Газета "Гадячского земства" виходила на Полтавщині на початку 20 століття. Через сто років у Гадячі примірники газети за 1917-1919 роки знову побачили світ у репринтному виданні.
Хто повідомляє: онлайн-видання Гадяч.City
У чому суть
8 липня у Гадячі відбулася презентація репринтного видання газети "Гадячского земства" разом із іменним та географічним покажчиком та покажчиком редакторів і відповідальних за випуск газети. Ініціатор перевидання — генеалог та голова громадської спілки"Українська культурна спадщина" Олексій Новіков. Репринти видання придбають територіальні громади для біблотек.
«Газета Гадчского земства» цінна тим, що містить у собі інформацію про життя Гадяцького краю. Вивчаючи «Газету Гадячского земства» можна прослідкувати, яким було життя гадячан до 1917 року і як воно змінилося після. На матеріалах газети, можна прослідкувати особливості мови гадячан.
Історія газети розпочалася у 1906 році. Останній номер газети вийшов 1 листопада 1919 року. Із середини 1917 року до кінця 1918 року редакторкою газети була українська громадська діячка Олена Пчілка (Ольга Драгоманова).
— Армія, мова, віра ці постулати придумав не п’ятий президент України. Наприклад, ще Олена Пчілка у «Газеті Гадчского земства» писала, як повинна формуватися українська церква, освіта тощо. Основне завдання перевидання газети у той час, коли росія намагається знищити Україну, ми повинні донести до молодшого покоління, що як держава ми утворилися вже давно. Сподіваюся, що репринт цієї газети ляже на стіл кожного учителя і історія України буде вивчатися із першоджерел. Історія росії переписувалась із приходом кожного царя. А у нас є своя зафіксована історія, збережена на сторінках періодики, — говорить Олексій Новіков.
Фото: Фейсбук-сторінка ГС "Українська культурна спадщина"
Газета видавалася протягом 14 років, тож Олексій Новіков зазначає, що у планах видати всі 14 томів у 13 книгах. Вже практично підготовлені до друку 12, 13 та 14 томи. Над упорядкуванням томів працюють також гадячани. Наприклад, передмову для 13-14 тому передмову пише гадяцька краєзнавиця Ірина Орлова, а над покажчиками 1917 року працюють спеціалісти Гадяцького історико-краєзнавчого музею.
Один примірник передадуть до Полтавського обласного архіву, ще один примірник залишиться у Гадячі — у фондах Гадяцького історико-краєзнавчого музею.
А що було раніше
Газета видавалась у переломний для Української держави час і стала свого роду жертвою російського режиму. Вперше газета перестала виходити наприкінці 1918 року, коли у Гадяч зайшли більшовики і розігнали земську управу, яка була відповідальна за видання газети. Денікінці, які прийшли на зміну, повернули земську управу, а з ними із газету. Проте вона почала виходити російською мовою. Видання вже не мало українського сенсу, адже Денікін був імперіалістом, тому газета зображала російські наративи. Остаточно газета перестала існувати на початку листопада 1919 року.
Фото: Фейсбук-сторінка ГО "Українсьька культурна спадщина"
Довідково
Олексій Новіков займається генеалогією вже майже 15 років. Видав книгу "Записки генеалога". Стільки ж років він цікавиться історією "Газети Гадячского земства" та намагається повернути примірники в Україну. Але в нас практично неможливо знайти "Газету Гадячского земства". Деякі номери знаходяться у російських архівах і щоб їх дістати потрібно пройти всі кола бюрократії та заплатити чималі кошти.
Навіть установчі документи газети зараз знаходяться у російському державному історичному архіві. Деякі примірники взагалі зараз неможливо знайти. Наприклад, номер за 1909-рік. Номер 34 за 1906 рік поліція вилучила за антиросійські матеріали. За словами Олексія Новікова, у російському державному архіві зараз знаходиться 322 справи по Гадяцькому повіту — росіяни просто вивозили із українських архівів документи до російських установ.
