Історія життя та подвигу Героя України Сергія Міщенка лягла в основу книги, що поєднує спогади, фронтові записи та життя звичайного, але великого українця. Книгу презентували у Гадяцькій публічній бібліотеці імені Лесі Українки, пише Гадяч.City
Автор книги Олександр Товстоног знав головного героя книги протягом багатьох років. За життя. За пів року до загибелі виникла ідея створення книги про життя Сергія Міщенка, яку той підтримав.
До загибелі у грудні 2022 року Сергій Міщенко встиг надиктувати матеріал для перших п'яти розділів. Для реконструкції інших подій Олександр Товстоног спілкувався з побратимами, знайомими, ріднею друга.
Усього вдалося зібрати інформацію від майже чотирьох десятків людей. Літературно-художнє видання написано в формі щоденника і охоплює ключові події біографії головного героя. Усі події показані хронологічному порядку за трьома сюжетними лініями, що переплітаються: військові будні життя героя від народження, остання відпустка додому тощо.
Що відомо про Сергія Міщенка
Сергій Міщенко народився 21 травня 1974 року в Зінькові, навчався у Проценківській школі, проходив службу в Нацгвардії, працював у міліції, займався будівництвом. Він був сім’янином, батьком п’ятьох дітей та став названим батьком дитині своєї дружини. Жив у Хоролі, бував у Гадячі, де його добре пам’ятають як принципового й рішучого чоловіка.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій добровольцем пішов на фронт. Став протитанкістом 45-ї окремої артилерійської бригади. Воював на Київщині, Харківщині, під Авдіївкою. За 9 місяців служби знищив 35 цілей з ПТРК "Джавелін" – без жодного промаху. Під час одного бою вразив одразу 8 бронемашин.
Сам Сергій Міщенко вбачав свою вдачу у тому, що він був лише наслідувачем своїх предків:
"...спочатку мріяв потрапити у розвідку. А потім подумав: може це все не так просто, адже в моїй родині вже були військові саме цієї спеціальності. Мій рідний дід Федір під час Другої світової був протитанкістом. Він мав сім поранень, пройшов всю війну спочатку до кінця, потім був демобілізований через контузію, прожив довге життя і в 1982 році відійшов у вічність. У нього було ще три рідні брати. Грицько, Олексій Микола, всі теж брали участь у війні...
... так же сталося, що Бог зробив і мене танкістом. Я пішов по стопах діда, тільки в мене зброя трохи краща, набагато краща. І зараз я відчуваю, що настав час стати професійним військовим. А ще в мене був прадід Євлампій. Він працював машиністом в депо.
І в 1941 році його розстріляли німці в Мелітополі за те, що він не захотів ремонтувати їх техніку. Зараз в Мелітополі теж окупанти, тільки з іншої країни, з якими ми тгерой оді гнали німців разом. Нічого, скоро ми й туди доберемося і вигонимо руських загарбників, як наші діди 80 років назад ще недовго залишились. У цього ворога тільки два шляхи: смерть або втеча. Іншого не буде".
За видатну мужність і військову майстерність Сергій Міщенко посмертно пошанований орденом «За мужність» усіх ступенів, Хреста бойових заслуг, звання Героя України. Його подвиг — безпрецедентний серед військовослужбовців ЗСУ.
