Волонтерка і представниця громадської організації із захисту тварин «Врятуйте наші душі» Олена Гейко розповідала Гадяч.City про проблему безпритульних тварин та потреби "хвостиків" у нашому місті.
Сумна статистика стверджує, що більше 80% бездомних тварин вигнали на вулицю жорстокі господарі. Непристосовані звірі приречені на голод та загибель.
– На сьогоднішній день по місту ми годуємо 100 безпритульних котів та 37 собак. У волонтерів, а нас близько десяти, живуть 36 собак та більше 150 котів. Дуже багато залишилося тварин на окраїнах міста – залізничний вокзал, цегельний завод. Там їх неможливо перерахувати. Ще, кажуть, у Хитцях біля сміттєзвалища бачили велику кількість безпритульних тварин, – розповідає пані Олена.
Волонтерка каже, що найбільше викидають на вулиці маленьких тварин – їх не перерахуєш. Проте залишають напризволяще і дорослих. Наприклад, нарахували аж вісім породистих псів – вівчарок. У минулі роки такого не спостерігалося.
– По місту ходять ще й дві мисливськиі собаки. До речі, на одній із заправок міста Гадяч, знають власника цих тварин, але не кажуть хто саме, аби не мати проблем. І говорять, що власники їх не заберуть, оскільки тварини народилися «бракованими», тому він вивіз їх у місто, – говорить жінка. – Ми часто публікуємо оголошення, що віддамо тварину в добрі руки, за останній місяць забрали лише трьох.
А навіть якщо й був би, у нього не повинні потрапляти домашні тварини, якими награлися, а потім викинули, бо стали не потрібними. У притулок повинні потрапляти лише ті тварини, які дійсно потребують допомоги.
Дорослим допомагають діти
Дорослим допомагають молодші волонтери – Ліза Гейко, Аня Ветрова, Алена Ярова, Аня Горбуля. Дівчата щонеділі стоять на базарі та намагаються роздати тварин. Можна сказати, що вони роблять найскладнішу роботу.
– У минулому році ми прилаштували більше двохсот малюків. А за цей місяць своїх господарів знайшли 30 цуциків, – розповідає Олена.
Найбільша проблема, із якою стикаються зоозахисники, – фінансові витрати. Левова частка коштів витрачається на перетримку. Ще більше втрачається емоцій. Також значна складність – відсутність належного лікування тварин.
Ветеринарія у Гадячі на низькому рівні. Операції роблять старими методами, після якого йде дуже важка перетримка 10-14 днів, оскільки шви можуть розійтися. Тож коли тваринам потрібне лікування, їх доводиться везти у Полтаву, Миргород або ж навіть у Київ. Транспорт, утримання тварин та годівля йде за рахунок волонтерів – більше 4000 гривень на місяць. А лікування та профілактика – за рахунок місцевих жителів, яким небайдужі долі безпритульних тварин.
На сьогоднішній день у Полтаві лікують цуценя, у якого ентерит (запальне та смертельно небезпечне захворювання тонкої кишки). Воно знаходиться під крапельницями, а це 600 гривень на день. Собачка Мочалка потрапила до ветлікарні із переломами, її 8 серпня прооперували – не менше 2000 гривень. А згодом кудись потрібно буде забирати, і знову до волонтерів, тому що за цими тваринами потрібен догляд.
Якщо ти волонтер, який займається безпритульними тваринами, ти віддаєш їм частину свого життя. Олена розповідає, що годівля займає 2-3 години – жінка робить об’їзд містом. А якщо є вільний час, то може якусь годину і погуляти із ними.
– Лікування, профілактика чи обробка ран можуть зайняти пів, а то й цілий день, – говорить волонтерка.
Тварини – жертви стереотипів
Щодо безпородних тварин існує багато стереотипів. Один з них – що вони не такі гарні, менш доглянуті. Але коли собака відчуває, що її люблять, то вона стає неймовірно чарівною. Кожна тварина потребує людської уваги та любові.
– Коли приїжджаємо до собак, аби погодувати їх, то вони біжать до нас, щоб їх у першу чергу обійняли, погладили, приділили свою увагу, поділилися своєю теплотою та любов’ю. А після обнімашок починають їсти. У нас є така собачка Яна, із нею потрібно привітатися, потиснути лапу зі словами «Дай лапу, друг», якщо цього не буде, то вона образиться, – усміхаючись розповідає Олена.
Щодо підтримки жінка зазначає, що хочеться, аби міська влада звернула увагу на безпритульних тварин:допомогла із землею, щоб було де перетримувати тварин. І якщо не вольєри, то хоча б будки поставити, аби було де їм жити.
– Маю велике прохання до мешканців міста та району, аби не були байдужими до проблем бездомних тварин, адже кожен із нас може допомогти, не пройти мимо, нагодувати. І щоб там не розповідали, що ми тварин прикормимо та привчимо бути на одному місці, то ви дуже помиляєтеся. Тварина в будь-якому випадку сидітиме, питання тільки в тому, чи голодною, чи ситою. Більшість людей вважає що, нормально викинути тваринку, бо її же хтось підбере. Ні, не факт, що підберуть. Більшість із них опиняються в зубах собак або під машинами. А решта – бояться людей, адже у них стрес. Це дуже жахлива ситуація.
Зараз допомогти безпритульним тваринам може кожен, якщо немає змоги взяти «чотирилапого» до себе, завжди можна стати піар-куратором, робити фото чи допомогти фінансово, – розповідає Олена Гейко.
Всі тварини заслуговують любові та турботи – породні та «дворняги», здорові та безпорадні, всі без винятку. Подаруйте безпритульній тварині шанс на щасливе життя, заберіть безхатченка з вулиці і більшої вдячності та відданості ніж від нього годі буде чекати.
Історії собачок, які постраждали від людської жорстокості
- Кукла – збита та отруєна, мала перелом тазових кісток, на ній вже сиділи мухи. Волонтери собаку виходили і зараз із нею все добре.
- Тошка – безпритульний, віддали людям у Вельбівку, через пів року приїхали, побачили його в жахливому стані – одні кістки та ребра – забрали. Зараз із ним також усе добре.
- Рижик – травма спини, не стає на задні лапки. Люди зробили йому будку під двором. Але зараз проживає у волонтера.
- Гарік – мисливська собачка без задньої кінцівки. По ньому стріляли, було багато пошкоджень. На Черемушках знайшли люди в непритомному стані, живе у волонтера.
- Султан – вівчарка, залишений господарями із лютого на Сарському. Собака вже зібралася умирати. Волонтери її забрали, виходили та прилаштували.
- Мухтар – вівчарка, яку знайшли у Вельбівському лісі. На ньому було 13 кліщів, також не підводився.
- Норд –привезений із Лубенсько-Полтавської траси – просто не змогли проїхати повз. Був у жахливому стані.
