Близько півсотні гадячан цими вихідними навчалися оглядати постраждалого, накладати турнікети та робити джгути вдома з підручних матеріалів. Як правильно допомогти людині в разі необхідності вчилися також журналісти Гадяч.City.
Вранці суботи інструктор з тактичної медицини Віктор розповідає, куди не можна накладати джгут:
— На суглоби і шию джут не накладається. На шию, я думаю, всі зрозуміли чому не можна.
Хтось з присутніх запитує:
— А на шию росіянина можна?
Зал вибухає сміхом.
На навчання з тактичної медицини гадячани прийшли цілими сім’ями. Держслужбовці, кондитери, фотографи, вчителі, студенти — під час часи війни всі хочуть бути корисними і здобути нові навички.
Навчання організувало Добровільне формування Гадяцької територіальної громади — воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з жителів нашої громади.
Віталій Ракочій, заступник Гадяцького міського голови, а разом з тим заступник командира добровольчого формування, розповідає, що у Гадяч запрошують інструкторів, які проводять навчання як для самих добровольців, так і для гадячан.
— Нещодавно наших хлопців навчали топографії, цивільних громадян поводженню зі зброєю і ось сьогодні – заняття із тактичної медицини. Ці заняття цивільних гадячан ні до чого не зобов’язують у разі якихось ситуацій. Цього мали б навчати у школах і проводити такі тренінги протягом останніх восьми років для усіх охочих, зважаючи на ті умови, в яких ми живемо. Тому зараз ми намагаємося «наздогнати». Якщо, наприклад, буде якась надзвичайна ситуація людина вже знатиме, як поводитися, як надати собі самому допомогу чи іншому, доки приїде екстрена допомога. Адже якщо є поранення, надзвичайно важливими є перші хвилини.
Що таке тактична медицина
Виявляється тактична медицина виникла не так давно – на початку 90-х минулого століття, коли уряди США та Великої Британії запровадили догоспітальні стандарти допомоги на полі бою. На сьогодні за всю історію США в їхньому війську найменша кількість загиблих від поранень. Із 2014 року, коли почалася російсько-українська війна, Україна також перейшла на стандарти НАТО.
Тактична медицина має відмінності від цивільної. Іноді, щоб врятувати життя такмедики можуть нехтувати деякими правилами, наприклад, використовувати нестерильний бинт тощо. Крім того, якщо тактичний медик допомагає пораненому, він зобов’язується «вести» його до того моменту, доки не передасть до цивільних лікарів, – розповідає інструктор-такмедик Віктор.
Він працює такмедиком уже вісім років. Має досвід роботи на полі бою. За цей час пройшов чимало тренінгів, як в українських, так і іноземних спеціалістів. Розповідає, що тактична медицина – це дуже серйозно:
— Наприклад, якщо до лікарні з поля бою доставили пораненого і він помер, то передусім розслідуватимуть, як діяв тактичний медик. Такі правила за кордоном. У нас цього немає.
Що цивільні можуть корисного дізнатися із занять із тактичної медицини
— Хто з вас має медичну освіту? — запитує Віктор.
Із присутніх піднімає руку лише одна людина – хлопець навчається у медичному навчальному закладі.
Але немедична освіта не перешкоджає стати тактичним медиком чи мати, якщо це навчаються цивільні, базові навички тактичної медицини.
— Хибно думати, що з поля бою поранених виносять люди з медичною освітою, тобто лікарі чи медсестри. Будь-яка людина, яка пройшла курс тактичної медицини може надавати допомогу на полі бою. Наприклад, моя основна освіта не пов'язана з медициною. Якщо простіше сказати, ми надаємо першу допомогу пораненому і передаємо на лікування до цивільних медиків, — розповідає Віктор.
Якщо людина все ж таки вирішила стати тактичним медиком, то доведеться вивчати медицину.
Фахівців з тактичної медицини готують на різних тренувальних базах Збройних сил України, адже такмедики перш за все працюють на полі бойових дій і навіть під кулями. Курс навчання займає близько пів року.
Алгоритм дій при наданні догоспітальної допомоги
- Перевірити постраждалого на наявність кровотеч. Кровотечі можуть бути як відкриті, так і внутрішні. У тілі людини 5 літрів крові. Людина може загинути, коли втратить 40 відсотків крові, це приблизно 2 літри. Про внутрішню кровотечу свідчитимуть зміна кольору шкіри, втрата свідомості, нудота тощо.
- Відновити прохідність дихальних шляхів. Найпростіше це зробити, перевернувши людину набік.
- Якщо є кровотеча, накласти джгут. Дуже добре, якщо є турнікет. Його можна накладати на шкіру і він простіший у використанні.
- Якщо накладати звичайний джгут, це потрібно робити на одяг. Якщо турнікет можна накласти самому собі, то джгут допомагає накладати інша людина.
- Пасок не можна використовувати у якості джгута.
- Якщо джгута немає, його можна зробити з хустки чи шматка тканини та двох паличок. Якщо їх немає як дістати, можна використати все, що є під рукою. Наприклад, гайковий ключ.
- При накладанні турнікета чи джгута потрібно перевірити кишені і вилучити з них предмети, щоб створити максимальний тиск на рану.
- Турнікет чи джгут можна накладати на дві години.
- Якщо на кінцівці рана відкрита, турнікет чи джгут накладають на 5-7 сантиметрів вище рани.
- Якщо джерело кровотечі не виявлене, накладати потрібно максимально на кінцівку.
- Після того, як наклали турнікет чи джгут, потрібно вказати час накладання.
- Якщо потерпілий отримав значні опіки, ні в якому разі не промивати водою чи змащувати бепантеном. Все, що можна зробити – це накласти чисту пов’язку, адже догоспітальна допомога при опіках – це захист від інфекції.
- Там, де немає можливості накласти джгут, потрібно зробити тампонування рани. У військових аптечках є спеціальні бинти, просочені кровоспинними препаратами. Цивільні можуть використовувати звичайний бинт чи марлю. Після тампонування створити тиск на рану.
- Якщо є осколкові ураження потерпілого, ні в якому разі не можна їх самостійно витягувати, адже це може спричинити масовану кровотечу.
- Під час надання догоспітальної допомоги, якщо потерпілий у свідомості, потрібно весь час з ним говорити і запитувати про самопочуття.
Найголовніше правило тактичної медицини — той, хто надає допомогу завжди підозрює найгірше. Тому огляд має бути особливо прискіпливим.
