Опішнянська селищна громада розташована за 40 км від Полтави – центру області та району. У громаді проживають близько 10 тис. людей – 8460 зареєстрованих мешканців, а також внутрішньо переміщені особи, які приїхали до громади минулого року. Центр громади – селище Опішня, в якому зареєстровані 6,3 тис. осіб, навколо неї розташовані 30 сіл. З них 10 мають від 0 до 10 мешканців.
Раніше селище належало до Зіньківського району, відстань до райцентру – 35 км. Та у вересні 2018 року шляхом об’єднання селищної та сільської рад утворилася Опішнянська територіальна громада. За рік до неї приєдналися й інші населені пункти.
Як зараз живе громада, та чи на користь їй пішла децентралізація, дізнавалася наша кореспондентка.
СЕЛИЩЕ, ЩО ОЖИВАЄ
Ще років 10 тому до Опішні їхали, переважно, за керамікою – тут діяв величезний гончарний базар прямо на автостанції. Та поступово торгівля стала занепадати. Чи то через погані дороги – на відміну від траси Київ – Харків, цю трасу, що поєднує Полтаву з Зіньковом, Гадячем та населеними пунктами Сумщини, десятки років не можуть привести до ладу, чи то ще з якихось причин. Опішня була типовим селищем – занедбані ще радянські будівлі, білені бордюри на майже безлюдних вулицях, якими в темну пору доби краще не ходити – бо освітлення є лише у центрі, і то не завжди.
Та за останні п’ять років селище просто ожило. На вулицях побільшало машин, у центрі облаштували невеликий, але акуратний і затишний парк з клумбами, лавою та бруківкою. Біля мережевих магазинів – продуктового Маркетопту з одного боку головної площі та «Аврори» з іншого – постійно є люди.
Центральний парк в Опішні капітально відремонтували у 2020 році
Також людно і на вул. Перемоги – біля двоповерхової будівлі Опішнянської селищної ради. На першому поверсі тут розташований Центр надання адміністративних послуг, до якого у своїх справах звертаються мешканці громади. На другому поверсі розташована селищна рада.
До речі, ЦНАП став першим реалізованим грантом в новій тоді громаді. Профінансований проєкт був програмою «U-LEAD з Європою» у 2019 році. Меблі та оргтехніку, придбану на за цією програмою, встановили у відремонтоване коштом громади приміщення.
Тоді це вирішило низку проблем. По-перше, скоротилася кількість установ, часто територіально рознесених, до яких доводилося звертатися людям – усі послуги перевели в «Єдине вікно». Окрім того, збільшили кількість послуг – зараз їх 170.
– Ми не вважаємо себе бідною громадою. До початку повномасштабної війни ми були реверсними – віддавали 1,5 млн грн державі. Зараз бюджет громади збільшився за рахунок різних надходжень. Зараз до нас у громаду находить військове ПДФО, – розповідає начальник проєктно-інвестиційного відділу виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Марія Волошина.
Говоримо в її робочому кабінеті, де на невеликому просторі розташували три робочих столи з комп’ютерами та іншою офісною технікою.
Бюджет громади ніколи не потребував дотацій від держави, розповідає співробітниця виконкому. У перший рік існування громади план бюджету був 65 млн грн, а за підсумками року отримали 80 млн. По тому доходи зростають. Цей рік очікують близько 500 млн. Принаймні, станом на серпень бюджет громади вже склав 444 млн грн.
Основні галузі, які дають надходження коштів у громаду – нафтогазовий видобуток на Солохівському промислі ГПУ «Полтавагазвидобування» та сільське господарство. На території громади є великий свинокомплекс. Це дає як переваги – створення робочих місць, так і проблеми – місцеві скаржаться на постійних сильний неприємний запах відходів життєдіяльності свиней.
Але найбільше Опішнянська громада відома як потужний туристичний магніт Полтавщини. Місця тут багаті покладами глини, тож не дивно, що Опішня здавна славиться своїми гончарськими традиціями. Раніше практично в кожній місцевій родині гончарювали. Майже сто років тому 200 кустарних майстрів створили кооперативно-промислову артіль «Художній керамік», яка за 30 років трансформувалася в однойменний завод. Та наприкінці минулого століття через брак фінансування та кризу в галузі завод закрили. Здавалося б, це кінець кількавікової історії гончарства в регіоні. Та з руїн в селищі зусиллями нащадків родини Пошивайлів, відомих в Україні та за її межами майстрів кераміки, створили найбільший керамологічний музейний заклад Європи – Національний музей-заповідник Українського гончарства. Заклад зараз налічує десятки тисяч експонатів, розташованих у семи окремих локаціях у двох населених пунктах громади.
У селищі влаштували зручну навігацію для туристів - об'єкти користуються великим попитом
Також в Опішні та навколишніх селах активно розвивається зелений туризм – відкриваються садиби, які розміщують гостей – будинки заброньовані на тижні, як не на місяці наперед.
Громада зі свого боку розвиває культурні проєкти, цікаві туристам. Так, у 2021 році провели гучний дводенний «Слива-Фест». Кошти для заходу виграли на конкурсі грантових проєктів Українського культурного фонду.
Взагалі, місцева влада активно співпрацює з донорськими організаціями та успішно бере участь в різноманітних конкурсах ініціатив громад. Саме в цьому і бачить свою роботу Марія, як керівник інвестиційного відділу.
– Коли ми говоримо про інвестиції в цифрах, то рахуємо виключно те, що залучив наш відділ – міжнародні гранти. Наприклад, цього року залучаємо кошти для ремонту прихистку для ВПО на 1,5 млн грн. Це підтримка від Червоного Хреста. Дуже довго мали з ними перемовини, з початку року приїжджали їх представники чи не кожен місяць. Ми їм пропонували декілька об’єктів на вибір. Зараз визначилися, проведений тендер і розпочинаються роботи, – розповідає Марія.
У 2021 році, коли створили відділ інвестицій, у громаду залучили майже 3 млн грантових коштів на розвиток соціальних проєктів. З початком повномасштабної війни акценти змістилися в бік гуманітарної допомоги та облаштування ВПО. За цей час відбулася співпраця з великою кількістю донорів, переважно європейських. Торік громада отримала гуманітарної допомоги в перерахунку на одну ВПО 11 тис. грн – харчі, меблі, засоби гігієни, побутову техніку, матраци та ковдри – усе, необхідне для проживання великої кількості людей, які приїхали лише в одязі, який мали на собі.
ЯК ЗМІНИЛАСЯ ГРОМАДА
Позитивні зміни у громаді видно. І в самому селищі, і у соцмережах, де активно ведеться сторінка селищної ради, а в численних коментарях місцеві мешканці не тільки про поточні проблеми пишуть, а й подяки. Та з ким говорити про проблеми та тернистий шлях їх подолання, як не з головою громади. Тим більше його переобрали удруге на цю посаду.
– Як розпочався процес децентралізації, зараз уже мало хто пам’ятає. А було дуже складно. Наша громада створилася з четвертого разу. Була процедура – громадські обговорення тощо. Ми спочатку об’єдналися з однією сільською радою. Бюджет Опішнянської селищної ради до об’єднання складав 10 млн грн. Після об’єднання ми планували, що буде десь 27 млн грн, а по факту було 60. Потім були другі вибори й до нас доєдналися ще сільські ради, і бюджет громади став 100 млн грн. На минулий рік ми запланували 120 млн, але було страшне невиконання. Тоді впав ПДФО, бо був пільговий період, коли не платили податки. Єдине що нас витягувало – рентні платежі, які завдяки децентралізації залишаються в громадах. Тому, хоча впав ПДФО, було здорожчання газу, тож рента трохи піднялася. І за рахунок диверсифікації бюджету ми «вирівнялися», – розповідає голова Опішнянської громади Микола Різник.
Голова Опішнянської громади Микола Різник
У громаді почали працювати з платниками податків, вдалося залучити нових платників. І це не військові – вони сплатили ПДФО усього 20 млн, а на допомогу ЗСУ громада вже перерахувала більше – 60 млн грн.
Зокрема, торік громада отримала одного великого платника податків. З Полтави до Опішні місцевий уродженець, співзасновник компанії Лев Жиденко перереєстрував ТОВ «Вигідна покупка» – ядро групи компаній, які формують мережу мультимаркетів «Аврора». Торік підприємство отримало 2,3 млрд грн прибутку.
– Зараз уже важко згадати, в якому стані була громада. Величезна була проблема зі сміттям. Не те щоб не було сортування, чи баки не вивозили – взагалі не було положення про поводження з побутовими відходами. Сміття розкидали по посадках, по одній вулиці місцевий підприємець за 10 грн на місяць збирав сміття в людей і кудись вивозив. Це все було дуже хаотично.
Громада купила сміттєвоз, встановила баки, започаткувала сортування. У місцевих з’явилася культура поводження з відходами. В найближчих планах громади придбати ще один сміттєвоз, а також розпочати роботу з індивідуальними сміттєвими баками кожного домогосподарства, а їх у громаді 800.
Громада взяла на баланс ЦПМСД – тут з’явилася своя медицина, від райради передали відділу освіти управління школами, з району також перевели центр надання соціальних послуг. Тепер рішення у сфері медицини, освіти та соцдопомоги ухвалює виконком. Це дозволило покращити фінансування комунальних закладів – наприклад, врятували від закриття дитсадок в селі Малі Будища, рішення про яке вже було ухвалено в районному відділі освіти.
САМООРГАНІЗАЦІЯ
Мешканці громади беруть доволі активну участь в її житті. Як фізичною працею – на тих же суботниках, прибиранні території навесні та восени. Так і розвитком місцевих ініціатив.
Зокрема, Опішнянська ТГ вигравали гранти від Полтавської обласної адміністрації та конкурси бюджетів участі. Таким чином, наприклад, на умовах співфінансування з областю звели «Сторожову вежу» у 2021 році – туристичний об’єкт на одній з найвищих точок Полтавщини. Вежа висотою 12 м імітує частину козацької фортеці початку ХVІІІ століття, яка була в цій місцині. Неподалік розташовані археологічні пам’ятки – городище скіфського часу та доби середньовіччя.
Також зараз активно розвивають органи самоорганізації населення – щоб стимулювати громадян бути активними увесь час, а не лише під час виборів.
Цього року в Опішні започаткували конкурс серед органів самоорганізації населення. Першою темою став ремонт доріг. Хто проявив більшу активність, той отримав можливість ремонту дороги, яку вони визначили як проблемну. Провели голосування місцевих жителів, а три проєкти, які набрали найбільшу кількість голосів, стали переможцями й отримали по 300 тис. грн на ремонт вулиці. Селищна рада зробила заохочення для усіх, хто взяв участь – їм також цього року зроблять також ремонт доріг. Їм виділять по 200 тис. грн на ремонт – хоча б ямковий, – розповідає Марія Волошина.
Ці роботи будуть проведені додатково, окрім центральних доріг, ремонт яких включений у видатки бюджету на нинішній рік.
У громаді проводять конкурси проєктів бюджету участі, які можуть подавати фізичні особи, комунальні установи громади та ОСН – відповідно, на 50 та 100 тис. грн. Таким чином одне з трьох ОСН виграло, і громада перекрила дах у двоповерховому будинку на декілька квартир.
– Ми їм перерахували ці кошти, вони закупили шифер. Старий шифер продали й за ці кошти зробили собі відмостку. Треба розуміти, що ОСН це юридична особа, вони можуть законно мати свій рахунок. Ми зняли з балансу всі будинки. І тепер люди, які в них живуть, беруть все на баланс у спільну відповідальність.
ВИКЛИКИ ГРОМАДИ
Найпершою проблемою Микола Різник називає сміття. Зараз громада збирає та здає на вторинне перероблення пластик підприємцям. Але основні побутові відходи возять у місто Зіньків – колишній райцентр, на це громади уклали між собою договір. Бо, згідно з обласною програмою поводження з ТПВ, в Опішні не передбачений полігон для твердих відходів.
Та громада не стоїть на місці – працює в цьому напрямку. Тут створили генплан громади і на початку вересня зареєстрували земельну ділянку, відведену під майданчик для тимчасового збору сміття, на якому планують встановити сортувальну лінію для відбору відходів на вторинне перероблення. Залишки, які не підлягають переробці, возитимуть до Полтавської громади на Макухівське звалище.
Ще одна проблема – водопостачання. Через те, що в цьому районі ведеться активний нафтогазовидобуток, вода «йде» – зараз на глибину понад 200 м. Тож єдиний спосіб забезпечення водою – використання артезіанських свердловин, а це близько 700 м. Одну таку велику вже збудували, спільно з КП «Полтававодоканал», у планах – побудувати та запустити ще одну, щоб повністю покрити потреби громади.
– Якщо ми говоримо про Опішню як столицю гончарства, то маємо ще одну величезну проблему. В Україні досі не вирішене питання з кар’єрами. Якщо громада хоче оформити кар’єр на видобуток гончарної глини, то це сім кіл пекла, і не факт, що ми його зможемо оформити. Дозволи дає Міністерство надр та природних ресурсів. Процедура настільки забюрократизована, що громаді просто нереально оформити дозволи. Ми в Стратегію Опішнянської громади включили виробництво кераміки, але по факту, ми розуміємо, що цей кар’єр оформити ми не можемо.
Зараз така ситуація, що кожна мистецька родина має своє місце, де копають глину для власних виробів. Але для реалізації мистецьких проєктів громади потрібні інвестори. Яким дуже важливо мати сировинну базу – а її неможливо отримати.
ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА
Праворуч від голови громади, в куті кабінету, стоїть великий вайтборд, списаний синім та зеленим маркерами. Деякі рядки стерті, а ті, що залишилися, виглядають, як планування. «Витяжки», «Слива-фест» – подібних пунктів у двох стовпчиках понад два десятки.
– Це я писав собі план на рік, хто ж знав, що буде повномасштабне вторгнення, – ловить мій погляд Різник. – Більшість ми вже реалізували. Але я дивлюся, як змінилися плани з минулого року. Той же рентгенапарат ми вже купили.
Тут записані не тільки плани, але й ідеї. Їх у громаді не бракує. Деякі поки що залишаються мріями, але багато проєктів вже активно реалізується. Так, діє комунальне агропідприємство «Опішня-Агро» – на майже 100 га вирощують городину. Овочі з теплиць використовують для внутрішнього споживання громади, з полів ще й продають через всеукраїнську мережу супермаркетів.
– Ми не повинні б цим займатися, це робота бізнесу – розвивати садівництво, чи вирощувати овочі. Але ми це робимо з горя, бо ніхто не хоче розвивати сади чи городи. Тому ми змушені посадити свій сливовий сад, і за три роки має бути врожай. Тоді думатимемо за сушки. Звісно, ми не конкурентні до, скажімо, Туреччини з їх сушінням на сонці, але доведеться шукати рішення з сонячними батареями і робити сушарки. Зараз зробили проєктну технічну документацію на тепличне господарство зі зберіганням овочів. Це глобальний проєкт на 72 млн грн, який передбачає зациклений процес: чотири величезних теплиці з опаленням, місце для зберігання. Сюди будемо долучати й іноземних інвесторів – це буде бюджетоутворювальне підприємство, як ми розраховуємо.
Зараз в Україні близько 300 комунальних агропідприємств. Але першим було саме КП «Опішня-Агро». Його створили, щоб розірвати кругову поруку підприємців. Бо мали ситуацію, коли на земельний аукціон приходять завжди ті самі люди – два учасники, й занижують ціни на оренду ділянок. Так, за гектар землі на рік платили по 3,5 тис. грн, що давало в бюджет лише 350 тис. грн на рік. При тому, що в цьому ж регіоні в деяких громадах платять 30 тис. грн орендної плати на рік з гектара.
Директор КП "Опішня-Агро" Наріман Ібрагімов біля ящиків з зібраним врожаєм
– Тому ми психанули, прочитали законодавство, створили комунальне підприємство і передали йому ці 100 га землі в постійне користування. Земля залишається у власності громади і на неї вже не можна написати заяву на дерибан по 2 га. Плюс, у перший же рік ми заробили 800 тис. грн чистими – проти 350 тис., які б отримали від здачі в оренду. Тоді ми не займалися овочами, а просто засіяли соєю та соняшником і просто з поля продали врожай, – каже голова.
Торік були проблеми не лише з погодою – збирали вологий врожай через затяжні дощі, – але і з ринком збуту. Тож замість прибутку отримали збиток 100 тис. грн. Тому переглянули плани та звернулися до овочівництва. Це – додаткові робочі місця, адже залучають більше людської ручної праці.
– Великі агрохолдинги такими речами не хочуть займатися, овочі – це нішева продукція. Але якщо на перероблення зайти – це крута тема. А взагалі, це – про продовольчу безпеку. Бо на початку великої війни ми розуміли, що в громаді є пекарня, є запас картоплі – з голоду не вмремо. Ми ж торік повністю забезпечили школи своїми овочами з теплиць та картоплею – нічого не купляли.
Ще одна сфера, про яку Микола Різник говорить з гордістю – туризм. Про прибутки від такого бізнесу в новоствореній громаді могли хіба що мріяти – туристичний збір за рік дорівнював нулю. Наступного року сума склала 1500 грн, ще за рік – 10 тисяч. За дев’ять місяців 2023 року туристичний збір Опішнянської громади склав 80 тис. грн.
– Ми не ставимо собі за мету наповнювати бюджет за рахунок туристичного збору – це супутні сфери, які розвиваються. Але це показник того, що ця сфера розвивається і ми зменшуємо залежність від Нафтогазу, коли рента рано чи пізно закінчиться. І, хоча триває війна, у нас постійно великий потік туристів – і в музеї, і розміщуються в садибах на відпочинок, і нові садиби будуються. Ці підприємці розвивають бізнеси, платять податки, і йде наповнення в бюджет від цієї сфери, – додає Різник.
МОБІЛЬНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА
Пишається громада і своєю соціальною службою. Тож від виконкому вирушаю униз дорогою – Центр надання соціальних послуг розташований за сотню метрів на цій же вулиці.
КЗ "Центр надання соціальних послуг" розташований неподалік Опішнянської селищної ради у відремонтованій старій будівлі
ЦНСП створили 1 червня 2019 року на базі відділення Територіального центру надання соціальних послуг Зіньківського району. За чотири роки Центр розширив перелік соціальних послуг для населення, які в громаді надаються виключно безплатно, бо витрати повністю покриває селищний бюджет.
– Зараз у Центрі функціонує три відділення, в яких працюють 27 співробітників: відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціального обслуговування та відділ підтримки сім’ї. За минулий рік наш Центр надав 13862 послуги для 999 осіб, – розповідає директорка Центру надання соціальних послуг Опішнянської селищної ради Юлія Окара.
Директорка КЗ "Центр надання соціальних послуг" Опішнянської селищної ради Юлія Окара показує комплектацію медичного кофру з автомобіля мобільної соцслужби
Соціальні працівники допомагають літнім людям та особам з інвалідністю у побутових справах – прибиранні, приготуванні їжі, пранні, гігієнічних процедурах – купанні, перевдяганні, підрізанні нігтів, надають перукарські послуги. Доставляють продукти та ліки, тверде паливо для осінньо-зимового періоду, воду та інші товари першої необхідності. Допомагають з благоустроєм – вигрібають листя, борються з бур’янами, викошують траву.
Для прання в Центр торік закупили обладнання – соцпрацівники забирають у своїх підопічних брудні речі та перуть у двох автоматичних машинках, встановлених у спеціальному приміщенні.
У Центрі надання соціальних послуг встановили нову пральну машину та сушку, а також мережевий адаптер до обладнання
– Соціальні працівники їздять велосипедом, забирають в людей речі на прання – у тих, що не можуть самостійно прийти. Один пакет – не більше 5 кг. Завантажують в машинку, а випране – відвозять назад. Віддають білизну вологу, а в людей вже розвішують сушитися. Такою послугою у нас постійно користуються майже 50 осіб. ВПО приходять до Центру самі. Та нещодавно ми розширили перелік послуг. Виграли конкурс і закупили пральну та сушильну машинки, вже встановили, підключаємо та днями запустимо їх у роботу, – проводить екскурсію директорка.
Соцпрацівники Центру надання соціальних послуг Опішнянської громади під час виконання робочих обов'язків
Техніку отримали завдяки гранту від ПРООН, який виграла громада, подавши заявку. Раніше від цієї ж організації у Центрі також обладнали кімнату ментальної адаптації, де клієнти Центру можуть поспілкуватися, отримати консультації та послуги з соціальної адаптації. Тут працює «Університет III віку», а також художні гуртки з малювання, плетіння, проводяться майстеркласи. Фахівець з фізичної реабілітації надає послуги лікувальної фізкультури, навчає самомасажу, проводить заняття, навчає людей з захворюваннями опорно-рухового апарату та з інвалідністю користуватися милицями, ходунками та візками.
Та родзинкою Опішнянського центру соцпослуг став новий автомобіль, завдяки якому реалізують програму «Мобільна соціальна служба». Мікроавтобус обладнаний сидіннями для шести пасажирів – співробітників центру. Має також багажний відсік для обладнання.
Днями Опішнянська громада отримала автомобіль для проєкту "Мобільна соціальна служба". Всередині має шафи для обладнання та інструментів, а також пральну машину
– Там є зварювальний апарат, коса для косіння трави, інструменти для технічних робіт. Також – перукарські інструменти, тобто – робоче місце перукаря, так само як у нас у Центрі є кімната, де можна прийти й постригтися. Прямо в самому автомобілі передбачена пральна машинка. Поки перукар людину постриже, пратимуться речі. Поки воно допереться, соцпрацівник поприбирає чи щось інше допоможе по господарству. А робітники, за потреби, покосять траву, чи щось полагодять, чи сніг поприбирають, – пояснює Юлія Окара.
Ставить на стіл та відкриває великий кофр – медичний набір, яким комплектується авто. В наборі є апарати для вимірювання тиску, цукру в крові, температури та насичення крові киснем. А також ліки першої необхідності – від алергії, жарознижувальні, гіпотензивні. Та перев’язувальні матеріали. За потреби, цим авто до клієнтів центру разом з бригадою соцпрацівників може виїжджати фельдшер.
Мобільна соціальна служба запрацює в Опішнянській громаді на початку жовтня. Вона надаватиме соціальні послуги з догляду вдома. Зокрема, надаватимуть допомогу з гігієнічними процедурами, роботами на присадибній ділянці, ведення домашнього господарства, оформлення комунальних платежів та інших документів, закупкою і доставкою промислових, продуктових товарів, ліків.
Також надаватимуться соціальні послуги натуральної допомоги: прання, перукарські, косіння, пиляння, рубання, очищення снігу, дрібного ремонту в будинку. Автомобіль обладнаний пральною машиною, інструментами для надання послуг покосу, невеликого ремонту та іншого. Зареєстровані клієнти центру – люди поважного віку, маломобільні та ті, які потрапили у складні життєві обставини, зможуть замовляти послугу додому безоплатно.
Проєкт втілений завдяки Програмі ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та уряду Канади.
Для потреб маломобільних категорій населення у громаді зараз реалізується ще один соціальний проєкт – триває ремонт лікарні, яка відповідатиме усім вимогам інклюзивності. Мета проєкту – посилення доступу населення громади до інклюзивних первинних медичних та реабілітаційних послуг, а також створення інклюзивних служб психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.
В Опішнянській лікарні завершують масштабний ремонт, ліквальний заклад буде повністю інклюзивним
Громада завершує масштабний ремонт лікарні
Зокрема, повністю відремонтували будівлю Центру первинної медико-соціальної допомоги, обладнали палати поліклініку, відкрили безбар’єрний жіночий оглядовий кабінет. На початку цього тижня запустили ліфт – перший робочий ліфт у громаді. Цей проєкт упроваджується за підтримки Європейського Форуму людей з інвалідністю.
ОПІШНЯНСЬКА АРТІЛЬ
В Опішнянській громаді впроваджують унікальний проєкт – Центр розвитку ремесел на базі комунального підприємства «Опішнянська артіль». Проєкт реалізовують на умовах співфінансування громади та Міжнародної організації з міграції (МОМ), яка допомогла закупити обладнання. Гончарні круги, екструдер для глини, муфельні печі, промислові стільці та турнетки (круглі платформи, що обертаються. – авт) закупили саме за грантові кошти. Меблі, декор, спецодяг, інструментарій для роботи закупила громада.
Творча виробнича майстерня в Центрі ремесел КП "Опішнянська артіль"
Приміщення виділили в Малих Будищах – селі, розташованому упритул до Опішні. Половина будівлі дитячого садочка десятки років стояла порожня, а з 2020-го почалися ремонтні роботи – громада виділила кошти на капітальний ремонт. З початку повномасштабної війни роботи призупинили на рік, але зараз активно завершуються і упродовж місяця планується офіційне відкриття.
Рожева одноповерхова будівля виглядає акуратно. З одного боку двір огороджений невисоким парканом, за яким видніються споруди дитячого майданчика. Права половина поки що не має огорожі. Перед входом активно працюють з десяток людей. Ставлять стовпчики під паркан, викошують траву, згрібають сміття. Працює техніка – два трактори комунального підприємства збирають гілки та сміття, яке згрібають докупи декілька жінок.
Директорка КП "Опішнянська артіль" Ольга Плоха
Директорку Центру розвитку ремесел «Опішнянська Артіль», художницю-керамістку Ольгу Плоху знаходжу всередині – дає розпорядження ремонтникам у кімнаті з панорамними вікнами на зелений двір. Гучно працює електроінструмент, тож для розмови виходимо в хол та сідаємо за один з довгих столів, за яким проводитимуть художні майстеркласи.
– Це центр розвитку ремесел. А оскільки ми – Опішня, столиця кераміки, а наша кераміка входить до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, то головна тема – гончарні вироби. Останні роки, на жаль, тенденція виготовлення опішнянської кераміки падає, тому що відходять у небуття майстри. Раніше завод потужно працював у три зміни – а нині це руїни. Звичайно, є приватні майстри, але їх небагато, – розповідає Ольга Плоха.
Директорка КП "Опішнянська артіль" Ольга Плоха пояснює робочим технічні деталі проєкту
Створили КП «Опішнянська Артіль» з метою виготовлення, популяризації та збереження традиційної опішнянської кераміки. Тож основне ремесло, яке тут розвиватимуть – гончарство. Ще виготовлятимуть вибійки та вироби з дерева. В артілі працюватимуть професійні майстри народного мистецтва – розроблятимуть і виготовлятимуть на замовлення ужиткові та дизайнерські вироби.
Окрім того, в Центрі розвитку ремесел проводитимуть майстеркласи з кераміки для дітей та дорослих. Окрім художньої творчості, робота з глиною дає і приємні тактильні відчуття, які допомагають опанувати тривогу та справитися зі стресом, вважає майстриня.
Для проведення презентацій закупили проєктори та екрани, планують проведення мистецьких заходів.
– В Опішні, на базі Національного музею-заповідника українського гончарства діє художня резиденція, де виготовляють кераміку та проводять майстеркласи. У чому принципові відмінності ваших заходів? – питаю в Ольги.
– В гончарну резиденцію приїжджають маститі майстри, вже сформовані. І не обов’язково в основі їх творчості опішнянська традиційна кераміка. Вони працюють в авторських техніках, виготовляють свої роботи. А тут ми зосереджуємося саме на передаванні наших традицій, – пояснює керівниця закладу.
Штат артілі ще формується. Та вже відомо, що працюватимуть професійні майстри, які закінчили художні технікуми та ліцеї – Решетилівський, Миргородський та Опішнянський.
Ольга Плоха проводить коротку екскурсію. У холі, окрім столів та стільців, буде зона для «кава-бару» – стійка та три високих стільці. Тут можна буде приготувати та випити чай чи каву. Центр одночасно може прийняти до 50 відвідувачів.
Велика кімната з вікнами у двір буде творчою виробничою майстернею художників. За нею – технічні приміщення для сушки та випалювання виробів. Тут облаштували спеціальну вентиляцію та протипожежну систему. Є ще кабінет директора, підсобна кімната для зберігання обладнання, а також вбиральні та душ.
Хоча опоряджувальні роботи ще тривають, в артілі вже намагаються замовляти вироби потенційні клієнти, каже директорка.
– Ми десь трохи в соцмережах виставили фото центру, як одразу почали нам писати й дзвонити. То комусь 20 брендових тарілочок треба, комусь – плитка. Ми вже можемо мати замовлення, хоча ще не розпочали виробництво, – усміхається Ольга.
Зразки робіт, перелік послуг та ціни публікуватимуть в соцмережах та згодом – на сайті закладу. Поки що комунальне підприємство повністю фінансуватиметься з бюджету громади, але вже є розрахунки, як вивести його на самоокупність.
Наступного літа облаштовуватимуть територію – дров’яні кабиці для випалу, літній майданчик для проведення вогняних шоу та інших видовищних активностей.
ДОЇХАТИ – НЕ ПРОБЛЕМА
Розпрощавшись з Ольгою Плохою, перед зворотним шляхом, вирішую зайти в магазин – одноповерхова будівля сіріє рівно навпроти будинку артілі. Тут розговорилися з продавчинею Ольгою, худорлявою темноволосою жінкою в яскраво рожевій футболці.
В Опішні живе не так давно, 12 років, відколи вийшла заміж за місцевого, а родом з селища Котельва – колишнього райцентру в 30 км.
– Звісно, що громада змінилася, і продовжує мінятися. Але головне, що я особисто відчула – це дороги. Ми живемо на вулиці без асфальту. І раніше як малого вести до школи, особливо взимку – то проблема. Зараз нам вулицю підсипали, вирівняли, – каже продавчиня.
В Опішні цього року активно ремонтують дороги
До магазину заходить високий худий чоловік років 50 у жовтій сорочці з коротким рукавом та джинсах. Прислухається короткий час, а потім долучається до розмови.
– Дійсно, після об’єднання ми відчули, що почало щось робитися. Бачимо, що гроші вкидаються саме туди, куди треба, а не йдуть поза межі Опішні. А якщо ви питаєте про проблеми, то я вам скажу. Є в нас проблема, і серйозна – закрили Приватбанк. Тепер до найближчого відділення нам потрібно їхати або в Зіньків, або в Диканьку (відповідно, 35 та 20 км. – авт.). Воно не залежить від громади, але дуже хотілося б, щоб відкрили в нас знову, – каже місцевий мешканець Олександр Галич.
В Опішні активно ремонтують дороги
Цю дорогу асфальтують уперше - раніше на цій вулиці було старе щебеневе покриття
А от на транспортне сполучення люди не нарікають – ходить автобус, кажуть. З сіл можна дістатися до центру громади, дітей возить до школи окремий автобус, який належить громаді. Раз на тиждень з кожного села ходить автобус до Зінькова, декілька разів на день – з селища.
Виїжджаючи з Опішні, доводиться трохи потягтися в повільному потоці транспорту – об’їжджаємо ділянку, де велика техніка ремонтує чергову дорогу. Але повною мірою те, наскільки громада дбає про свої дороги, розумію, коли виїжджаю на трасу. Бо після хороших опішнянських шляхів асфальт регіональної дороги, всіяний віспинами «ямкового ремонту», складає неабиякий контраст.
На користь Опішні.
***
Цю статтю опубліковано в рамках кампанії «Голос громад», яка є частиною Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.
