На останній сесії Кременчуцької міської ради за ініціативи громадськості затвердили рішення «Про визначення дати відзначення Дня міста Кременчука». Тепер день міста буде припадати на останні вихідні травня.
Голосування за нову дату дня міста обирали у застосунку «Кременчук. Цифровий», більшість учасників якого (72%) висловилися за оновлення дати.
— Останні вихідні травня обрано невипадково. Травень насичений вагомими історичними подіями у житті Кременчука. 20 травня 1635 року місто отримало Магдебурзьке право. У травні 1770 року збудували перший наплавний міст, який з’єднував Кременчук і Крюків. 2 травня 1785 року, згідно з «Жалуваною грамотою на права і вигоди містам», обрали перший склад міських органів самоврядування. Наприкінці навчального року у травні відбувалося «Свято Кремінця і Веселинки», під час якого вихованці Маріїнської жіночої гімназії та реального училища обирали символічних представників міста. У другій половині травня в наддніпрянському місті після закінчення весняних повеней, ХІХ — на початку ХХ століття розпочиналася «прогулянкова навігація», що включала виїзди на острови для відпочинку», — розповідає Артем Ряса, учасник деколонізаційних процесів у Кременчуці, автор 60 нових назв об’єктів топонімії Кременчука, випускник університету ім. Марії Кюрі-Склодовської, аспірант Київського інституту міжнародних відносин Київського національного університету (Польща)
Кандидат історичних наук Богдан Смерека дослідив тогочасні документи про надання Магдебурзького права: привілей описує механізм призначення та компетенцію міських урядників. Бурмистр і 7 райців мали призначатися державцем міста після представлення «обраних» міською громадою. Призначався державцем і війт.
Магістрат Кременчука отримував право судити мешканців міста у справах «як цивільних, так і кримінальних або смертельних», відповідно до норм маґдебурзького права. Також у його компетенції перебувало встановлення часу торгів у базарні дні. Кременчук отримав право на щотижневі торги (щоп’ятниці) й щорічні ярмарки (двічі на рік – у день Івана Хрестителя та на Стрітення).
Також на 20 років жителі Кременчука звільнялися від сплати усіх мит. Оскільки місто на той час було прикордонне, то у привілеях згадували про необхідність «до замку збиратися» і захищати його зі зброєю в руках у разі ворожих нападів.
У представництві УІНП в Полтаві вважають найвагомішою травневою датою Кременчука отримання Магдебурзького права, що стало основою міського самоврядування.
«Йдеться про історичну традицію, яка сягає у глибину століть. Магдебурзьке право закріпляло права міських станів — купців, міщан, ремісників, встановлювало порядок виборів і функцій органів міського самоврядування, суду, купецьких об’єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Виникло в 13 ст. у м. Магдебурзі (Німеччина), звідси й назва. У 15— 17 ст. Магдебурзьке право дістали більшість міст України, у т. ч. Полтавщини — це Полтава, Кременчук, Переяслав, Гадяч, Золотоноша, Лубни, Миргород, Пирятин та ін. Таким чином, новий день міста Кременчука може стати «відправною точкою» вписування локальної історії Кременчука у всеукраїнську, її популяризацію», — зазначає представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
Разом із тим 29 вересня залишиться Днем визволення міста від нацистських загарбників під час Другої світової війни.
Представництво УІНП в Полтаві
