги. Якщо вже допекли, відповідайте, але конструктивно. Не забувайте про ввічливість. Ми наприклад, знайшли історію про дівчинку, якій хейтери допомогли стати… письменницею. Правда, дівчина перед цим пройшла курс молодого бійця у психолога, як відповідати хейтерам. Але не всі історії хейтерства завершуються хеппі ендом. Наприклад, у 2019 році учинила самогубство k-pop співачка Соллі. Виявляється, це була не перша її спроба звести рахунки із життям. У 2016 році лікарі повернули дівчину із того світу, а у 2019 році Соллі вирішила, що із неї досить — Соллі засвітила пікантний знімок у себе в Інстаграм. Але три роки співачку кібербулили у мережі. Тож хороша новина – коли є хейтери, це навіть добре.
Але не забувайте: є хейтерство, а є конструктивна критика. Як їх розрізнити? Критик не знецінює особистість дописувача, він пише коментарі без єхидства і образ. Із критиком можна вести діалог.
У той час, як хейтер буде сфокусований на ваших особистих якостях. І ще одна порада: самі не займайтеся хейтерством.
