У Лютеньці, що на Гадяччині, на Зелені святки жителі села ставлять Віху — стовбур дерева очищений від гілок і прикрашений клечанням, стрічками та папером. Краєзнавці ввжають, що у цьому обряді поєдналися християнські і язичницькі традиції. Що це за обряд — у матеріалі Гадяч.City
Першим достовірну інформацію про «віхи», установлювані на Лівобережжі, зокрема територіально подав етнограф Михайло Максимович. У своєму класичному етнографічному дослідженні «Дні та місяці українського селянина» він писав:
«...українські парубки ставлять обрядового дуба: так називають довгу жердину з прикріпленим угорі колесом, що її всю прибирають травою та квітами. Господині, знаючи, що будуть спустошувати їхні городи, стережуть їх протягом усього сьомого тижня; але в тому й полягає молодецтво, щоб накрасти квітів там, де їх стережуть: дівчата допомагають парубкам прикрашати квітками й стрічками звабне колесо, під яким у перші дні (а подекуди й всі дні) зеленого тижня відбуватиметься їхнє спільне гуляння». Учений повідомляв також, що довкола обрядового дуба «викопують невеличкого рівчака, а подекуди ставлять і березове клечання»
. За думкою Максимовича, «сухий дуб», оздоблений зеленню і квітами, символізував «літо, яке зародилося в кінці весни».
Віху починали вставновлювати увечері суботи напередодні Трійці. Її встановлення передбачало два етапи: рубання дерева та прикрашання. Як правило, хлопці шукали необхідне дерево, а вже дівчата прикрашали клечанням та стрічками, фольгою або дощиком. Замість колеса у Лютеньці на верхівку кріпили пучки соснових гілок, які прикрашали пишніше, ніж клечання. Кожен куток у селі ставив свою віху. Іноді їх налічували аж до 20 по Лютеньці. Біля віхи влаштовували невеликі гуляння.
Ще однією складовою обряду було так зване "сторожування" віхи. Після того як її прикрасили, "власники" віхи мають нести варту біля неї, аби чужа ватага хлопців її не спиляла. Зазвичай, якщо у тих було таке бажання, від нього відкуплялися могоричем.
Віха стояла всі Зелені святки. Через тиждень її потрібно було спалити. Крім Лютеньки, віху ще ставлять на Переяславщині. Але традицію підтримують музейники, по селах уже мало хто дотримується традиції.
Скромніше буде цього року і в Лютеньці через повномасштабне вторгнення росіян в Україну. Але локально лютеньчани будуть ставити невеликі віхи. Тому що ми, українці, знаємо свої традиції і ніяка зброя росіян їх у нас не відбере.
