Новий рік це не лише приємні подарунки та сюрпризи. Інколи він приносить неочікувані ситуації, які згодом перетворюються на смішні історії та анекдоти.
Гадяч.City вивідав у людей різних професій цікаві розповіді про новорічні дива, які траплялися з нашими героями.
Отець Олег Пограничний, благочинний Гадяцького району, настоятель Свято-Михайлівської церкви ПЦУ
BG Image
Новий рік і до того як я став священником моя родина святкувала скромно. Тому щось феєричне згадати не можу. Але зі студентських років, коли я навчався у Києві, залишився приємний спогад.
Семінарія чи духовна академія, як ви знаєте, заклад закритого типу. Михайлівський золотоверхий, Майдан Незалежності – на все це можна було подивитися лише із дозволу інспекторів семінарії. Але із походами у місто у нас було суворо. А от на Новий рік я завжди я залишався у Києві. На канікули не їхав, бо співав у хорі. І були такі інспектори, які нам дозволяли на годинку-дві піти погуляти Києвом у новорічну ніч. Уявіть собі наше захоплення – хлопців, які приїхали із невеличких сіл і містечок – бути біля головної ялинки країни, бачити зірок української сцени.
Людмила Кобізька, завідувачка Рашівської аптеки
BGImage
У передноворічні святкові дні була така традиція: серед творчих колективів будинку культури збиралися співаки та музиканти, одягалися у святкові костюми і ходили по всіх організаціях села вітали з прийдешнім святом.
Це було на початок 80-х, я щойно приїхала в Рашівку на роботу і не знала про таку традицію. Адже зазвичай таких гостей радо зустрічали і пригощали.
Тому, коли вони всією компанією зайшли в аптеку і завели "Накривайте столи...", я була радісна, але розгублена, бо не мала, чим їх пригостити.
Грошей з собою не мала, спирту налити їм не можу, тому пригостила аскорбінкою. Роздала всім по пілюльці і по тому вони й пішли. Після того вже таких гостей завджи вітала з гостинцями.
Галина Семенова, вихователька дитячого садочка
BG Image
Моя новорічна історія пов’язана із дітьками. Цей випадок стався у садочку.
Почався новорічний ранок і за сценарієм дітки повинні були стати в коло, у якому сидів зайчик. Хлопчик, який грав цю роль, після моїх слів: "Ой, який гарний зайчик завітав до нас на свято" відповів: "Я не зайчик, я вовк".
І як ми не запевняли його, що він зайчик із гарними вушками, він все рівно казав, що він вовк.
Свято вдалося на славу, а ми отримали море позитивних емоцій.
Лариса Труш, начальник відділу культури, молоді і спорту Гадяцької райдержадміністрації
BG Image
Пригадую один випадок. У 90-х роках у фоє Будинку культури ми проводили вечори відпочинку для молоді. Тоді приходило може людей 200-300. Фоє не вміщало усіх, хто бажав відпочити. 31 грудня також мав відбутися новорічний вечір.
А у той день ми (працівники районного будинку культури) поїхали вітати із Новим роком у заклади культури, куди нас запросили. А на 21 годину вже мав розпочатися новорічний бал-маскарад у районному будинку культури. Ну і звичайно були вітання від Діда Мороза і Снігуроньки. Снігуронькою була я, Дід Мороз – колишній директор РБК Микола Мельник. І от ми виходимо, а народу… Я вже не пам’ятаю, я говорила щось чи співала, молодь підхопила мене на руки і я відчуваю, мене носять по фоє – передавали на головами. Я спочатку кричала, а тоді змирилася, тільки тримала костюм, щоб не розстібнулися кнопки. Тоді я відчула, як воно бути рок-зіркою. На сцену мене повернули – також передавали із рук у руки. Я крючечки поправила і далі виступати. Пройшло вже більше 20 років, а мені колеги напередодні Нового року ще й досі це пригадують.
Я придумала, як зробити фонограму. На Кругу у біля Росі колись стояли ларьки. У одному продавалися касети. Я купила касету гурту «Фрістайл» і пісні Надії Кадишевої. У Сергія Кубаря була «Ямаха» і він награв мелодію і записав мені музику. Тільки була сторона А і сторона Б. І якщо на сторону А поставити можна було не вгадати із фонограмою. Тому треба було відмотати на те місце, де почналася моя фонограма.
