Вони працюють вдень та вночі. Допомагають та рятують. І сьогодні мова піде про лікаря-лаборанта. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, чимало медичних працівниць переїхали на Гадяччину. Журналістам Гадяч.City вдалося поспілкуватися з лікаркою-переселенкою зі Сходу.
Тетяні 25, народилася та виросла у Харкові. Після 11 класу пішла навчатися в Харківський Національний фармацевтичний університет на лікаря лаборанта. Закінчила з високими балами. Інтернатуру проходила в Харківському медичному університеті. Працювала за покликанням – в приватній клініці лікарем лабораторної діагностики.
Тетяна Краюшкіна, лікар-лаборант у Гадяцькій міській лікарні
– Того дня я прокинулася о четвертій ранку від вибухів, не змогла зрозуміти, що відбувається. Була розгублена, тоді поселився страх. Я була не готова, мені не хотілося вірити до останнього, що на нас можуть напасти так підло та цинічно.
Попри страх та паніку, я взяла себе в руки, і того ж дня зі знайомими поїхала на захід України.
Зі мною вирушила й моя колега, а її батьки живуть у Гадячі, і вона мені запропонувала поїхати до них. Ми зібрали речі, взяли їжу на дорогу. Їхали потягом, з трьома пересадками.
З початку я не знала, чи залишуся тут надовго, чи поїду далі. Була думка їхати за кордон.
До міста я приїхала на початку березня, а через кілька тижнів, завдяки волонтерам, влаштувалася лікарем-лаборантом у міську Гадяцьку лікарню.
Прийняли мене тепло, в лабораторії чудовий колектив. Завідувачка лікарні турботлива, постійно запитує про мої справи, піклується про мене.
З роботою пощастило, адже у такий нелегкий час хочу бути не лише потрібною, а й корисною.
Також оформила статус вимушеної переселенки, отримую допомогу. Гадячани допомагають продуктами. Місто гарне, люди доброзичливі. Я захоплююся. Так дбають про свої городи, висаджують клумби.
Я люблю свій Харків, але поки в моєму місті не настане мир, я залишуся жити у Гадячі. У перспективі планую повернутися до свого рідного міста.
