Сьогодні 8 березня, чудова нагода згадати видатних жінок, які жили і творили у різні часи української історії. Чимало імен у нас на слуху. Але є, можливо, сотні імен жінок, імена яких загубилися. Або банально, їхні імена присвоїла собі росія. Сьогодні ми згадуємо про Глафіру Псьол — художницю із Полтавщини, яка товаришувала із самим Тарасом Шевченком.
Глафіра Псьол із Псьолівки
Російські ресурси називають Глафіру Псьол однією із "предтеч знаменитих" — художниць російської імперії, які почали писати у ХІХ столітті і заклали підвалини "російського живопису ХХ століття".
Хоча Глафіра Псьол не була ніякою росіянкою, а звичайною дівчинкою у родині збіднілого дворянина із села Псьолівка Івана Псьола. Це село існує й нині й зараз називається Псьолівкою. Нині це Миргородський район. Іван Псьол служив у канцелярії генерал-губернатора Микола Рєпніна-Волконського.
У родині Псьолів народилося семеро дітей. Глафіра була наймолодшою. І коли вона була зовсім немовлям, батьки померли. Дітей забрали родичі. Але Глафіру та її сестер Олександру та Тетяну до себе на виховання забрали Микола Рєпнін та його дружина Варвара Олексіївна Рєпніна. І хай не вводить в оману зросійщене прізвище — і Микола Рєпнін, і Варвара Рєпніна походили із українських шляхетських родів. До того, Варвара Рєпініна була внучкою останнього гетьмана Війська Запорозького Кирила Розумовського.
Дівчаткам Псьол у родині Рєпніних дали дуже хорошу на той час освіту — вони навчалися у Полтавському інституті шляхетних дівчат. Їх навчали професор Петро Гулак-Артемовський, поет Левко Боровиковський, художники Іван Зайцев, Василь Волков, піаністи і композитори брати-чехи Алоїз і Венцеслав Єдлічки. Олександра мала хист до віршування, а Глафіра мала талан художниці. Власне, живопис став спільним інтересом для Глафіри і Тараса Шевченка.
Як познайомилися Глафіра Псьол і Тарас Шевченко
Родина Рєпніних мала у Яготині маєток. Щороку вони там літували разом зі своїми вихованками. Був 1843 рік. До Рєпіних у Яготин приїхав Тарас Шевченко. Шевченко нам, можливо, укорінився як старий дід у кожусі. Проте на 1843 рік він був модним художником і чимало відомих родин запрошували Шевченка до себе.
Палац у Яготині(репродукція картини Є.Лазарєва)
Шевченко із сестрами Псьол швидко знайшли спільну мову, а особливо із Глафірою, бо обоє мали спільне — живопис. Але того літа у маєтку в Яготині розгорталися справжні пристрасті. Бо хазяйка маєтку Варвара Рєпніна, донька Миколи і Варвари Рєпніних, закохалася у Шевченка. І бачила у Глафірі... суперницю. Проте пізніше вона визнала, що була неправа і підозри її були безпідставні. Крім того, того літа у маєтку одночасно із Шевченком, побував і Петро Дунін-Борковський — український поміщик і представник давнього чернігівського роду, майбутній чоловік Глафіри Псьол. Можливо, саме після цієї зустрічі почалися їхні романтичні стосунки. Вони поберуться за два роки. Глафіра Псьол тоді напише Шевченку:
"Бог благословив Глафіру: її нареченого Ви знаєте, це Петро Дмитрович Дунін-Борковський, якого Ви бачили в нас".
Портрет Петра Дуніна-Борковського пензля Тараса Шевченка.
Через рік, у 1846 році, вони зустрінуться у Києві. Цей рік стане трагічним для Глафіри Псьол — 1 жовтня Петро Дунін Борковський помер. У січні-лютому 1847 року Тарас Шевченко перебував на Чернігівщині і заїхав у село Борківку до Глафіри Псьол, аби висловити їй співчуття з приводу смерті чоловіка.
А вже у квітні 1847 року Шевченка арештували і відправили на заслання. Глафіра Псьол всіляко підтримувала товариша — писала листи і надсилала книги.
Після смерті чоловіка Глафіра Псьол цілком присвятила себе Варварі Рєпніній. Супроводжувала її в усіх поїздках. А сама Варвара Рєпніна увічнила Глафіру Псьол у своєму автобіографічному оповіданні «Дівчинка», де прототипом головної героїні, розумниці Софії, є Глафіра. І навіть після смерті ці жінки не розлучилися — Варвару Рєпіну поховали поряд із Глафірою Псьол у московському Олексіївському монастирі. На жаль, портрета самої Глафіри Псьол не вдалося знайти.
Творча спадщина Глафіри Псьол
Про доробок Глафіри Псьол можна сказати, що "кажуть", адже ми не можемо подивитися її творів, бо після її смерті вони опинилися у московському музеї літератури. Тож кажуть, що вона намалювала портрет Шевченка, який на жаль, не зберігся, портрет князя Миколи Рєпіна, її чоловіка Петра Дуніна Борковського і портрет Гоголя, який називав її кузиною.
Портрет Гоголя
Але є один портрет, який не ставить під сумнів талант Глафіри Псьол і знаходиться він в Україні. І це портрет її названої сестри — Варвари Рєпніної. Це найвідоміший портрет Рєпніної. Здається, що Глафіра Псьол малювала не обличчя цієї жінки, а душу.
Найвідоміший портрет Варвари Рєпніної пензля Глафіри Псьол.
І хоча і Глафіра Псьол жила у часи російської імперії, вона наша, українська художниця. Перша жінка-художниця, яка заявила себе у "чоловічій" справі — живописі.
