У Полтавській області оголосили конкурс на створення ескізу поштової марки воєнного часу "Гадяцьке сафарі", передає Гадяч.City.
Хто повідомляє: начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін на своєму телеграм-каналі.
В чому суть
Конкурсні роботи мають продемонструвати потужну роль Полтавщини в захисті країни та зміцненні незалежності нашої держави.
– Разом з Олександром Біленьким і Полтавською філією АТ «Укрпошта» розпочинаємо конкурс на ескіз поштової марки «Гадяцьке сафарі». Збір конкурсних робіт триватиме до 7 серпня включно. надіслати ескіз можна за цим посиланням. Найкращі ескізи представимо на народне голосування, яке і визначить переможця, – розповідає Дмитро Лунін
Окрім марок в області планують випуск поштових конвертів і карток.
Вимоги до конкурсних робіт:
- не порушувати морально-етичні норми;
- робота повинна бути малюнком або графічним макетом із візуалізацією в електронному вигляді у форматі JPEG, 300 dpi;
- кількість робіт від одного учасника не обмежена;
- використання в ескізах фотоматеріалів, тематичних зображень не має порушувати авторські права сторонніх людей;
- надсилаючи на конкурс свої напрацювання, учасник погоджується, що у разі перемоги він підпише авторський договір на передачу виключних майнових авторських прав на твір.
Поштова марка «Гадяцьке сафарі» для Полтавської області створюється за проєктом «Власна марка».
А що було раніше
На початку повномасштабного вторгнення на півночі Полтавщини неподалік Гадяча просувалися колони російських військових. Це була танкова Кантемирівська дивізія РФ. Їх українські військові знищили. Нападників, які втекли та переховувалися в лісах, почали шукати військові спільно з місцевими мисливцями. Полювання отримало назву «Гадяцьке сафарі». Про те, як все відбувалося, Суспільному розказали його учасники Олексій Матюшенко, Тарас Солдатов та Владислав Червень.
Про повномасштабне вторгнення троє українців – Олексій Матюшенко, Тарас Солдатов та Владислав Червень – дізналися о 5.00 24 лютого. Того ж дня пішли до військкомату, аби приєднатися до територіальної оборони. Надалі вони стали основою «Гадяцького сафарі», розповів його учасник Владислав Червень.
– Воно в нас все починалося із Спілки учасників ветеранів АТО, ООС. І учасники цієї спілки і стали першими бійцями тероборони, які отримали зброю і вступили до лав тероборони і почали захист нашого району, – каже Владислав Червень.
Коли стало зрозуміло, що саме в напрямку Гадяцької громади у перші тижні повномасштабної війни рухається російська техніка, почали робити блокпости та фортифікаційні споруди, говорить Олексій Матюшенко.
– Розуміли, що це не просто їдуть КАМАЗи з солдатами, а це страшні колони техніки, починаючи там від 100 до 300 одиниць, які рухаються в цьому напрямку. Ми розуміли, що звичайний блокпост - це максимум 10 хвилин, що він може зробити. Але далі потрібно завдавати удару. Почали готуватися і мисливці, і браконьєри, і лісники, і всі, хто тільки міг, – додав Олексій Матюшенко.
До «Гадяцького сафарі» почали долучатися місцеві, які хотіли обороняти свою територію, розповів Тарас Солдатов.
– У нас людей стояло біля Спілки учасників АТО направо і наліво. Просто до кілометра черги стояли просто записатися в територіальну оборону, отримати зброю і захищати свою Гадяччину. То у нас всі згуртувались. Не важливо було, чи це мисливці, чи браконьєри, чи простий народ, це всі. Оце гуртувалися, і всі вистежували, всі долучились до «Гадяцького сафарі».
Тарас Солдатов розповів, що термін «Гадяцьке сафарі» придумав його товариш із Миргорода.
– Він сам із Донецької області. Він каже: «У вас таке, як «гадяцьке сафарі» Кажу: «Так!» І цей термін пішов, хтось написав в Facebook, і воно так пішло-пішло. І почали вже телефонувати там із Вінниці, зі Львова мої побратими і говорити: «У вас «гадяцьке сафарі»? У вас правда отак? Може, і ми приїдемо?, - розповів Тарас Солдатов
За словами Олексія Матюшенка, на потреби українським військовим вдалося забрати у росіян 16 одиниць техніки, а розбито було 20 одиниць. Інша – відійшла.
– Головна була мета – не пропустити на Гадяч. Тому, що далі це Гадяч, далі це напрямок на Полтаву, який відкривається. І близько колона була, яка взагалі там до 200 одиниць техніки, яка перебувала на цій території, яка пішла через Мартинівку на Бобрик. Тобто кожен взяв на себе ділянку відповідальності, і ми все це координували. Був такий великий координаційний штаб, куди входили всі люди, яким не байдуже і які займалися цим процесом, – каже Олексій Матюшенко.
Першим полоненим, якого вдалося взяти в полон на Гадяччині, був строковик Кантемирівської дивізії 2001 року народження, розповідає Владислав Червень.
– Він сам із Волгограду (територія росії – ред.). Зв’язали його із мамою, він поспілкувався, почув голос, поплакав, розплакався. Ніхто його не ображав. Нагодували, напоїли. Казав, що його змушували сюди їхати. Йому залишалося служити ще, мабуть, пів року, і змусили їх підписати контракти, – говорить Владислав Червень.
Зі спаленої ворожої техніки, яку вдалося забрати, хочуть створити музей. Це поки що три танки. Але бійці кажуть, що ще є багато цікавих експонатів, які покажуть пізніше. Вся ця техніка була розбита завдяки безпілотнику, говорить Тарас Солдатов.
– У нас ще такий є вислів – «завдяки святому Байрактару». І ми його на Гадяччині називаємо «святий Байрактар, – каже учасник «Гадяцького сафарі».
