Мертве місто, радіація, зона відчуження, аварія. Ці слова для жителів колишнього радянського союзу одразу вибудовуються у сполучення — Чорнобильська катастрофа.
Але через 30 років по трагедії Чорнобильска АЕС, мертве місто Прип’ять, села поблизу атомної станції — бажаний об’єкт у туристичній скарбничці. У мережі можна знайти десятки пропозицій екскурсій у зону відчуження. А подивитися на наслідки техногенної катастрофи їдуть не лише українці, а й мандрівники з-за кордону. Гадячанка Наталя Мотрич також давно мріяла побувати у Чорнобилі. І восени минулого року її мрія здійснилася.
— Там дуже багато туристів. Тільки й бачиш як їдуть автобуси. На КПП мій чоловік розговорився із одним швейцарцем. Їхав у чорнобильську зону вже втретє, – розповідає Наталя Мотрич.
Головним серіалом минулого року без перебільшення можна назвати «Чорнобиль» від компанії НВО. Він зачепив навіть не так тим, що розповідав нам нашу історію, а як скрупульозно відтворював етапи брехні радянського керівництва про аварію на ЧАЕС та які це мало наслідки. Жива правда наскільки захопила глядачів, що після виходу серіалу потік туристів до зони відчуження значно зріс.
— Так, я дивилася цей серіал, але не можу сказати, що саме він став приводом поїхати на екскурсію. Я цікавилася темою аварії на ЧАЕС давно. І років 10 тому ще хотіла поїхати. Чоловік колись був проїздом у зоні відчуження, говорив, що там страшно і класно. Я передивилася купу фільмів і відео. Спочатку думали поїхати лише із чоловіком. А потім виявилося, що колеги по роботі також не проти, розповідає Наталя.
Скільки коштує поїхати у Чорнобиль?
Наталя говорить, що обирали найдешевший тур – із людини вийшло трохи більше тисячі гривень (без урахування переїзду із Гадяча до Києва. Для цього окремо наймали перевізника).
— Є й дорожчі тури. Але ціна варіюється від тривалості екскурсії і кількості учасників. Як правило, якщо вона для двох туристів, то й ціна буде більша. Ми їздили на один день. Але можна поїхати до зони відчуження і на два, і на 5 днів. Але на мою думку, досить і одного дня, — радить Наталя.
У житлові будинки заходити не можна через ризик обвалу. Але Наталі із чоловіком і колегами пощастило подивитися, що сталося із будівлею за тридцять років.
— Квартири стоять порожні, — говорить Наталя. — Де-не-де можна побачити хіба що газову плиту, диван чи сервант. Ми піднімалися на дах. Звідти відкривається неймовірний вид на Чорнобильску станцію – згадує Наталя.
Гадячани поїхали на екскурсію до Чорнобиля у вересні минулого року. Таке правило – у зону відчуження потрібно їхати або навесні, або восени – коли немає спеки (крім того, у зону відчуження не можна їхати дітям до 18 років, онкохворим та хворим на діабет). Але нашим туристам не пощастило – було таки спекотно.
— І було дуже незручно. Там не можна ходити із відкритими частинами тіла. Тому доводилося терпіти спеку у одязі із довгим рукавом, говорить Наталя. — Взуття потрібно обирати зручне, тому що доведеться чимало ходити.
Радіаційний фон: менший, ніж при рентген-обстеженні
Наталя розповідає, що харчі вони брали із собою. Але у Чорнобилі можна поїсти у місцевій їдальні, яка обслуговує персонал Чорнобильської АЕС.
— Там дуже смачно готують, — переконує Наталя. — Вартість обіду входить до вартості туру. Нас нагодували гарячою стравою, відбивними, кашею.
Тут же у Чорнобилі можна переночувати у міні готелі, якщо екскурсія триваліша, ніж один день.
Наталя переконує, що боятися їхати у зону відчуження не варто:
Хоча як переконує Наталя, під час екскурсії їм розповідали, що радіаційний фон у Чорнобилі може навіть може бути меншим, ніж під час рентген-обстеження.
Те, що ви привезете із Чорнобильської зони – це враження.
— Ми заходили у закинутий супермаркет у Чорнобилі. Уявіть собі, яким було місто, якщо такі магазини були лише у Києві та Москві. Бачили славнозвісне колесо огляду і були у парку атракціонів. Трохи моторшно було. Колесо не рухається, а подме вітер і кабінки хитаються. Сама Чорнобильска АЕС вразила своїми розмірами. Крім того, у зоні відчуження навіть назви сіл якість пророчі — Залісся, Копачі. Село Копачі фактично поховане — біля хати виривали котлован і загортали її у яму із усім начинням, — розповідає Наталя.
Остання локація, куди везуть туристів — радіолокаційна станція Дуга-2.
— Вона така величезна — якщо хтось її не бачив, просто не зможе уявити. Нам розповідали, що її побудували, аби слідкувати за переміщенням ворожих літаків. Але вона різко не знадобилася, коли з’явилися супутники, — говорить Наталя. — І ти усвідомлюєш тоді, скільки ж грошей у проєкт вклали просто так.
***Наталя переконує, що у Чорнобиль варто їхати і не варто боятися. Все буде добре, якщо слідувати за гідом. І не покласти собі у кишеню “щось” на згадку про зону відчуження — навіть маленький камінчик.
Чорнобиль повинен залишитися у Чорнобилі.
