У читальній залі Гадяцької бібліотеки відбулася презентація художньо-документального роману Івана Чайки «Віха» — масштабного історичного полотна, що відтворює трагічні сторінки життя українського села у першій половині ХХ століття.
Роман розповідає про долю села Лютенька, у якій віддзеркалено історію всієї України: розкуркулення, колективізацію, Голодомор, депортації, репресії. Твір побудований виключно на реальних подіях та долях — у книзі немає жодного вигаданого персонажа.
Автор роману — Іван Чайка, краєзнавець із Лютеньки, лауреат премії імені Володимира Малика та обласного конкурсу «Краща книга Полтавщини», багаторічний директор Лютенської школи, засновник музею Олександра Засядька. Понад 30 років він збирав архівні матеріали, спогади очевидців, документальні свідчення про життя людей у роки трагедій.
Роман «Віха» складається з двох частин — «Цикута» та «Межа». Епіграфом до твору стали слова Вольтера: «Мертвим ми нічого не винні, окрім правди».
Під час заходу прозвучали уривки з роману, зокрема сцени примусових обшуків, вилучення зерна, драматичні епізоди Голодомору.
Також присутні переглянули відеосвідчення очевидців, серед яких — спогади депортованих мешканців Лютеньки, зокрема Петра Кацюби.
Окреме місце у презентації зайняла розповідь про символіку назви «Віха». У давніх традиціях це — новорічне дерево, знак роду, життя й оновлення. Автор заклав у назву глибший сенс — як межу між минулим і майбутнім, між темрявою та прозрінням.
Іван Чайка наголосив, що його книги — це спроба повернути історичну пам’ять, очистити правду від фальші та замовчування.
