У травні 2023 року Миргородська міська рада на сесії вирішила припинити користування землями міської ради. Проте управління Полтавської єпархії УПЦ вирішило, що ці дії були протиправними й звернулося до Господарського суду Полтавської області, аби визнати недійсними і скасувати рішення міської ради, пише Гадяч.City
16 листопада у Господарському суді Полтавської області розглядали позов управління Полтавської Єпархії УПЦ проти Миргородської міської ради.
Ще у 2010-2012 роках, як йдеться у матеріалах справи, Миргородська міська рада надала низку дозволів на постійне користування земельними ділянками на території міської ради релігійній громаді Успенської церкви УПЦ, а також управлінню Полтавської єпархії УПЦ, а саме земельну ділянку площею 0,2806 га (релігійній громаді Успенської церкви) на вулиці Гоголя, а також 0,1577 га і 0,304 га на вулиці Єрківській та 0,56 га на вулиці Українській.
Разом із тим затвердили й технічну документацію із землеустрою. Проте через майже півтора десятка років, а саме на сесії у травні 2023 року, скасували ці рішення. Також прийняли рішення про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви "Московського патріархату" та припинення їхнього права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади.
Земельні ділянки, які колись були у користуванні управління, зарахували до земель запасу Миргородської міської ради. Ініціаторами розгляду такого питання стали голова районного козацтва, голова Миргородської районної ради Наталія Гирка та колективного звернення жителів Миргородської міської територіальної громади та громадська рада при виконавчому комітеті Миргородської міської ради.
Тож управління Полтавської єпархії УПЦ хотіло, аби за ним залишилося право постійного користування цими земельними ділянками та визнати незаконними підпункти 1-7 рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №95 від 24 травня 2023 року "Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви "Московського патріархату" та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади".
Управління Полтавської Єпархії УПЦ апелювало до того, що жодна з перелічених у статтях 141-143 Земельного кодексу України підстав для припинення права користування земельною ділянкою відсутня, а тому відповідач самовільно, без згоди позивача, без наявності законних на те підстав прийняв таке рішення.
Дійсно, орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статями 140-149 Земельного кодексу України.
Проте Господарський суд керувався не лише цим нормативним актом, а й низкою інших. Зокрема, й Конституцією України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», Законом України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України»
Зокрема, у матеріалах справи зазначається, що у січні 2019 року відбулася релігієзнавча експертиза, яку проводив Мінкульт. Цей документ містить перелік релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
У цьому переліку у розділі «Релігійні управління» за номером 34 перебуває позивач — Управління Полтавської Єпархії Української Православної Церкви. Тож управління Полтавської єпархії мало б у строк не пізніше трьох місяців внести до свого статуту (положення) передбачені частиною сьомою статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зміни та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку.
Але останні зміни у статуті управління, яке воно надало суду, датовані аж 2008 роком.
Будь-яких інших документів щодо зміни та подачі на реєстрацію змін до свого статуту, зокрема передбачених ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», позивачем до суду не надано, йдеться у повідомленні.
Тож суд встановив, що позивач не дотримав вимог чинного законодавства і правопорядку та вважає, що позивач не є релігійною організацією України, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України він не є особою, яка має правосуб`єктність на право постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності. А статут УПЦ, який прийняли у 2022 році є таким, який не розриває стосунків із московським патріархатом (зокрема, у цьому можна переконатися, відвідавши офіційний сайт РПЦ — МП).
Тож Господарський суд Полтавської області вирішив відмовити у задоволенні позову. Рішення ж набере чинності після строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
Нагадаємо, команда журналістів незалежного антикорупційного центру NGL.media разом з аналітичною системою YouControl створили базу даних по нерухомості УПЦ (МП).
Згідно із оприлюдненими даними, на Гадяччині управління Полтавської єпархії УПЦ користується ділянкою землі у Лютеньці, на якій нещодавно побудували православний храм.
