Війна змінює робочий процес. Під час воєнного стану у роботодавців в Україні, які продовжують працювати, зʼявилося більше підстав для звільнення працівника. Натомість в інтернеті побільшало фейків про розірвання договорів з роботодавцями, пише Гадяч.City.
Хто повідомляє: Центр протидії дезінформації в телеграм-каналі.
Перший фейк
Робітник не з’являється на роботі, а телефон вимкнений. Такого працівника неможливо звільнити.
- Ст. 36КЗпП доповнили пунктом 8-3 і тепер підставою для звільнення є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
Другий фейк
Я власник заводу, який у зв’язку з відсутністю сировини, не працює. Тепер нікого не можу звільнити.
- Неможливість забезпечення працівника роботою – це додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця згідно п. 6 ст. 41 КЗпП. При такому звільненні не застосовують гарантії, передбачені ст. 49-2 КЗпП.
Третій фейк
Я вважаю, що мене звільнили незаконно. Копію наказу про звільнення я не отримав. Строк пройшов.
- Строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів — 1 місяць з дня вручення копії наказу та 3 місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми виплат при звільненні (ст. 233 КЗпП).
Довідка
Звільнення працівників за ініціативою роботодавця з підстав запровадження дії воєнного стану не допускається і розцінюється, як грубе порушення законодавства про працю.
Якщо сталося так, що роботодавець все-таки звільнив працівника, такий працівник може подати позов до суду. Якщо після закінчення дії воєнного стану Держпраці перевірить таке підприємство, то штраф на роботодавця та притягнення його до відповідальності буде неминучим.
Також роботодавець не може звільнити працівників, у зв’язку з їхнім призовом до лав ЗСУ або до загонів тероборони. За такими працівниками роботодавець має зберегти середньомісячний заробіток, місце роботи та посаду.
Отже, звільнити працівника можна тільки за конкретною підставою, за згодою обох сторін, за власним бажанням працівника або ж за відповідними статтями Кодексу законів про працю.
У разу звільнення за власним бажанням чи за згодою сторін, роботодавець має звільнити працівника у строк, про який він просить.
Для цього працівник має написати заяву про звільнення і передати в зручний для нього спосіб (особисто або надіславши поштою рекомендованим листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення, чи через електронні засоби комунікацій). День отримання такого листа буде вважатись днем подання працівником заяви про звільнення.
Працівники, які не з’являються на роботі внаслідок ведення бойових дій, не можуть бути звільнені за прогул, але й зберігати за таким працівником середній заробіток немає підстав. У такому випадку табелювати відсутність такого працівника потрібно умовним позначенням «НЗ» («неявка з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після закінчення дії воєнного стану, коли працівник повернеться до роботи, необхідно попросити в нього надати пояснення та визначити, чи є причина відсутності поважною.
Заборони щодо звільнення працівників з роботи у зв’язку зі скороченням штату або чисельності працівників законодавством про працю не передбачено.
