Жителі вулиці Миколи Хоменка, що у Лютеньці, вже кілька років страждають від "господарської" діяльності сусіда. Той займається вирощуванням та розведенням свійських тварин. Спочатку тварини тероризували людей, заходячи на городи та подвір’я. Цього літа безоглядні свині пішли у найближчий ліс, створили там колонію, а нещодавно перерили місцеве кладовище.
Барани проломили дошки загорожі
Вранці 9 листопада лютеньчанина Віктора Гусака стривожив телефонний дзвінок: "Їдьте швидше. Свині перерили кладовище".
Родина Гусаків притьмом кинулася на Кобищанське кладовище — тут похована рідня дружини й загиблий на російсько-українській війні син.
Тут вже зібралися родичі померлих, а те, що відкрилося очам просто не можливо було повірити. Гусакам "пощастило" — їхні могили тварини не зачепили. Найбільше постраждала стара частина кладовища, яка розташована ближче до лісу. Вона була ущент була покопирсана — тварини шукали чим поживитися. І не лише земля, а й могилки. А десь у гущавині лісу рохкали й самі винуватці — свині. Й не дикі, а домашні. Живуть вони у лісі цілими виводками й за поведінкою вже нагадують диких. У ліс свиноматки навіть повиводили поросят.
Ось такі наслідки зафіксував Віктор Гусак.
— Ми із дружиною проїхали до Псла. Там луг увесь теж переритий. Вийшли із авто, бачимо стоїть порося. Коли дивимося, свиня нас побачила й почала сунути. Кажу дружині, сідаємо до машини, бо чого доброго, ще кинеться, — говорить Віктор Гусак.
Де ж взялися у лісі свині? Виявляється, у них є господар. Місцевий мешканець Олексій Сировенко. Уже майже 10 років сусіди чоловіка страждають від його "господарської" діяльності. Чоловік розводить баранів, кіз та свиней. Проте мало їх звести. Виявляється, за ними потрібно ще й доглядати та створювати відповідні умови утримання та годувати. Проте їжу тварини знаходять на городах та у дворах сусідів та никають бездоглядні по околицям.
Із Людмилою Юрченко, сусідкою Олексія Сировенка, ми говоримо саме тоді, коли вона везе свого кота до ветеринара у Гадяч. На кота пані Людмили напали собаки Олексія Сировенка. Жінка ледь встигла його відбити від псів. Тварина вийшла за двір, коли на неї накинулися три собаки. Тож без нагляду у чоловіка не лише свійські, а й домашні тварини.
Жінка схвильовано розповідає, що відчула сповна "сусідство" із Олексієм Сировенком. Тварини — і барани, й кози, свині — заходять на город, у двір. Пані Людмила нарікає, що неможливо висадити квіти у дворі — тварини усе "підчищають". Можна вийти із хати і запросто зустріти на своєму повір'ї барана. А сусідові Іванові Петьку кози з’їли увесь город.
А хіба не можна якось загородитися від тих тварин, подумаєте ви? Як виявилося, навіть паркан для них не перешкода.
— У нас є сусідка Ольга Супруненко. От вона вже років вісім із ним бореться. Вже пройшла всі інстанції. А жінка вже у літах. Загородилася дошками. Так барани лобами попроламували ту загорожу і все одно зайшли до неї, — розповідає Ольга Людмила Юрченко.
Не встигли поховати людину, свині розтягли вінки
Ми звернулися до начальника Гадяцького відділку Миргородської районної лікарні ветеринарної медицини, Володимира Лидзаря. Адже вже не раз на Полтавщині виявляли випадки африканської чуми свиней, причому й у диких свиней. А свійські пана Сировенка гіпотетично можуть контактувати із інфікованими дикими та стати розносниками інфекції.
При згадці про Олексія Сировенка, Володимир Лидзар лише зітхнув — чоловік давній "клієнт" у гадяцькому відділку.
— Знаємо про такого. Ще влітку із Лютеньки було звернення від місцевих мешканців. Теж стосовно цього кладовища. Родичі не стигли поховати людину, як свині із могили розтягли вінки, — розповідає Володимир Лидзар.
Тоді на місце події виїхала спеціальна комісія і поліція. Але далі штрафу за адмінпорушення чоловік ніякого покарання не поніс.Та й то бли смішні гроші — 71 гривня. Чоловік не зареєстрований як підприємець й нібито не веде господарської діяльності та розводить тварин "для себе". Ба, більше, ніхто навіть не знає, скільки тварин живе у Олексія Сировенка. Сусіди стверджують, що їх може бути більше сотні.
Все що вдалося влітку зробити ветеринарам — щепити кіз і баранів від сказу. Тобто Олексій Сировенко наражав лютеньчан ще й на небезпеку поширення цієї хвороби. Така ситуація у Лютеньці склалася, говорить Володимир Лидзар, через слабку законодавчу базу.
— Із нашої сторони перевірки заборонені, ми можемо виїхати. Лише якщо буде якась скарга або власник сам звернеться до відділку. Непогано виписаний закон про захист від інфекційних хвороб, спільних для людини та тварин, але його норми має виконувати орган місцевого самоврядування, — зазначає Володимир Лидзар.
І ні, тварин просто так у пана Сировенка не вилучиш, як може подумати хтось. Й притягнути до відповідальності за небезпеку розповсюдження африканської чуми свиней також неможливо. А наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо недопущення поширення АЧС стосується господарств, аніж ситуації, яка склалася у Лютеньці. Володимир Лидзар говорить, що її можна було вирішити, аби у власника тварин просто... була совість.
— У Петрівці теж така ситуація була. Тварини виходили на колії, їх там збивали поїзди. Але із людиною поговорили й вона зрозуміла. Із Олексієм Сировенком говориш, говориш, він киває головою наче все розуміє. Радили йому купити електропастуха, обгородити загін. А потім все повертається знову, — говорить Володимир Лидзар.
Всі розводять руками
9 листопада лютеньчани вчергове викликали правоохоронців на місце події й склали звернення до начальника Гадяцького відділку поліції.
11 листопада лютеньчани зібралися вже біля сільської ради на сходку. До людей вийшли працівники Лютенської сільської ради та сільський голова Володимир Омельченко. Порадив людям звернутися колективним листом до сільської ради, начальника поліції та екологічної інспекції.
Станом на 14 листопада громада вже звернулася до цих інституцій та до Держпродспоживслужби, але розв'язання цієї проблеми покладають все ж на поліцію, аби Олексія Сировенка притягли до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження із тваринами, розповідає Лютенський сільський голова Володимир Омельченко. Мало того, у громаді навіть пішли йому на зустріч (чи скоріше сусідам, аби тварини не лізли на чужі городи) та виділили землю під пастівню. Проте проблеми це не вирішило — тварини все одно продовжують тероризувати сусідів. Й тепер не лише живих, а й мертвих.
Ростислав Ярошенко, начальник Гадяцького відділку Миргородського районного відділу поліції розповідає, що притягнути Олексія Сировенка можна хіба до адміністративної відповідальності. Й навіть до кримінальної відповідальності за вандалізм неможливо, адже стаття Кримінального кодексу поширюється на людину, яка діє із умислом. Є ще один вихід — сільська рада має звернутися до суду.
Нині у громаді чекають результатів звернень. І не втрачають надію, що нарешті Олексія Сировенка можна приборкати.
