30 травня відбулася чергова сесія Полтавської обласної ради. Народні обранці зокрема розглядали проєкт звернення щодо розірвання договорів оренди чи користування з релігійними організаціями, які не виконують вимог законів України. Під релігійною організацією мається на увазі Українська православна церква. Депутати не прийняли цього рішення — із 84-х народних обранців проголосували "за" лише 32.
Про що йдеться у проєкті звернення
Проєкт звернення розробили депутати Полтавської обласної ради Ігор Процай та Іван Близнюк. У пояснювальній записці вони зазначають, що прийняття цього проєкту рішення обумовлюється необхідністю захисту національної безпеки України. За їхнім твердженням, релігійні громади, які представляють в Україні російську православну церкву (передусім – осередки Української православної церкви (московського патріархату) (далі – УПЦ), і досі не зареєстровані відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством України. Це створює пряму і безпосередню загрозу для національної безпеки країни, що воює. УПЦ стверджує, нібито не має стосунку до російської православної церкви. Однак навіть у своєму Статуті вона виводить своє існування з грамоти Алєксія ІІ московського, де чітко вказано сполучення рпц і УПЦ , йдеться у проєкті звернення. Депутати вважають, що УПЦ здійснює підривну діяльність в українському суспільстві, а розірвання договорів оренди із УПЦ зменшить підривну діяльність, спрямовану на розкол у суспільстві.
Як голосували депутати обласної ради
Із 84-х депутатів проєкт звернення підтримали 32 депутати. Одноголосно підтримали документ депутати від Європейської солідарності, зокрема й депутат Валерій Мотрич. Депутат Олександр Сухань ("Довіра") був відсутній. Але фракція "Довіри" також більшістю голосів проголосували "за" — 11 депутатів із 16 у фракції.
Олексій Матюшенко від фракції "За майбутнє" утримався. Уродженка Гадяча Людмила Мірошниченко ("Слуга народу") не голосувала.
Що не так із УПЦ
У грудні 2022 року спеціальна експертна комісія Державної служби України із етнополітики та свободи совісті офіційно встановила зв'язок УПЦ з Московським патріархатом. Комісія розглядала низку документів, що спростовують або підтверджують належність УПЦ до РПЦ, зокрема статут УПЦ від 27 травня 2022 року, грамотуа Олексія ІІ від 27 жовтня 1990 року, рішення Архієрейського Собору РПЦ від 25—27 жовтня 1990 року щодо статусу Української Православної Церкви, на виконання яких було надано Грамоту, згадувані у Статуті про управління УПЦ і навіть чинну редакцію статуту РПЦ від 2017 року.
Щодо статуту УПЦ від 22 травня 2022 року комісія звернула увагу, що Синод УПЦ скликав на 27.05.2022 не Собор, а непередбачену Статутом про управління УПЦ «церковну нараду», делегати якої упродовж одного дня стали делегатами Собору (що ставить під сумнів його легітимність). Відтак нині чинна для УПЦ редакція її Статуту про управління була прийнята на Соборі у Феофанії 27.05.2022 із порушенням норм чинної на той час редакції Статуту.
Не все так просто із грамотою Олексія ІІ від 27 жовтня 1990, яку ще називають томосом для УПЦ. Згідно із цим документом УПЦ надано статус «незалежна і самостійна у своєму управлінні». Проте православне канонічне право не оперує таким поняттям, на відміну від понять «автокефальна» або «автономна» церква. Повністю «незалежною в управлінні» є лише автокефальна церква, яка на підтвердження свого статусу отримує відповідний документ (томос).
Усі інші, крім автокефальної церкви, православні церковні утворення (автономна церква; «самоуправна церква»; «незалежна і самостійна у своєму управлінні» церква; «самоуправна з правами широкої автономії» церква; екзархат; митрополичий округ; об’єднання єпархій; окремі єпархії; вікаріатства тощо) є структурними підрозділами своєї материнської церкви з тим чи іншим ступенем самостійності у своїй діяльності. Права й обов’язки цих релігійних організацій так чи інакше визначаються у статуті материнської церкви та статутах підлеглих релігійних організацій. І це є ключовою ознакою статусу підлеглої релігійної організації.
Ознака залежності УПЦ вбачається і в тому, що вона «з’єднана» з «Єдиною Святою, Соборною й Апостольською Церквою», тобто зі Вселенським православ’ям, «через Російську Православну Церкву». Наслідком цього є не лише доктринальна єдність УПЦ із Вселенським православ’ям через посередництво РПЦ, але й залежність у проведенні міжцерковної і міжрелігійної політики від свого релігійного центру та пряма вказівка на те, що УПЦ має «канонічний» статус лише через і завдяки Московському патріархатові.
Але найкрасномовніше про належність УПЦ до РПЦ є сам... статут РПЦ, де окремий розділ, присвячений статусу УПЦ.
Фрагмент статуту РПЦ про статус УПЦ.
