Смартфон – невід’ємна частина життя сучасної людини, адже вона без нього як без рук. Гаджети увійшли у всі сфери. Останнім часом чи не найбільше нарікань на них у закладах освіти. Діти граються у них прямо на уроках, пускаючи повз вуха матеріал. Хтось із вчителів робить зауваження, хтось навіть забирає. «Гадяцький вісник» на прикладі міського Гадяцького ліцею І-ІІІ ступенів №4 імені Лесі Українки доводить, що смартфони можна і потрібно інтегровувати в освітній процес.
Смартфон на уроці – друг чи ворог
Перше, що бачиш, коли заходиш у ліцей – у холі біля їдальні кілька хлопців підпирають стіни, уткнувшись у смартфони. Подалі на лавочці сидять ще кілька хлопців. Також із телефонами.
— Тут у нас Wi-Fiзона, – говорить заступник директора з виховної роботи Гадяцького ліцею №4 імені Лесі Українки, керівник танцювального колективу «Едельвейс» Тетяна Сидоренко. На запитання наскільки вона залежна від смартфону відповідає: «Я користуюся для спілкування, бо дочка живе в іншому місті. Я кожний день розмовляю з нею, чую її голос, тоді мені спокійніше».
Для чого найчастіше використовуєте мобільні телефони?
Саме з цього питанням ми почали спілкування із учнями 7-В класу. Звісно, перше, що почули – соцмережі. Що здивувало, так це зізнання учнів, що вони дійсно можуть сидіти у соцмережах під час освітнього процесу.
Звісно, що логічно на думку прийшло інше питання – чи забирають телефони вчителі, якщо учень цим порушує поведінку. Виявилося, що такі випадки поодинокі, і коли це було ніхто навіть не згадав.
До прикладу, ще років 15 тому, з точністю та з впевненістю скажу, що коли була школяркою, то у нас телефони забирали. Чи то вони входили тільки в ужиток та нам настільки вони були цікаві, що на уроці ми грали в ігри, бо тоді вони були не настільки «накручені», як зараз. Та телефони забирали часто, і у деяких учителів забрати його можна було лише з батьками.
Зараз учні впевнено стверджують, якщо вчитель зробив зауваження, то воно доречне. Але не всі згодні, що можна забирати телефон, адже це власна річ. У такому випадку у деяких класах закладів освіти є свої «телефонні ящики». Є вони і в ліцеї №4. Наприклад, учень 9-Б класу сам змайстрував такий ящик за згоди батьків.
І стоять вони у класах не просто так. Адже під час контрольних та інших видів самостійних робіт, учні можуть туди покласти свій телефон. Бо перш за все освітній процес повинен будуватися на довірі учителя до учня і навпаки. Тому списування ніяк не входить у ці рамки.
Телеграм – для освітнього процесу
Проте Людмила Римар, учитель фізики та інформатики, зуміла інтегрувати новітні технології в освітній процес.
Щоб ліцеїсти гарно засвоювали знання, вона почала вести свій блог. Завдяки йому учні можуть слідкувати за тим, що вивчалося на уроці та дізнатися, що будуть вивчати. Це дійсно великий плюс для тих, хто був відсутній на уроках через хворобу, адже засвоїти новий матеріал не так важко.
Сайт вміщує відео, яке знімає вчитель, а також тести для самоперевірки засвоєного. Також можна дізнатися домашнє завдання, якщо знову ж таки з певних причин учень був відсутній у школі.
Також Людмила Петрівна використовує телефони під час уроку. Вони потрібні учням для проходження тестів. Якщо школяр не має доступу до Інтернету з певних причин, у такому випадку діти виконують завдання із підручника, записуючи відповідь у зошит.
Тести готує вчитель. Може створювати самостійно або брати вже підготовлені та пристосувати їх під себе. І процедура його проходження досить легка. Лінк із доступом до сайту учням записується на дошці, а сам учитель через свій телефон бачить, хто проходить тест онлайн.
Крім цього, вона відразу знає, хто дав правильну чи неправильну відповідь на запитання. Адже на сайті вміщений список дітей. У кінці проходження тесту, вона відкриває правильні відповіді учням і вони бачать результат на своїх телефонах, це можливість не оголошувати на весь клас у кого яка оцінка, а вони самі дізнаються свій результат.
— Мені так краще промоніторити, я учні засвоїли матеріал. Адже усне опитування зайняло б більше часу і опитати в цей час можна лише декількох учнів. Крім того, можна протестувати дітей не з усієї пройденої теми, а з кожного окремого параграфу, – розповідає Людмила Римар.
А ще це дає змогу захопити усіх учнів в опитувані, тому «відсидіти в стороні» не вийде і тому готуватися потрібно до кожного уроку.
Неймовірно, але як зазначає Людмила Римар, така робота знижує психологічну напругу у дитини – адже часто учні можуть соромитися виходити до дошки. Домашнє завдання учитель також може перевіряти онлайн – якщо учень цього забажає. Також учителька створила чат у Телеграм, де вона може спілкуватися з учнями. Таке технологічне нововведення започаткували у цьому навчального року. Людмила Римар переконує, що воно дійсно допомогло підняти рівень успішності учнів.
Як смартфонозалежність передати у танці
І хоча телефони та інші гаджети можуть служити на добро в житті, та все ж віртуальне спілкування почало домінувати над реальним.
Цю проблему хочуть передати у танці «Ми залежні» вихованці хореографічного гуртка «Едельвейс». Тетяна Сидоренко, керівниця гуртка розповідає, що ідею танцю взяли із життя.
Мобільні телефони – це велика проблема. Для науки – це великий крок уперед, а для спілкування з однолітками – це великий крок назад. Ми стаємо обмеженими. Тому це стало мотивацією для створення танцю. Це соціальна проблема, тому хочеться достукатися не лише до дітей, а й до батьків, щоб вони більше спілкувалися один із одним».
