Схоже, росіяни таки переграли Україну. Руками та вірянами (або рядженими вірянами) Української православної церкви.

29 березня УПЦ мала виїхати із Києво-Печерської Лавр після звершення строку оренди, але ось уже 30-те, але проросійська церква в Україні так і залишилася у стінах святині. Не працює й комісія, яка мала б описувати майно, яке залишилося після УПЦ. Як духовенству УПЦ вдалося викрутитися із цієї ситуації?

УПЦ апелює до того, що договір не може розриватися в односторонньому порядку. Тож церква подала позов до заповідника Києво-Печерська Лавра про необхідність заборони заповіднику Києво-Печерська Лавра на час суду здійснювати будь-які дії, спрямовані на перешкоджання релігійній громаді. Шах і мат, дорогі українці. Тобто процес виселення може розтягтися не на місяці, а на роки, якщо «грамотно» розтягувати процес. Але разом із тим, ми потрапили до російської пастки.

А що СБУ? А що поліція? Чому насильно не вивезуть Пашу Мерседеса і насельників із Києво-Печерської Лаври. По чатах вже зараз українці ставлять такі питання. А українці можуть лише розводити руками, бо ж ми правова держава і не можемо застосувати силовий примус до представників церкви. І саме зараз цим й користаються росіяни. І використовують релігійну тему проти України.

Аналітик Віталій Портников вважає, що зараз росіяни витягують карту релігійної війни. Зовсім нещодавно у мережі з’явилося відео, де буцімто українські військові зупиняють авто із дитиною і стріляють по автівці за те, що його кермувальниця говорила із військовим російською мовою.

Звісно, це відео було фейковим, його розвінчали за лічені хвилини. Але цікаво, на кого воно було спрямоване. На думку, Віталія Портникова цільовою аудиторією стали представники мусульманського світу, щоб мобілізувати населення росії, яке сповідує іслам. На це вказують три епізоди: відео випустили у світ під час Рамадану — священного місяця для мусульман, жінка, яку зупинили буцімто українські військові була мусульманкою, і третє — буцімто український військовий називає жінку свинею, яка вважається в ісламі нечистою твариною.

Тобто зараз росіяни використовують усі можливі способи, щоб виправдати війну проти України як країни, яка порушує права релігійних громад. Мало хто знає, але в ООН вважають, що обшуки СБУ у приміщеннях УПЦ МП «можуть мати дискримінаційний характер».

29 березня увесь ефірний простір та у соцмережах був просто просякнутий відео із Києво-Печерської Лаври. Найперше, що спадало на думку при перегляді цих відео — буцімто ми повернулися у Середньовіччя. Релігійні фанатики кидалися на журналістів і заважали їм вести прямі ефіри, ображали не лише словесно, а й застосовували фізичну силу до опонентів. Просто цікаво, скільки журналістської техніки постраждало 29 березня.

По-друге, можна було побачити, що про війну думає духовенство УПЦ та яку паству «виховала» ця церква. Почнемо із пастви: деякі віряни вважають, що саме Україна винна у війні. А ось якщо УПЦ МП покине Лавру, то у «пророцтвах написано, що по Хрещатику будуть плавати кораблі».

Не менш шокують відповіді священнослужителів УПЦ МП. Наприклад, один із них вважає, що всі реліквії, які знаходяться у Лаврі це власність «руской православной церкви», а Україна це не Україна, а Київська Русь.

А Вікторія Коханівська, яку називають захисницею УПЦ МП, навіть взагалі говорить про ліквідацію української влади та поділ України між іншими державами, що дуже резонує із російськими наративами. Але вишенькою на торті стало звернення намісника Києво-Печерської Лаври митрополита Павла, де він проклинає президента України та його родину. По-християнськи, чи не так?

Події 29 березня показали, що ми ще довго будемо звільнятися від пут УПЦ МП, яка зараз волає про утиски та переслідування. Хоча УПЦ Православна церква України пропонувала перейти до неї. Не захотіли. Фанатики УПЦ апелюють до того, що ПЦУ не згадується у диптиху православних церков, але й УПЦ там не згадується. Проте ПЦУ визнана Вселенським патріархом Варфоломієм.

Для того, щоб ослабити вплив УПЦ в Україні потрібно щоб ми цього захотіли, тобто йдеться про перехід УПЦ МП, і духовенства, і пастви, до ПЦУ. Але навіть якщо взяти наш колишній Гадяцький район, із 2019 року жодна релігійна громада не перейшла до Православної церкви України. Навіть війна не стала приводом для переходу до ПЦУ.

Чому громади не переходять до ПЦУ? Найчастіше, громада киває на свого священника, а священник на громаду, буцімто вона не хоче переходити до ПЦУ. І це теж насправді розтягує час і продовжує життя УПЦ МП.

Мало хто знає, що у 17 столітті українське духовенство 30 років відбивалося від московського патріархату, але програло цю боротьбу. Зараз у нас є можливість відновити історичну і релігійну справедливість. Але немає 30 років для цієї можливості, тому що свій Томос ми мали отримати ще 30 років тому. На жаль, за ці роки російська церква привела в українське суспільство троянського коня з яким потрібно було боротися ще вчора.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися