Медіа та соцмережі наповнені матеріалами та повідомленнями про лисиць у населених пунктах. Гадяч не виняток — цих тварин помічали навіть у середмісті. Через заборону полювання під час воєнного стану, міграцію через бойові дії їхня чисельність значно зросла. Проте не лише війна сприяє збільшенню чисельності тварин та появі їх у населених пунктах.
Лисиць багато, але їхня чисельність не критична
Володимир Кизь, мисливствознавець ДП "Гадяцький лісгосп", понад сорок років спостерігає за цими звірами й розповідає, що чисельність лисиць не така критична, як нам здається. Але збільшення кількості цих тварин відмічають не у мисливських угіддях (де єгеря їх обліковують), а в населених пунктах.
За нормативними актами кількість лисиць у природному середовищі має становити 0,5 голови на тисячу гектарів до початку сезону розмноження. Тобто на початок березня має бути одна лисиця на 2 тисячі гектарів. Тож на території мисливських угідь має бути лише 65 лисиць. Але їх нині втричі більше — близько 200.
Але заборона на полювання під час воєнного стану відіграє дуже малу роль у зростанні їхньої чисельності. Природне середовище, де живе лисиця — це поля. Тому що тут водиться її основний "харч" — миші. Але агровиробники і фермери, використовуючи на полях різноманітні отрутохімікати, фактично знищили кормову базу лисиць і ці звірі у пошуках їжі змушені шукати її населених пунктах. Тут їм легше знайти їжу і мова йде не про те, що лисиця може вкрасти курку чи знайти щось поїсти на смітнику. Вона знову шукає тих же мишей, які живуть на городах.
— Вдома люди менше ллють різної отрути на грядки, тому миші залишаються жити. А за ними приходять лисиці. Ми ставимо тваринам такі умови життя, до яких вони пристосовуються, — говорить Володимир Кизь.
Полювання під час воєнного стану дозволене?
У тих же медіа чи соцмережах під фото та відео із лисицями у коментарях закликають брати дозволи у органів місцевого самоврядування чи райдержадміністраціях дозвіл на відстріл лисиць. Проте не все так просто, як може здаватися. Ми вже згадували, що лисиць у населених пунктах більше, ніж у їхньому природному середовищі. Проте стріляти у населеному пункті заборонено. Мисливі чи представники єгерської служби не мають права стріляти ближче ніж 200 метрів від першого будинку житлової забудови населеного пункту. Та й полювання через воєнний стан вже понад два роки закрите. Але цікаво, що регуляцію чисельності диких тварин ніхто не відміняв, попри цей воєнний стан.
— Є закон України про мисливське господарство та полювання. За статтею 33 цього закону ми не те, що маємо права, а просто зобов’язані. Відстрілом лисиць мають займатися єгері мисливських господарств. Наприклад, на території Гадяччини діють чотири мисливські господарства, які займаються "господарською" діяльністю в угіддях і на них покладені зокрема й обов’язки регулювання чисельності тварин. До воєнного стану, коли полювання було дозволене, лисицю можна було просто відстрілювати "попутно", а не лише спеціально, коли створювали навіть бригади із боротьби із хижаками, якщо їхня чисельність зростала. Зараз все інакше. Але все одно, робота ведеться, — говорить Володимир Кизь й додає, що якщо колись мисливці допомагали єгерям регулювати чисельність тварин, то через воєнний стан тепер цим займаються лише працівники мисливських господарств.
Як поводитися людині, коли вона зустріне лисицю
Володимир Кизь розповідає, що нині є покоління лисиць, які вже народилися не у своїх природних умовах, а у населених пунктах. Наприклад, у покинутих хатах, погребах, старому сіні. Але крім покинутих населених пунктів лисиці вже живуть й поряд людини.
— У мене самого в кукурудзі на грядці жила лисиця, — усміхаючись говорить чоловік. І додає, що ці тварини вже не бояться людей. Маленькі лисенята навіть із цікавості можуть підходити до людини. Але дорослі особини близько не контактують із людиною ( та й людині не варто підходити до тварини, щоб погладити) і навіть намагаються уникати її. Але все ж якщо ви стикнулися із цим звіром, не варто робити різких рухів, кричати чи бити тварину. Бо вона може "відповісти" по-своєму — наприклад, інстинктивно схопити. Гірше, якщо лисиця кидається на людину без причини. Це може означати, що вона хвора на сказ.
Лисиці і сказ
Саме це захворювання є причиною занепокоєння містян від появи лисиць у місті, адже вони є переносниками цієї хвороби. Й навіть більше, зазначає Володимир Кизь, в організмі лисиць може жити вірус сказу, але хвороба може проявитися під дією якихось чинників.
Під час карантинних обмежень, встановлених після випадку сказу у січні, у мисливських угіддях добули п’ять лисиць і відправили на дослідження. Результати дослідження — негативні, тобто у лисиць сказу не було.
Щоб проводити профілактичні заходи проти сказу лисиць у мисливських угіддях, колись наймали літаки і вони із висоти розкидали антирабічну вакцину у брикетах. Зараз працівники мисливських угідь змушені самі розкидати в угіддях.
Зазвичай, це брикет із рибного чи м’ясного фаршу для приваблення тварини, всередині якого є капсула із вакциною. Але, зазначає, Володимир Кизь такі заходи не можуть гарантувати, що не буде випадків сказу.
— Навіть вакцинація не може дати стовідсотковий захист від сказу. У такому випадку протирабічних заходів ми навіть не можемо проконтролювати, що лисиця знайшла цей брикет і з’їла його. Або, наприклад, тварина може обгризти фарш, а капсулу не з’їсти. Є й такі випадки, — говорить фахівець.
Як убезпечити населені пункти від лисиць
Зараз лисиці, як свого часу як свого часу колись предки собаки, переживають синатропізацію виду: вони пристосовуються до умов життя, які змінює людина. Це нам здається, що тварини приходять до нас у місто. Але це людина раніше позбавила лисиць, частину екосистеми, їхнього природного середовища, а тепер вони живуть за правилами, які ж створює людина. Якщо лисиця не вполює мишу на полі, вона зможе щось знайти на смітнику.
Володимир Кизь говорить, що гуманний спосіб боротьби із лисицями у населених пунктів, а саме вилов, не розв'яже проблеми. Вивезена у природне середовище тварина, повернеться все одно — у місто чи село.
Тому людина повинна знайти способи співіснувати з лисицями, не шкодячи і їм, і собі.
