Що робити із заробітною платою, окрім того, що заробляти її та витрачати? Планувати ці витрати та заощаджувати. Фінансова грамотність, планування сімейного бюджету, фінансові цілі — нові поняття для українців й лише одиниці ведуть облік своїх витрат та накопичують кошти.
Фінансова консультантка міжнародної консалтингової компанії Зоя Зигун розповідає, як правильно вести свій бюджет та як заощаджувати, маючи навіть невеликий дохід.
Зоя Зигун мала стати тележурналісткою, але зараз займається своєрідним просвітництвом — проводить індивідуальні консультації та зустрічається із цілими колективами, аби розповісти про інвестиційні інструменти, які існують на українському ринку та навчає людей фінансової грамотності.
Фото: Фото із особистого архіву Зої Зигун
Розбиратися, як працюють гроші, як накопичувати та примножувати, навіть при мінімальному доході, Зоя почала, коли народила сина й задумалася над його фінансовим майбутнім. Адже росте не лише дитина, а й витрати на неї. І коли в перший рік життя іноді достатньо кількох іграшок та трохи одягу, то вже старша дитина просить дорожчі іграшки, відвідує (часто далеко не дешеві) курси, гуртки, а згодом виникне питання отримання вищої освіти, самостійного життя і про це все точно варто замислюватися і якомога раніше і починати формувати дитині стартовий капітал. На жаль, пересічних українців, які розуміють важливість цього моменту надзвичайно мало, а ще менше тих, хто шукає варіанти і можливості, спеціалістів чи установи для втілення таких цілей.
Та головне, як каже Зоя, її місія – показати людям, що вони самі можуть керувати своїм життям, а не покладатися на державу. Проте зізнається, люди із недовірою ставляться, наприклад, до інвестиційних фондів й радо несуть свої гроші у фінансові піраміди, які з часів МММ, так і не зникли. Зоя пояснює це тим, що люди мають негативний бекграунд родом із радянського союзу.
— Часто можна чути таку фразу, як: "У нас он теж були зберкнижки і все воно луснуло". Або: «Ой у нас уже це було». І не важливо, чи це старша людина, чи молода. Але варто усвідомлювати, що це був союзний проєкт, який обмежувався лише радянським союзом і не давав людині вибору, куди вкласти гроші, адже кордони були максимально закриті. Зберкнижки, госстрах —все це як “придумано” було союзом, так і ліквідовано ним, а з незадоволеними і особливо протестуючими відомо що робили. Як на мене, в ті часи однією із прихованих, але провідних ідей було перетворення населення на бездумне стадо, яким би легко можна було керувати. І саме різними такими проєктами людей “дресирували”. Тому у нас дуже великий розрив між країнами Європи і Україною, – зазначає Зоя Зигун.
Перший закон грошей — заплати спочатку собі
У своїй практиці Зоя зустрічається із тим, що люди спочатку отримують гроші, витрачають, а потім думають, що їм вдасться заощадити із залишку. Проте така система не працює. Бо основний принцип ведення бюджету керується старим, як світ висловом – гроші люблять рахунок.
колаж Гадяч.City
Але мова йде не про те, щоб порахувати правильну решту в магазині. Людина завжди повинна розуміти, скільки вона отримує, скільки і куди вона витрачає. Тому найперший спосіб розібратися зі своїм бюджетом – сісти і розписати усі надходження і витрати. Це треба робити мінімум місяць, аби наочно побачити куди витрачається найбільше грошей. Це можна зробити у звичайному блокноті чи у спеціальних додатках. Коли людина отримує певну суму коштів, ними потрібно розумно розпорядитися. Звідси випливає перше і найважливіше правило накопичення – заплати спочатку собі.
На практиці це можна втілити, наприклад, підключивши собі в будь-якому банку послугу автовідрахування на окремий баланс від кожного грошового надходження на свою картку. 10 відсотків – це базовий відсоток. Можна й більше. Аби не було постійної спокуси зняти гроші із цієї скарбнички, Зоя радить зробити іконку у додатку не пріоритетною. Тобто, аби вам не потрапляла на очі накопичена сума.
Розглянемо практичний приклад: людина отримує на картку 10 тисяч гривень, 1000 одразу «падає» на Скарбничку і людина має жити на решту 9 тисяч гривень. Спочатку вона звертатиме увагу на те, що у неї на основному рахунку з’явилося менше, ніж зазвичай і щоразу перевірятиме куди відрахувалася 1 тисяча. Будуть і часті зняття тих накопичених коштів, але згодом людина навчиться розраховувати лише на 9 тисяч і здивується, коли через кілька місяців виявить, що їй не доводилося значно обмежувати себе. Але при тому легко вдалося накопичити. Це можна сто разів пояснювати, але найефективніше — спробувати.
Звичайно нерозумно одразу витрачати усі кошти. Їх потрібно поділити на обов’язкові і необов’язкові витрати. Обов’язкові – це оплата комунальних послуг, погашення кредитів, іпотеки, купівля одягу, ліків тощо.
До речі, рахунки за комунальні послуги Зоя Зигун радить платити двома частинами за місяць, а не як зазвичай всі за один день. Адже так психологічно нам комфортніше усвідомлювати, що ми витратили не всі гроші.
Деякі люди знімають готівку і розподіляють по конвертах, кожен із них «відповідає» за свою фінансову ціль. Звісно, може дуже кортіти використати ці гроші, але людина має усвідомлювати, чи потрібна їй ця покупка і чи відповідає вона плануванню бюджету. Звикнути до таких підраховувань можна за два-три місяці.
Другий закон — гроші мають працювати
Наші батьки, дідусі й бабусі, крім зберкнижок, мали ще один спосіб заощаджувати гроші – під матрацом, у панчосі чи навіть у банці, яку закопували у таємному місці. Але з роками через інфляцію гроші перетворювалися на папірці. Тож у сучасному світі ці методи заощаджень не працюють. Крім того, якщо зберігати гроші вдома, вони не будуть застраховані від пожеж, природних катаклізмів чи війни. Врешті-решт від самого власника.
колаж Гадяч.City
Дуже важливо розуміти різницю між накопиченням та інвестиціями. Накопичення переважно розуміється в прямому сенсі, як складання монетки до монетки в якусь кицю-скарбничку, в шухлядку під одягом, чи на картковому рахунку.
В результаті людина просто має суму, яку накопичила протягом певного часу. Інвестиції ж — це довготривалий вклад з метою отримання прибутку. Тобто за допомогою різних інструментів гроші не просто лежать, а й працюють і приносять дохід.
— “Якщо ви не знаєте якихось інвестиційних інструментів, це не означає. що їх нема” — один із моїх улюблених висловів стосовно теми примноження капіталу, — ділиться Зоя Зигун.
Третій закон — бери поради у професіонала
Отже, найперше людина повинна розуміти скільки вона отримує, скільки і куди витрачає. Друге — вміти відкладати комфортну для неї суму і вдало ці заощадження інвестувати. Тут включаються наступні важливі закони грошей.
Один із них звучить так — бери поради у професіонала. Коли у людини проблеми зі здоров’ям, вона звертається до лікаря, з освітою — до педагога, коли хоче гарно виглядати —до стиліста, косметолога, мріє про стильний інтерєр в домі —довіряється рекомендаціям дизайнера.
Але коли мова йде про гроші, то більшість людей бояться комусь довіряти, соромляться про це говорити, недооцінюють свої можливості, зрештою, не знають до кого звернутися. Але сьогодення говорить нам, що нині мати особистого фінансового консультанта так само важливо як і сімейного лікаря чи особистого дієтолога, тренера і т.п.
колаж Гадяч.City
Отже, кожна людина має знайти свого професіонала, який допомагатиме підбирати максимально вигідні фінансові продукти для реалізації її цілей. Наприклад, якщо уявити ситуацію, коли людина отримала у спадок 100 тисяч гривень й пішла до сусіда питати, що їй із цими грошима робити, а той радить купити машину, газонокосарку, а решта, що залишиться покласти на депозит, це не найкраще рішення.
Четвертий закон грошей — потурбуйся про майбутнє
Довготривалі інвестиції — ідеальне рішення для отримання коштів на життя в майбутньому. Чим раніше людина усвідомить, що прийде час, коли вона не зможе активно заробляти, а для повноцінного життя гроші потрібні завжди, тим раніше вона почне забезпечувати собі гідну старість. Знову ж таки, це може бути накопичення під матрацом, яке безжально поїдатиме інфляція, або розумні інвестиції із залученням складних відсотків.
колаж Гадяч.City
Табу для грошей
Мабуть, немає жодного українця, у кого на карті немає кредитного ліміту на картці. У когось він 500 гривень, 15 тисяч, а то й сто. Зоя Зигун не радить користуватися цими грошима, адже по суті це чужі гроші, а віддавати доведеться свої. Крім того, дуже швидко можна підсісти на кредитний ліміт і жити у борг: приходить заробітна плата, якщо ви повністю закриваєте борг, а потім цілий місяць доведеться жити на решту. У випадку необдуманих витрат, знову доведеться розплачуватися коштами з “кредитки” і так по колу.
Аби закрити питання відкритого кредиту варто робити це поступово. По-перше, треба повернути борг не однією сумою, а за кілька місяців невеликими платежами (обов’язковий + за можливості трохи більше). А по-друге, навчитися планувати свої витрати таким чином, аби обходитися без подібних “позичань”.
Фінансова грамотність – із самого дитинства
Відсутність фінансової грамотності у населення України теж родом із радянського союзу. Держава не розглядала людину як суб’єкт із саме його потребами. Слово “саме” тут не зайве, адже держава вирішувала, як мала жити людина. Наслідком стало те, що люди, які народилися і жили в радянському союзі передали ці поняття й дітям, що народилися вже в часи незалежної України.
Тож сучасні батьки мають навчати дітей фінансової грамотності ще з раннього віку, адже вміти розпоряджатися своїми грошима — це так само важливо, як вміти грамотно писати чи говорити. Навіть 3-4 річну дитину реально навчити відкладати собі на маленькі і великі радощі.
— Якщо доросла людина має відкладати 10 відсотків зі своїх доходів, то діти – 50%. Це пояснюється тим, що у них ще немає дорослих турбот: оплати комуналки, одягу, лікування. Тому якщо дідусі-бабусі дають дитині гроші, краще їх розподілити на кілька коробочок: у одній гроші, які дитина збирає на мрію, в іншій — гроші, які вона може витрачати. Таким чином, частина буде відкладена, а частина задовольнить дитяче бажання щось купити, — говорить Зоя.
Зоя Зигун рекомендує навчати фінансової грамотності малюків за книгою Бодо Шефера «Пес на ім’я Мані, або Абетка грошей». Але вона підійде і для дітей старшого шкільного віку.
Фото: Видавництво Старого Лева
Та найголовніше, у дитини має бути приклад у кого навчатися фінансової грамотності. Тому батьки мають самі бути фінансово освічені, застосовувати закони грошей не в теорії, а на власному прикладі. Разом з тим обов’язково долучати дітей до планування сімейного бюджету: наприклад, обговорювати купівлю бажаного гаджета. На реальних цифрах показувати, скільки тато і мама заробляють, скільки “забирають” обовязкові платежі, скільки відкладається на майбутнє для себе і дітей, на лікування у разі потреби, яку суму родина може виділити на незаплановані покупки, а яка сума залишається на потреби всіх членів сімї.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
