Сьогодні ми святкуємо вже 32-гу річницю незалежності України. Але інколи можна почути, що 24-го числа ми відновили незалежність, а істинний день незалежності — 9 (22) січня 1918 року, коли Центральна Рада проголосила Четвертий універсал, який проголошував незалежність Української народної республіки. Так де ж насправді істина? Розібратися у цьому питанні допоміг викладач історії України міського ліцею №2 імені Михайла Драгоманова Максим Бредун.
Українська центральна рада: як об’єдналися самостійники і федералісти
Повернімося років на сто в минуле, а саме в 1917 рік. У Європі триває Перша світова війна, а Російська імперія була вже не зрозумілим державним утворенням: лютнева революція відбулася, жовтневий переворот ще не стався, цар Микола Другий вже зрікся російського престолу, але Тимчасовий уряд складається із представників колишньої російської думи, які об’єдналися разом із петроградською радою робітничих і солдатських депутатів. Фактично російська імперія нагадувала колоса на глиняних ногах, а своєрідний «броунівський» рух у владі сприяв тому, що поневолені народи вхопилися за це вікно можливостей. В Україні Товариство Українських поступовців, яке діяло ще із 1908 року, та Українська соціал-демократична партія 3 березня 1917 року скликали представників громадських організацій, професійних та політичних організацій, делегати яких створюють громадський комітет. Він не однорідний — самостійники на чолі із Миколою Міхновським були за негайну незалежність України. А ось федералісти — за автономію у складі Росії. Не маючи одностайної думки різні табори все-таки об’єдналися. Так постала Українська центральна Рада.
Перший Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради. 1917 р. Сидять справа наліво: С. Петлюра, О. Єфремов, В. Винниченко, Х. Барановський, І. Стеценко. Стоять: Б. Мартос, М. Стасюк, П. ХристюкФото: Істрична правда
Перш за все при згадці про цей керівний орган на думку спадають універсали. Нам найцікавіші зараз Перший і Четвертий.
Як люди інтелігентні, Центральна Рада повідомила про своє утворення Тимчасовий уряд. Звісно, реакція була прогнозована. Врешті, вона не змінюється у росіян вже п’яте століття — негативна.
І реакцією на реакцію Тимчасового уряду став Перший універсал від червня 1917 року, який проголошував Україну як автономію у складі росії.
— Це передбачало, що Україна отримає свободу від росії. А це суперечило ідеї імперії. Але це факт: Центральна Рада проголошувала лише автономію України, — говорить Максим Бредун.
Від проголошення автономії до проголошення незалежності — пів року
Від Першого до Четвертого універсалу пройшло якихось пів року, але у листопаді 1917 року стався більшовицький переворот, який у історію увійшов як жовтнева революція. Фактично, до влади прийшли по суті бандити. Саме із їм у російській владі довелося протистояти Українській Центральній Раді. Як говорить Максим Бредун, Центральна Рада була поміркованою, дуже цивілізованою і заснованою на європейських цінностях, що не дозволяло їй діяти рішуче і радикально, попри те, що армія (українські військовики) підтримували Центральну Раду й була досить великою.
Наприклад, Микола Міхновський після другого універсалу підняв заколот зі своїм полком полуботківців, зайшов у приміщення, де засідала УЦР, й був готовий здійснити військовий переворот, але склав зброю в останній момент. Це була інтелігенція, помірковані ліберали, хоча й соціалістичних поглядів.
Микола Міїхновський хотів зробити військовий переворот, але в останній момент склав зброю. Фото: Історична правда
Тож у Третій універсалі від листопада 1917 року проголошував Українську народну Республіку на федеративних зв’язках із росією. І тільки тоді, коли росіяни пішли війною на УНР у січні 1918 року, нарешті Центральна Рада проголосила незалежність України (Четвертий універсал). Грушевському часто закидають те, що він розпустив тодішню українську армію. Але фактично її навіть не існувало, адже не існувало законодавчої бази, яка б легалізувала українське військо і на момент проголошення Четвертого універсалу його формували такі собі добробати, якщо шукати аналогії вже у сучасній історії України.
У Третьому універсалі Центральна рада ліквідовувала поміщицьке володіння. Тож чимало українізованих військових повернулися додому ділити землю і до проголошення Четвертого універсалу фактично військ уже не було. Ось чому бій під Крутами прийняли не досвідчені військові, а кадети.
Разом з тим Четвертий універсал, який і проголошував незалежність, мало що вирішував. Наприклад, УНР підписувала Берестейський мир як незалежна держава, але водночас ця держава була окупована більшовиками. Крім того, це був сепаратний мирний договір, оскільки був таємно підписаний із Німеччиною, окремо від сил Антанти, що не надто позитивно вплинуло на репутацію УНР.
УНР проіснувала лише три місяці, як у квітні 1918 року стався державний переворот і до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський, Україна стала називатися Українською державою. Але й вона проіснувала недовго — до грудня 1918 року, коли внаслідок антигетьманського повстання прийшла Директорія, яка відновила УНР. Директорія стала її вищим державним органом. Цього разу УНР «протрималася» 2 роки і була ліквідована. Найтрагічніша сторінка історії УНР — захоплення більшої території України більшовиками протягом 1918-1920 років. Більшовицьку окупацію затвердив Ризький мирний договір 1921 року. А у 1922 році утворився радянський союз, який існував майже 70 років.
24 серпня — підсумок боротьби за незалежність
Незалежність 1917 року постала на величезному пласті культурницького етапу у ХІХ столітті, який і сформував ідею незалежності. Загалом, ідею незалежності України заклали історичні дослідження та дослідження фольклору у кінці 19 століття, праці Григорія Полетики (“Історія русів” написана ще наприкінці 18 століття), фундаментальні праці Дмитра Яворницького та Михайла Грушевського. А взагалі ідею самостійності у своїй книзі “Україна irredenta” (“Україна уярмлена) висловив український політичний діяч Юрій Бачинський у 1895 оці.
У 1900 році побачила світ праця Михайла Міхновського «Самостійна Україна». а у 1913 році український політичний діяч Дмитро Донцов на конференції у Львові перед студентами сказав, що Україна — це не частина росії, а окрема територія, нація, окремий народ, який не має нічого спільного із росією. До речі, сам Донцов був ідеологом інтегрального націоналізму, який став офіційною ідеологією Організації українських націоналістів.
— В цілому, вони закладали ідею, що український народ це не частина російського чи польського народу, а окрема культура, яка має свої традиції та історію, — зазначає Максим Бредун. — Але водночас не було можливостей сформувати політичну силу, яка б боролася за незалежність — через авторитарний царський режим, поліцію. Тому залишався лише культурницький етап.
А ось незалежності України у 1991 році передував політичний етап: у 1989 році утворився народний рух, виникла низка політичних партій, наприклад, Українська республіканська партія, діяла Гельсінська спілка і дисиденти. У 1990 році на парламентських виборах до Верховної Ради УРСР пройшли демократичні сили. І хоча у раді й була більшість із комуністів, все ж демократи створили опозиційну Народну раду, яка виборола Декларацію про державний суверенітет 16 липня 1990 року.
Мітинг під Верховною Радою під час прийняття Декларації про державний суверенітет.Фото: Букви.
— Так, це була просто декларація, не законодавчий акт. Але це був вектор, у якому напрямку нам рухатися. Наприклад, 3 серпня 90-го року на основі цієї декларації проголосили Закон про економічну самостійність УРСР. На основі цього закладалися зміни та доповнення до брєжнєвської конституції 77-78 років, — зазначає Максим Бредун.
Тож дійсно можна сказати, що нашій незалежності 100 років, але яка мала свої етапи. І кожен етап ставав підґрунтям наступного. Звісно, у історії не може бути умовного способу. Але якби не культурницький етап, чи був би політичний? Якби не УНР, чи постала б Українська республіка 1991 року. Це риторичні питання. А 24 серпня 1991 року стало дійсно підсумком нашої боротьби.
Степан Бандера і Незалежність України
А чи знали ви, що в історії України є ще одна дата, коли була проголошена Незалежність України?
30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандер проголосила Акті відновлення Української держави. Правда, проіснувала вона всього лише… 10 днів. Хоча плани у ОУНівців були великі — проголошення акту відновлення ще й в Києві. Але нацистським окупаційним військам, які зайшли у Львів на зміну радянським окупаційним військам не потрібна була така Україна. А тому із 2 липня нацисти почали проводити арешти причетних до проголошення Акту відновлення. Серед арештованих були й Степан Бандера і Ярослав Стецько — керівник відновленої Української держави. Їх відправили до концтабору “Заксенгаузен”. Керівники ОУН Лев Ребет і Степан Ленкавский опинилися у таборі Аушвіц. Після того нацисти ще понад два місяці проводили масові арешти націоналістів, які підтримували ідею незалежності України.
