Мабуть, кожен із нас колись отримував справжні «живі» паперові листи. Пригадуєте дні, а можливо, тижні чекання особливих конвертів від близьких людей? В очікуванні ми щодня перевіряли поштові скриньки… Зараз про конвертне спілкування фактично всі забули, адже в епоху інтернетного прогресу цей сервіс потихеньку відходить у небуття.
Журналісти Гадяч.City поцікавилися, чи є серед гадячан ті, які досі відправляють "живі" листи.
"Ти пишеш листа з одними думками, а поки він доходить — усе змінюється, і виходить, що лист прийшов із минулого", — Наталія Боровик знайшла у листуванні з друзями щось важливіше за швидкість передачі інформації. За її словами, попри розвиток електронного зв'язку, вона продовжує писати листи — головним чином, аби зробити приємно близьким.
— Коли пишу листа, я уявляю, як він довго-довго зберігатиметься у людини в якійсь коробочці, і колись вона його перечитає і повернеться в минуле, — каже Наталія.
Вона не єдина, хто знайшла для себе причину не зраджувати звичці писати листи на папері.
— Цей момент, коли з надією відкриваєш поштову скриньку і.... бачиш конверт! Тебе переповнює відчуття дитячої радості, цікавість і подивом від несподіваного. І поки ти йдеш від скриньки додому, ці відчуття якось стихійно наростають... А далі момент, не менш приємний від того, коли ти знайшов листа, під час якого виринає з конверта душа, внутрішня енергетика відправника, — каже студентка коледжу культури і мисецтв Ксенія Король. —Конверти підписані моєю рукою летять в місто Чигирин, що на Черкащині. Там проживають багато моїх друзів та знайомих.
Вона зауважує, що електронною поштою користується лише для підтвердження реєстрації на інтернет-сайтах, а "справжнім листом" називає те, що приходить їй до поштової скриньки у конверті.
— У мене є особлива коробка, в якій зберігаю листи від близьких людей. Особливо смішно перечитувати дитячі листи брата – з малюнками і дитячими анекдотами. Ця пам’ять гріє мої серце і душу, — говорить дівчина.
У поштовій справі важлива кожна дрібниця, кажуть дівчата, які ставляться до написання листів творчо і відповідально.
Сам конверт принципово не змінюється ще від 1820-х років, коли його винайшли в Англії. А 6 травня 1840-го року британська пошта випустила першу в світі марку і ввела порядок оплати всіх поштові відправлень.
Відколи конверти перестали вирізати вручну, віддавши цю справу машинам, їх почали випускати мільйонами — різних форм, забарвлення і оформлення. Це стосується і марок, які в підсумку знайшли своїх поціновувачів по всьому світу і стали не лише знаками поштової оплати, але й об'єктом уваги нової касти колекціонерів — філателістів.
В Україні перші власні марки з'явилися в часи створення незалежної Української держави в 1918-му році. Після тривалої паузи у радянську епоху українські марки почали знову друкувати з 1991-го року.
Однак дівчата не обмежуються листами. Вони продовжують вкладати до конвертів листівки. До того ж тут розвиток іде в зворотньому напрямку — від машинного способу виготовлення до ручного.
— Щоб зробити такий подарунок, треба докласти зусиль, спробувати передати свої емоції та почуття. Через інтернет цього не зробиш, — розповідає Ксенія.
— Приємно отримати листівку ручної роботи, яка єдина, а не одна із багатотисячного тиражу зі стандартним привітанням. Такі дарунки дозволяють відчути себе особливим, — каже Наталія.
А коли ви востаннє отримували чи надсилали листа чи листівку? Пишіть у коментарях.
