На 33-ій сесії восьмого скликання Сергіївської сільської ради 11 вулиць і провулків у населених пунктах громади, пише Гадяч.City
Хто повідомляє: Полтавський офіс Українського інституту національної пам‘яті.
Рішення депутати прийняли на виконання закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Місцеві депутати назви об’єктів топонімії змінили у селах Сергіївка, Новоселівка, Крамарщина та Розбишівка.
Сесійному засіданню передувала праця місцевої топонімічної комісії. Зокрема до Сергіївської комісії з перейменування назв топонімів, що звеличують, пропагують або символізують державу-окупанта або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, події, її діячів, які здійснювали військову агресію проти України, увійшли місцеві депутати, старости старостинських округів, представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар, місцеві краєзнавці, вчителі історії, співробітники виконкому ради. Комісія напрацювала перелік на перейменування, варіанти нових назв та організувала громадські консультації.
Які нові назви з’явилися у громаді
У селі Сергіївка:
вулицю Гагаріна (російський радянський космонавт, ніяк не пов'язаний з історією громади) за ініціативи Полтавського офісу УІНП перейменовано на Гетьманську.
— Так актуалізували козацьке минуле села та період ранньомодерної української держави Гетьманщини. Сергіївка виникла в XVII столітті. Належала до Гадяцького замку, який у часи гетьманів Богдана Хмельницького й Івана Мазепи був ранговою маєтністю гетьманів. У середині ХVІІІ ст. Сергіївка входила до складу Гадяцької третьої сотні Гадяцького полку Гетьманщини. У 1764 році селом опікувався гетьман Кирило Розумовський, — пояснює Олег Пустовгар.
- вулиці Миколи Кузнецова (справжнє ім'я Никанор, він же Ніколай Грачов, «Колоніст», «Пух», уродженець села Зірянка Пермської губернії росії, диверсанта СРСР, спецагента-ліквідатора, агента сталінського НКВД) з ініціативи Олексія Саська та інших мешканців вулиці Кузнєцова відновили історичну назву Лозівська.
Саме цей варіант переміг під час громадського обговорення. Вулиця знаходиться на території кутка Лозівка. Цю назву він отримав через те, що тут росло багато кущів лози. Жителі використовували лозу для виготовлення з неї виробів, які застосовували в побуті.
Вулицю Першотравневу перейменували на Різдвяну.
— З 1713 року в Сергіївці діяла дерев’яна церква Різдва Богородиці, яку спорудив священник Андрій Ільяшевич на його землі. У 1841 році вона була перебудована, — говорить Олег Пустовгар.
Назву площі «Риночна» узгодили з нормами Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» й тепер вона називається Ринкова.
Назва 40-річчя Перемоги теж пішла у небуття. Відтепер вулиця називається «Української Перемоги»;
Вулицю 8-го Березня перейменували на пошану Лесі Українки.
У селі Новоселівка:
З топонімії села прибрали ім’я Василя Роміна уродженця міста Іваново-Вознєсєнска (Росія), сталінського комуністичного військового діяча, командувача артилерією стрілкової дивізії 40-ої Армії Воронезького фронту армії СРСР.
Вулицю Роміна, найдовшу, центральну в цьому селі, перейменовано на Чумацький шлях. Саме ця пропозиція Олега Пустовгара здобула найбільшу кількість голосів під час громадських консультацій.
З ініціативи воїна ЗСУ і знаного історика, журналіста і публіциста Вахтанга Кіпіані та Олега Пустовгара провулок Роміна тепер називається Червоної Калини — на прославлення стрілецької пісні, яка стала одним із символів війни України за незалежність від держави-агресора росії
У селі Розбишівка
Вулиці Гагаріна відновили історичну назву Корніївська. Перейменували вулицю і провулок Першотравневі.
«Після завоювання більшовицькою росією Української Народної Республіки новітня імперська влада поширила на територію України відзначення 1 травня як одного з основних більшовицьких свят. Отже, святкування цього дня набуло політичного та ідеолого-пропагандистського забарвлення, тісно поєднаного з ідеєю відновлення засобами топоніміки єдиного російського імперського простору. Так, згідно з Декретом Ради народних комісарів РСФРР від 14 квітня 1918 р., «Особливій Комісії з народних комісарів просвіти і майна республіки доручається невідкладно підготувати декорування міста в день 1-го травня та заміну написів, емблем, назв вулиць, гербів і т. п. новими, що відображають ідеї й почуття революційної трудової Росії».
На території України масштабні перейменування на честь «пролетарського» свята стали яскравим прикладом масової ідеологічної топонімічної номінації, спрямованої на глорифікацію пролетаріату як гегемона класової боротьби, рушійної сили Жовтневого перевороту 1917 р. та майбутньої «світової революції»», — говориться у фаховому висновку УІНП. Тож на зміну першотравневим ухвалили назву Козацька.
«Розбишівка виникла в XVII столітті, в 1625 році. З 1648 у складі Гадяцького полку Гетьманщини. Значиться на карті французького інженера Гійома де Боплана (перша половина 17 ст.). Відомо, що на початку 18 століття Розбишівкою опікувався козацький сотник Василь Чуйкевич, потім – С.В. Рогозинський (за універсалом гетьмана Івана Скоропадського). По генеральній ревізії і слідству 1764 р. значилася у першій Гадяцькій сотні Гадяцького полку. За переписом 1859 р. село значилося як козацьке», — козацьке минуле села у Полтавському офісі УІНП.
