Олексій Василенко із позивним "Васабі" мав отримати звання сержанта, але росіяни забрали життя захисника із Гадяччини поблизу села Котлине Покровського району. Олексій Василенко добровільно доєднався до Сил оборони.
Старший солдат Олексій Василенко народився 21 грудня 1989 року у Сватках, що нині у Краснолуцькій громаді. Із відзнакою закінчив місцеву школу, після закінчення якої вступив до Полтавської аграрної академії, де здобув фах інженера-механіка.
Після закінчення вишу у 2012 році працював директором СТОВ "Фіалка" у селі Великі Будища, провідним інженером, начальником цеху переробки сої у Північно-східному регіональному управлінні "Райз-Максимко".
Останні чотири роки перед мобілізацією займався тепличним господарством — родинною справою Василенків у Сватках.
Дружина Олексія Надія Василенко згадує той день, коли вона дізналася, що її чоловік вирішив захищати Україну на фронті.
— Це було 12 вересня 2023 року, нашому сину виповнилося три роки. Він приїхав до мене на роботу, привіз троянди. І сказав, що вирішив іти на війну і вже завтра іде у ТЦК. Ми його відговорювали, але він сказав: "Все, що я міг зробити, щоб у вас був комфорт, я зробив. Тепер мій обов'язок іти захищати вас", — пригадує Надія Василенко.
Військову службу захисник проходив у 152-й єгерській бригаді, де був командиром першого відділення снайперів. Мав звання старшого солдата, а в лютому 2025 року пройшов сержантські курси.
— Олексій мав отримати звання, але офіційного наказу ще не було. Призначення мало бути наприкінці березня на початку квітня, — говорить Надія Василенко. — Тепер це буде посмертне звання.
Олексій Василенко загинув 18 березня 2025 року на Покровському напрямку під час виконання бойового завдання.
— Ми почали зустрічатися із 2006 року і провели разом майже двадцять років разом. Він вступив до Полтавської аграрної академії і я поїхала за ним, вступила на агрономію, — розповідає Надія Василенко. — Коли ми почали зустрічатися, усі наші близькі люди в оточенні, що таких стосунків, як у нас, дуже мало.
Прощалися із Олексієм Василенком у двох громадах — Гадяцькій і Краснолуцькій. Десятки людей вийшли, щоб провести захисника в останню путь. Разом із родиною Олексій Василенко проживав у Гадячі, а поховали військового у рідних Сватках, на місцевому кладовищі.
У нього залишилися дружина, донька, син, батьки і брат.
