Поки Збройні сили України виганяють ворожі війська з нашої території, в тилу, у невеличкій українській хаті села Хитці Краснолуцької громади, за плитою пораються місцеві господині. Жінки ще з 2015-го року готують для воїнів вареники. Про те, чому обрали такий спосіб допомоги Україні, для Гадяч.City розповіла господиня дому Людмила Ващенко.
"Варю вареники ще з 2015-го року"
Людмила – колишня працівниця соцслужби. Пішла з роботи після операції на коліні, оскільки треба було більше відпочивати. "Мені не можна нагрузки робить, то я собі нагрузку роблю вдома", – додає про себе. Крім неї у цю волонтерську групу входять місцеві господині. Найчастіше це мама й донька Людмила і Ніна Мисюри, Леся Котяш та завідувачка сільським клубом Світлана Таран. Остання займається більше організаційними питаннями.
Фото із особистого архіву Людмили Ващенко
– Я вареники варю з 2015-го року. Почала їх робить на день села. Почали з двох літрів води, потім перейшли на три. Після свята продовжили ліпити вареники нашим воїнам на сході України. А тепер продовжуємо робити на повномасштабну війну, – каже жінка.
На кухні невеликої хати Людмили щодня збираються від чотирьох до п'яти господинь. Більше й не поміщається. Тут вони вимішують тісто, готують начинку і ліплять сотні вареників, які потім відправляються на передову.
– Світлана дзвонить, просить о 12-й почати ліпити вареники. Каже, знаю, що ви зробите швидко. То у нас за дві години буде готова 15-літрова каструля "топтанки", і 4-5 літрів сопки. Нада – значить зробимо, – каже господиня. – Ліпимо вареники щодня або через день. Якось зробили 800. Зліпили за сім годин. По часу буває по-різному, бо ми їх на пару варимо. Рахуємо в літрах. Вісімсот вареників – це десь 6-6,5 літрів води виходить.
І додає, на дві літри води, наприклад, якось вийшло 300 штук вареників. Але це "як коли" – залежно від сорту борошна.
Фото із особистого архіву Людмили Ващенко
Хто допомагає жінкам
За словами Людмили, продукти беруть "зі світу по нитці". Раніше люди давали картоплю, капусту, моркву, а зараз все частіше купують все необхідне за власні кошти. Згадує, що з борошном якось допоміг місцевий підприємець – дав два мішки. Борошно загалом кожна з волонтерок купує "на ходу", як тільки дізнаються, де воно є і що його можна придбати.
Під час праці жінки співають, розмовляють, жартують, бо "треба якось роботу робить". Хоч продукти діставати все важче, перестати волонтерити Людмила не планує.
Жінка грошей не просить, однак і не відмовляється від допомоги. Каже, можна передати їм продукти: борошно, а ще капусту, моркву, цибулю, картоплю для начинки. Крім того, не зайвими будуть великі каструлі. В ті, якими користуються жінки, поміщається до 30 вареників за раз, а може бути більше.
– Я сама мама двох синів. Якось наші повезли наші вареники на передову. Переказували тоді: стоїть мале на блокпосту, може років 18, із автоматом. Взяв вареник і каже: "Аж домом і мамою запахло". Ну як же тоді можна інакше?
***
Допомогти господиням, а разом із тим нашим хлопцям може кожен. Телефон Людмили Ващенко 095-102-14-12. Борошно, овочі, олія — в кого що є і хто може поділитися. Адже перемогу можна наближати не лише зброєю, а й варениками.
