В Україні є два центри паломництва хасидів — всім знане містечко Умань. І Гадяч. У той час як уманські святкування Рош га-Шана стають героями соцмереж, а уманьці мають із хасидів прибуток, навіть не всі гадячани знають, що у Гадячі похований Шнеур Залман, або Алтер Ребе — засновник руху Хабад, на могилу якого приїздять любавичеські хасиди із усього світу.
Що в Україні не знають про гадяцьких хасидів
Хасидизм — це ортодоксальне відгалудження юдаїзму, релігії євреїв — яке виникло наприкінці 18 століття на теренах України. Євреї оселилися на території України не від хорошого життя — російська цариця Катерина Друга придумала для цього народу так звану смугу осілості — межу, за яку євреям не дозволялося селитися. В межу входили Київська, Волинська, Херсонська, Таврійська, Чернігівська, Катеринославська та Полтавська губернії (тож не дивно, що у Гадячі була не одна синагога. Одна із яких вдалося вціліти — тепер приміщення магазину «Молоток» на вулиці Гадяцького договору — прим. авторки).
Фактично це було порушенням прав людини — забороняти євреям там жити там, де їм хотілося. Але ж хто думав про права людини у 18 столітті. Але з іншого боку на територіях межі осілості євреї формували свою культуру. Так на теренах Поділля з відгалудженням на Галичину і Поділля у середині 18 століття зароджується хасидизм.
Особливість хасидизму — у культі лідерів
Поділля, Галичина, Волинь. А до чого тут Полтавщина із гадяцькими хасидами. Як вони сюди потрапили?
Особливість хасидизму у культі лідерів, а відвідування могил цадиків (вчителів) є священними. Хасидизм — це не монолітна релігія. У ньому нараховується аж вісім течій, а кожна течія мала свого лідера. Тобто уманські хасиди це не одне і теж, що й гадяцькі хасиди.
До Умані приїздять брацлавські хасиди — послідовники цадика Нахмана Брацлавського, чия могила знаходиться в Умані, де він заповідав себе поховати, бо під час Коліївщини тут загинули дуже багато євреїв.
А Гадяч — це центр паломництва любавичеських хасидів, або як їх ще називають хабадників — послідовників руху Хабад, який заснував Шнеур Залман — Алтер Ребе. Хоча Хабад і був заснований вихідцем із Любавичів, сакральним для хабадників став саме Гадяч, адже тут знаходиться могила засновника Алтера Ребе. Шнеур Залман теж заповідав себе поховати у місті Гадячі. Єврейське кладовище на схилах Псла є найдавнішим меморіальним комплексом на Гадяччині.
А у 2012 році поряд ним на пожертви хасидських родин з’явився прекрасний Адмор Азкен — Центр вивчення хасидизму, до якого почали зїжджатися хасиди-хабадники із усього світу.
Чому про уманських євреїв усі знають, а про гадяцьких — ні.
Відповідь буде банальною — брацлавських євреїв просто більше. Хоч рух хабадників теж чисельний, але це релігія більш статусних людей. На могилу Алтера Ребе приїздять відомі політики та заможні люди із України, США та Ізраїлю. Наприклад, кілька років тому Адмор Азкен відвідав тодішній прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Тобто гадяцький хасидизм можна охарактеризувати як широковідомий у вузьких колах. Популярності уманьським хасидам додають ще й ЗМІ — чи не кожне шановане видання у дні Рош га-Шана пише чи виходить у ефір із новинами скільки сміття залишили хасиди на вулицях міста чи як здорожчала оренда із приїздом паломників.
Гадяцькі хасиди як правило, не орендують житла у гадячан. Хабадники живуть у готелі при Центрі хасидизму. Тому у Гадячі відсутній такий вид заробітку, як здерти із єврея побільше за проживання.
Але у Центрі хасидизму працюють гадячани — адміністратори, кухарі, офіціанти (на території центру є два ресторани), охоронники тощо.
Що гадячани не знають про хасидів
Те, що ми нічого не знаємо про хасидизм, ми зрозуміли, коли почали збиратися до Адмор Азкен. Євреї два століття у Гадячі жили поряд із українцями, а ми так і не вивчили традиції юдеїв. Навчені релігійними традиціями християнства, перед поїздкою ми думали найперше про те, що можна, а що не можна одягати у синагогу. Виявляється, для жінок вимог лише дві — якщо на жінці є спідниця, то вона має бути довжиною нижче колін, а плечі мають бути закриті. Хусток у синагогу одягати не потрібно. Таке ставлення до жінки пояснюється тим, що її зовнішній вигляд не має відволікати хасида від молитов. Тому чоловіки і жінки моляться у різних молитовних залах.
Як ми вже писали, побувати на могилі релігійного лідера для хасидів вважається священним. У Гадячі крім того, у Алтера Ребе просять якогось блага для себе чи своєї родини — на могилі залишають записки із проханнями. Але просити потрібно уміти. Не треба писати Алтеру Ребе, щоб дав грошей. Це банально. Потрібно просити розуму, щоб заробити ці гроші, чи здоров’я. Найпопулярніше прохання зараз — аби закінчилася війна. Коли могила заповнюється вщерть папірцями, їх теж хоронять у спеціальній могилі на території кладовища. У Алтера Ребе можуть просити благ не лише хасиди, а й люди іншого віросповідання.
На могилу Алтера Ребе хасид піде лише після того, як пройде ритуал очищення у мікві – водному резервуарі для обмивання від ритуальної нечистоти. Як і молитовні зали, мікви бувають чоловічі і жіночі.
Чоловіча міква
У Центрі хасидизму знаходиться священна книга євреїв – Тора. Але читати її може лише міньян – кворум із десяти чоловіків. Тобто два хасиди, які приїхали до Гадяча не зможуть цього зробити.
Хасиди їдять кошерну їжу – тобто таку їжу, яку дозволено їсти євреям: це м'ясо жуйних тварин, що мають ратиці – овець, корів, кіз, рибу, що має луску і плавники. Кошерними є м'ясо усієї домашньої птиці. До речі, молюски не кошерні.
Кошерна їжа готується і подається у кошерному посуді. Євреї окремо їдять мясні і окремо молочні продукти. Так же само є різний посуд для таких страв. За дотриманням кошерності страв і посуду слідкує спеціальна людна – машгіах. Він же запалює вогонь для приготування їжі.
Перед їдою хасиди проводять ритуал натилат ядаїм – омовіння рук за допомогою спеціальної чаші – натли, у якої дві ручки. Тримаючи за праву ручку обливають ліву руку і перекладають натлу до лівої руки і обливають вже праву руку. У Адмор Азкені розповідають, що завдяки цьому ритуалу євреям вдалося оминути епідемій, адже за ручки натли завжди бралися чистою рукою.
Натла
***
Це лише дещиця того, що можна написати у матеріалі про те, що ми не знаємо про гадяцьких хасидів. Хоча колись євреї брали активну участь у суспільному житті міста. У Гадячі вони зазнали трагічної долі – нацисти розстрілювали євреїв у Гончарському яру та на єврейському кладовищі – поряд із могилою Алтер Ребе. Історія євреїв у Гадячі — це сама історія Гадяча.
