«Україна 8 років бомбила Донбас» та алея ангелів у Донецьку — саме такими аргументами росіяни виправдовують повномасштабну війну в Україні. Окупанти не гребують навіть смертями українських дітей, щоб «зліпити» з України образ держави неонацистів і фашистів. Журналісти Гадяч.City розбиралися, чому насправді алея ангелів — це фейк.
Ні, звісно алея ангелів існує — вона з’явилася у Донецьку в 2015 році. Це меморіальний комплекс, який російські окупанти створили на пам’ять про українських дітей, які загинули під час вторгнення і окупації росією.
Нічого надзвичайного у алеї ангелів немає. Фото: Яндекс. Карти
Алея ангелів — це кована арка, під якою розташована плита, де викарбувані імена загиблих дітей. Спочатку ця композиція була розташована у парку біля Малої дитячої залізниці, але потім для більшого пафосу її перенесли до парку «Перемоги». Згодом, через два роки, на алеї ангелів з'явилася скульптура хлопчика, який закриває собою сестру.
Звісно, те, що це українські діти немає ніякої згадки. Як і того, що ці діти були вбиті самими окупаційними російськими військами. Адже УСІ імена дітей, які викарбувані на меморіальному камені, – це імена українських дітей, які були б живі, якби росіяни не окупували території Донецької і Луганської областей, не почали війни проти України. Деякі з цих дітей мали батьків так званих «ополченців». І тут потрібно розуміти, що ці батьки своїм вибором прирекли власних дітей на загибель.
Скільки насправді загинуло дітей по версії «алеї ангелів»?
На це питання російські пропагандисти відповіді не мають. Різні джерела дають різну інформацію. Більше того, немає ніякого офіційного джерела, якому можна було б довіряти. Цифри знаходимо лише на сторінках російських «блогерів». Наприклад, ось цей
наводить дані моніторингової місії ООН, згідно з якими від 14 квітня 2014 року по 30 квітня 2021 року загинули 152 дитини. У російській Вікіпедії у описі «алеї ангелів» взагалі не говориться про кількість убитих дітей. А ось в українській версії онлайн-енциклопедії зазначається, що цей доклад готувала ЮНІСЕФ ще в 2018 році. Тим часом, російські «РІА Новости» кажуть про загибель від 100 до 150 дітей. На самій же меморіальній плиті зазначені імена… лише 66 дітей. Хоча деякі джерела говорять про 91 ім’я. Але фото, яке це б підтверджувало, журналісти Гадяч.City у відкритих джерелах знайти не змогли. Водночас знімків з 66-ма іменами в мережі більш ніж достатньо.
Як і все в росії, пам’ятник вийшов досить крінжовий.
Не зрозуміло також, хто був ініціатором створення алеї ангелів. Наприклад, в українській Вікіпедії зазначається, що першим був сайт 101life.net, на якому буцімто були опубліковані фотографії всіх документально підтверджених випадків загибелі на Донбасі дітей в результаті бойових дій. Але цього сайту вже не існує. Як і згадок про нього у російській Вікіпедії. Натомість є згадка, що ініціював створення алеї ангелів Ігор Мартинов, голова міської адміністрації Донецька.
Шість років затишшя
На світ божий алею ангелів витягли не так давно. Ми проаналізували дати публікацій та відео про неї у соціальні мережі ВКонтакті. Загалом за пошуковими словами можна знайти 317 відео. В статистику ми брали лише ті ролики, в яких була назва «алея ангелів». І виявили цікаву тенденцію. Найактивніше користувачі публікували відео про так званий «меморіал» впродовж останніх двох місяців – майже 80. У минулому році (за увесь рік) – лише 23, п’ять років тому – 5 відео, шість років тому – 8 відео.
При чому, російські пропагандисти не гребують вставляти у хроніку «звірств українців» українську хроніку подій.
Стопі-кадр із пропагандистського ролику. На уніформ медиків напис — "Екстрена медична допопомога"
Крім того, матеріали про алею ангелів почали з'являтися теж впродовж останніх півроку. Навіть якщо шукати матеріали за ключовими словами «алея ангелів 2017 рік» чи «алея ангелів 2016 рік», пошук видає нові матеріали – за 2021 чи 2022 рік.
Скандали з алеєю ангелів
У березні 2020 року «громадські діячі днр», які прийшли вшанувати пам'ять дітей, «яких убила Україна» виявили, що на плиті немає 10 імен загиблих дітей.
Донецький блогер Владислав Угольний буцімто проводив розслідування цього факту і виявив, що з плити зникли імена дітей, які цитуємо «загинули на окупованій Україною території Донбасу». Тобто на «меморіал» нанесли імена дітей з підконтрольних Україні територій Донбасу. Але пізніше вирішили їх прибрати. І звинуватили у їхньому зникненні… СБУ.
Список дітей 2015 року. На плиті — імена Поліни Солодкої і Поліни Воронової (Ставцової).
Буцімто наказ прибрати імені дітей з підконтрольної частини Донбасу прийшов з самої окупаційної адміністрації ОРДО, а їх попросили це зробити… родичі вбитих дітей:
«…тому що СБУ прийшло до родичів однієї загиблої дитини і вимагало пояснень, як її ім'я опинилося на меморіальній плиті в ДНР». Родина звернулася до нашого керівництва з проханням прибрати ім'я дитини, висічене на камені. Пізніше було ухвалене рішення, що будуть наносити імена тільки тих дітей, чиї батьки дали на це згоду.
Проте зникнення імен українських дітей можна пояснити прозаїчніше: так пропагандисти зачистили свої ж фейки.
Дівчинка якої не існувало?
Наприклад, з меморіальної дошки зникло ім'я Поліни Солодкої. Шестирічна жителька Слов'янська загинула 8 червня 2014 року та у російській пропаганді стала першою дитиною убитою ЗСУ. Але насправді дівчинка Поліна була першою убитою дитиною саме росіянами. Адже її імя є у звіті Української гельсинської групи за 2019 рік.
Ще один скандал з Поліною Солодкою стався у 2020 році, коли заступник постійного представника Росії при ООН Олександр Алімов у твітері опублікував допис про убитих дітей Донбасу. Згадував він Поліну Солодку, але фото опублікував 8-річної Насті Луцишиної з Уссурійська. У 2013 році дівчинку убив таксист-педофіл, коли вона поверталася додому з тренування.
Фото: Твіттер Олександра Алімова
Більше того, українська блогерка та письменниця з Донбасу Олена Степова вважає, що дівчинки Поліни Солодкої взагалі не існувало. Бо у місцевому відділі ДРАЦС немає записів ні про дівчинку Поліну, ні про її батьків.
Також з плити зникло ім'я Поліни Воронової з Костянтинівки. Дівчинка загинула у березні 2015 року, коли бронетранспортер українських військових виїхав на тротуар. Трагедією швидко почали маніпулювати російські пропагандисти. Але за місяць до цього у Луганську представник так званої «ЛНР» збив восьмикласницю Анастасію Тарапатову, коли та на зелене світло переходила дорогу. Дівчину в тяжкому стані доставили до реанімації. Чи вижила вона – невідомо. Чи поніс покарання представник так званої «ЛНР» — теж. Адже по ключових словах у Яндексі ми знайшли лише два посилання на цю тему. Останні твіти у Твіттері дівчинки датуються 2014 роком. В Однокласниках і Вконтакті є профілі з таким іменем, але вони порожні.
Крім того, з плити зникли імена Надії Кардаш з Бахмута, Микити і Кароліни Байкіних та Даші Лавренюк з Маріуполя. Можливо, ці діти були живі, можливо, вони також були фейковими. Російська пропаганда використала вбитих українських дітей тому, що природно смерть дитини – це тригер. Якщо проаналізувати останні матеріали по темі, то головний меседж від пропагандистів був про те, «що київська хунта» відповість за ці смерті.
Але виходить дивина: чомусь «примусили» відповідати за фейкову алею ангелів саме українських дітей. Станом на 9 травня в Україні загинули 226 хлопчиків і дівчаток. Тисячі дітей залишилися сиротами. Тисячі чекають, коли їхні тата й мами повернуться з фронту. А російські пропагандисти у цій війні воюють проти дітей: і мертвих і живих.
Тому ми зараз боремося не лише за наше майбутнє, а й за минуле, щоб покарати тих нелюдів, які вбивали дітей Луганщини і Донеччини від 2014 року. Дітей, які першими прийняли удар війни на себе.
