Гадячанка Поліна Вєтрова вже півтора року проживає у Польщі. З початком повномасштабної війни проти України Поліна допомагає українським біженцям, які приїхали шукати прихисток у сусідній країні, та волонтерам в ній знаходити один одного. Разом з численною командою волонтерів Поліна щоденно оновлює найбільший в Польщі інформаційний довідник для допомоги українським біженцям "Informator Warszawa", перекладаючи інформацію з польської на українську мову, та адаптуючи її для гостей польської столиці.
Поліна – архітекторка за освітою. Півтора року як перебуває у Польщі. До виїзду в сусідню країну працювала за професією в Гадяцькій та Тростянецькій міській раді, зараз працює координаторкою проєкту фундації "Akademia młodych architektek i architektów" для старшокласників Варшави, які обирають для себе майбутню професію архітектора.
З початком російсько-української війни Поліна разом з волонтерами у Польщі долучилася до створення "Інформатора" – інформаційного довідника для українців у Варшаві. Це інтерактивна мапа з інформацію про місця надання допомоги біженцям з України. Зараз, за словами Поліни, вона перекладає на українську 100 сторінок довідника, який, крім української, доступний ще польською та англійською мовами.
Зараз одне її з основних завдань зараз – збір та підтримка представників громадських організацій з України, які приїжджають чи вже приїхали до Варшави й збирають та координують людей в різні країни Для них це не тільки пропозиція безкоштовного простору для роботи, але й нові можливості для співпраці, обміну думками та ідеями.
Журналістка Гадяч.City поспілкувалася з Поліною. Публікуємо її пряму мову.
Що роблять волонтери інформаційного центру
У перші дні війни ми побачили, що є потреба в координації між волонтерами та біженцями. Волонтери об'єдналися та створили координаційний центр, продуктом діяльності якого стали інформаційний довідник "Інформатор" та активізація груп INFO Warszawa UA / "Варшава для українців" у фейсбуці та інстаграмі. Знаю, що інформацію з довідника люди видруковують, ставлять у файлик і вішають собі на стіни в організаціях та хостелах.
Інформаційний довідник для українців "Інформатор"
Ми нічого не координуємо, тільки допомагаємо волонтерським організаціям та ініціативам відшукати необхідні ресурси та ділитися між собою наявними. Наприклад, в одній організації забагато зголосилося волонтерів, а в іншій їх бракує. Або хтось назбирав гуманітарну допомогу, а хтось має на завтра вільний транспорт до України. Це наша, так звана, "внутрішня" база інформації, на основі якої вже постав безпосередньо сам Довідник.
Це не є наша повноцінна робота, тільки ініціатива. Оскільки основна діяльність громадських організацій – проєкти, початок кожного року традиційно вільніший від активної діяльності. Так співпало, що в кінці лютого, коли почалася війна росії проти України, ми мали більше часу на іншу діяльність. Вирішили допомогти біженцям з України.
Були прохання допомогти знайти роботу. Але на це потрібен додатковий час. Я просто направляла людей на ресурси з пошуку роботи, які ми знайшли.
На наших сторінках у соцмережах є багато постів і відповідей на такі питання. Завдяки зверненням людей, дописам та відповідям на них, ми бачимо, де є нагальна потреба. Наприклад, тижнів два тому люди масово питали, як поїхати в інші країни. Ми почали збирати інформацію та шукати контакти координаторів, які збирають і координують людей в різні країни.
Зараз нам часто телефонують люди, які ще не приїхали, щоб дізнатися ту чи іншу інформацію, наприклад, як потрапити в те чи інше місце? Чи можна заночувати у Варшаві? Але вони фактично після перетинання кордону відразу потрапляють у пункти допомоги біженцям, в яких уже знають актуальну інформацію, в яку країну кому можна потрапити, й люди їдуть напряму.
Як допомагають місцеві у Польщі
На початку війни я була трохи здивована, що українці в Польщі відносно мало допомагали українцям. Але з наших тут ніхто не сидить без роботи, вони зранку до ночі зайняті на підприємствах, намагаючись заробити копійку.
Перший тиждень, коли це все почалося, було страшно. Волонтери не спали ночами, допомагаючи біженцям. З них це переважно самовіддана польська молодь. Волонтери з першої години інформації про війну приходили на вокзали й допомагали українцям зорієнтуватися.
Варто поперед себе казати "вибачте", "будь ласка", "дякую". Безпосередня вдячність для волонтера – це єдина мотивація допомагати. Волонтери отримують велике емоційне навантаження. Можна побачити, як вони просто стоять і плачуть, оскільки уявляють, як триває війна в Україні.
В одній з організацій, яка займається зараз психологічною підтримкою, розповіли, що вони розраховували допомагати українцям насамперед, але бачать, що зараз, після кількох тижнів війни, підтримка більш потрібна волонтерам.
Матеріальна підтримка українців: скільки можна отримати у Польщі
Загалом у Польщі діє матеріальна підтримка для кожної дитини віком до 18-ти років у розмірі 500 злотих, що орієнтовно 3500 гривень на місяць. Ще можна отримати додаткову допомогу від міжнародних фондів, але заявку слід подавати індивідуально. Доводиться стояти в чергах, втім це єдина незручність, щоб її отримати. До слова, чим більше місто, тим більші черги.
Для того, щоб оформити будь-яку матеріальну допомогу в Польщі, потрібно спочатку отримати "песель" – податковий номер (щось подібне до українського ідентифікаційного), і тільки після того ти можеш реєструватись у міських сервісах, подавати заявки на допомогу тощо. Зараз навіть якщо українець зареєструвався в Польщі, він може переїхати в іншу країну ЄС з номером песель. Для дітей потрібно мати окремий номер.
Особливо, у великих містах, де переповнений житловий фонд. У перші дні війни жителі Варшави подали понад тисячу заявок про те, що готові поділитися кімнатами з біженцями з України. Така готовність поляків допомогти виявилась досить приємною несподіванкою.
Якщо говорити про поселення, то навіть у більшості оголошень було "приймаємо мамів з дітьми", тому що для них найбільш складно залишитись на вулиці чи у незручному місці для проживання.
Загалом українці у Польщі адаптуються швидко. Дивлячись на мам з дітьми, переляканих у перший день приїзду, бачу великий прогрес зараз. Вони боялися навіть чути польську мову, не знали що, як і де шукати. За тиждень помітний суттєвий прогрес: вони самі можуть пояснити що і де шукати. Тож не варто сидіти, боятися, чекати, просто треба йти і щось робити. Дізнаватися, розпитувати, бо тому, хто стукає, відчиняють.
