Камін в домі — серйозне придбання, яке потребує внесків сили та коштів. Від покупки хазяїв стримує не тільки вартість, але й міфи про автономний прилад для опалення: дорого, невигідно, морочливо, небезпечно.
За допомогою вогнища люди обігріваються не одне століття, а сучасні технології роблять топки для каміна екологічними, економічними та стильними. Розглянемо поширені “за” та “проти” каміна в домі.
Міф перший: камін не може бути основним джерелом тепла в домі
Вид палива — одна з характеристик, за якою вибирають опалювальний пристрій. Каміни в залежності від моделі працюють на дровах, вугіллі, газі, пелетах, електриці, біопаливі. Як альтернативу централізованому опаленню у приватному будинку і джерело тепла використовують каміни і печі на дровах.
Дров’яні топки закритого типу обігрівають не тільки кімнату, де вони встановлені, але й сусідні приміщення. Закрите вогнище — це топка, в якій вогонь горить за скляними чи чавунними дверцятами. Конструкція закритого типу пристрою на дровах працює на опалення, додаткові комплектації та елементи підвищують ККД та впливають на вибір, чи варто робити камін в домі.
- Водяні камінні топки. У них вода в спеціальному резервуарі нагрівається від вогню і далі потрапляє в систему опалення всього будинку, обігріваючи його і постачаючи мешканцям гарячу воду.
- Повітряні топки. Гаряче повітря з каміна конвекційно чи гравітаційно нагнітається у труби та радіатори опалення.
- Топки з подвійним допалюванням. ККД пристрою підвищується за рахунок камери подвійного горіння, так званої “сорочки”, де нагріте повітря з димом та дрібними часточками палива ніби згоряє другий раз, через що в атмосферу викидається менше шкідливих речовин. Додаткове тепло йде на обігрів приміщень.
- Топки тривалого горіння. У них дрова не горять, а повільно тліють протягом 8–10 годин, довше за часом віддаючи тепло.
Робота каміна залежить від матеріалу виготовлення — сталі чи чавуну. Чавунна топка повільно холоне, поступово і рівномірно випромінюючи тепло та збільшуючи відсоток ККД.
Електричні й газові каміни допомагають нагріти кімнату і підтримати температуру в приміщенні, де вони встановлені. Великі біокаміни на етанолі підвищують температуру на 3–4 градуси і є додатковим джерелом тепла.
Міф другий: камін обслуговувати невигідно
Витрати на камін можна умовно поділити на три етапи: встановлення, придбання палива, обслуговування. Якщо справа в стаціонарних топках на дровах, то їх встановлюють спеціалісти: обладнують вентиляцію та димохід, роблять фундамент, проводять комунікації. Далі власник самостійно обслуговує пристрій.
Витрати палива залежать віл моделі, та на скільки правильно підібрали потужність каміна: пристрій в 1 кВт нагріває площину в 14 м³. Використання палива обумовлюється типом вогнища: закритий нагріває краще, система подвійного допалювання і тривалого горіння підвищує показники ефективності. Відкритий камін швидко нагріває приміщення, але для постійної роботи дров йому треба більше.
Ефективність газового чи електричного каміна розраховують за формулою: показник потужності в кВт, який вказано в паспорті приладу, помножити на 10 м². Враховують також висоту стелі, і чи добре утеплено приміщення під час будівництва.
Плюс електро- та біокамінів у тому, що вони не потребують спеціального обслуговування, і спеціально встановлювати їх в заміському будинку чи квартирі господарі можуть самостійно.
Міф третій: класичний камін не підходить до сучасного інтер’єру
Каміни на дровах виготовляють у різному дизайні: класичному з п-подібним порталом, сучасні в поєднанні скла та чавуну, а також облицьовані кахлем, обрамлені кладкою із цегли, мінімалістичні з декоративного каменю й металу.
за способом встановлення в інтер’єрі вибирають каміни кутові, прибудовані. У тунельних топках дві протилежні стінки виробляють зі скла, їх можна встановити в стіну так, щоб вогонь було видно людині в двох приміщеннях одночасно. Острівні ставлять у центрі вітальні, і в них полум’я спостерігають з будь-якого боку. Біокаміни та прилади на електриці створюють у різноманітному дизайні — від класичного до хай-тек.
