Тероборона, добровольче формування, рота охорони – чи є різниця? Часто українці не розуміють значень цих термінів, а іноді й плутають їх. Журналісти Гадяч.Сity розбиралися, які відмінності між цими оборонними структурами та яка їхня роль у захисті країни.
Як утворилася територіальна оборона країни
Територіальна оборона — це не лише люди, а й комплекс заходів зі сприяння обороні України, її суверенітету та територіальної цілісності.
Щоб пояснити, яка відмінність між ТРО і ДФТГ, та чи є між ними відмінність загалом, потрібно нагадати, що до 2014 року в Україні не існувало територіальної оборони. Лише одним рядком про неї згадувалось у законі про «Про оборону України» ще у 1991 році. Вся діяльність тероборони зводилася до точкових навчань чи командно-точкових навчань при військкоматах, йдеться у подкасті «Фронтова поплава» — проекту журналіста Олега Новікова та БФ «Повернись живим».
Навесні 2014 року, коли росіяни вторглися на Донбас, стало зрозуміло, що в Україні не вистачає військових, щоб протидіяти агресору. Тоді почали створювати територіальну оборону.
У 2014 році з'явилися 32 батальйони територіальної оборони і одне управління експериментальної бригади. Утім, останнє існувало лише на папері.
Натомість деякі з новосформованих батальйонів були навіть у Іловайську та Дебальцевому. Тоді вони були батальйонами ненавченого військового резерву. Їх закріпили за військкоматами, які їх матеріально забезпечували.
До грудня 2014 року вони воювали як батальйони територіальної допомоги. Озброєння було мінімальним, з транспорту — шкільні автобуси і волонтерські джипи. На початку 2015 року батальйони тероборони реформували в мото-піхотні батальйони, які ввійшли до бригад.
Із 2015 по 2017 роки тероборона існувала на папері, адже замість реформованих батальйонів тероборони створили 1000 нових загонів, які важко було контролювати. У 2018 році для того, щоб покращити керованість, теробороні повернули структуру батальйонів, які об’єднали у бригади. Це були кадровані (не кадрові) бригади, в яких особового складу дуже мало, зазвичай лише представники органів управління. Кадрових військових на всю територіальну оборону країни було лише 590 осіб. Раз на рік резервістів викликали на збори.
Першою експериментальною територіальною обороною стала чернігівська. Нині таких бригад 25 – у кожній області та Києві. Варто додати, що сусідня Польща перейняла український досвід створення бригад територіальної оборони. Н їх утримання поляки у 2019-2020 роках виділили 1 мільярд євро.
А в Україні до кінця 2021 року територіальна оборона трималася на ентузіазмі, оскільки на місцях матеріальної бази не було.
Все змінилося, коли почався процес зміни законодавства — в липні 2021 року ухвалили закон про сили національного спротиву, який вперше в історії України унормував діяльність територіальної оборони. Але на повну документ запрацював у січні 2022 року. Тоді почали формувати штаби бригад, штаби батальйонів, пункти постійної дислокації.
Добровольче формування – не ТРО?
Від 18 березня 2022 року в Гадяцькій громаді функціонує Добровольче формування Гадяцької територіальної громади, розповідає заступник командира добровольчого формування і заступник голови міської ради Віталій Ракочій. Його створили 5 представників громади (норма закону) за погодженням представника місцевого самоврядування (голови міської ради) та командира батальйону ТРО.
Тобто добровольче формування – це частина територіальної оборони. Згідно з законом національний спротив має три складові: територіальна оборона, рух опору, заходи до підготовки з руху опору. Україні вдалося реалізувати територіальну оборону і рух опору.
У свою чергу територіальна оборона має три складові:
- військову,
- військово-цивільну
- та цивільну.
Військова складова — це Збройні сили, прокуратура, СБУ. У кожній області є бригада територіальної оборони, а кожен район має батальйон територіальної оборони.
А ось добровольче формування територіальної громади — це вже військово-цивільна складова територіальної оборони. Тобто командування — це військові, учасники добровольчого формування — це цивільні, які підписали контракт.
Але відмінність між тероборонівцем і добровольцем у тому, доброволець може розірвати контракт і повернутися до цивільного життя. Резервіст територіальної оборони не може розірвати контракт. Крім того, тероборону матеріально забезпечує держава, добровольче формування — місцева громада, де воно створене. Також, якщо людина стає учасником добровольчого формування, то роботодавець зберігає цій людині заробітну плату. Крім того, добровольці та їхні сім’ї підпадають під правовий захист, передбачений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Добровольче формування і зброя
У законі про сили спротиву зазначається, що ДФТГ – це воєнізований підрозділ. Але розшифрування, що таке воєнізований підрозділ немає.
У першій редакції Закону добровольці могли використовувати власну мисливську зброю. Коли росіяни почали наступати, стало зрозуміло, що ДФТГ повинні мати зброю. Були внесені правки і добровольців почали забезпечувати зброєю.
Але зараз, коли росіяни відійшли з окупованих територій або на територіях, які є прифронтовими та на яких не ведуться бойові дії, зброя має зберігатися у спеціальних сховищах на території громади.
Про це 21 квітня у Facebook написав Командувач Сил ТрО ЗСУ бригадний генерал Юрій Галушкін, який закликав добровольців здати видану зброю:
«…Частина наших регіонів звільнена від окупантів і там не ведуться бойові дії. На цих територіях потрібно виконувати завдання, пов’язані з відбудовою наших міст та сіл, відновлювати економіку, повертатися до роботи. Саме тому в цих регіонах час зосередити зброю в визначених місцях зберігання. Ви будете доглядати її, брати на тренування та за потреби отримувати для виконання завдань. Ми будемо тримати порох сухим. Належне зберігання зброї дуже важливе, щоб у критичний момент нею можна було швидко скористатися і застосувати проти нашого ворога — російських військ».
Але видану зброю можна використовувати під час навчань ДФТГ.
— Гадяцьке добровільне формування постійно навчається під наглядом інструкторів, також ми проводимо навчання серед населення щодо поводження зі зброєю і тактичній медицині. Але це потрібно було робити ще вісім років тому. Можна сказати, що добровольчі формування – це своєрідна допомога ЗСУ, адже коли, наприклад, людину мобілізують (адже добровольці не звільняються від призову) до війська, вона вже матиме навички для бою, — говорить Віталій Ракочій.
