Ляльки-мотанки веприцької майстрині Ніни Балали знайшли своє місце у колекціях українських музеїв.
Чи вірите ви в збіги? Коли ми поспілкувалися із майстринею із Веприка Ніною Балалою, то ми так — повірили.
Про Ніну Балалу ми дізналися із мережі Фейсбук. Пані Ніна займається виготовленням ляльок-мотанок. Свої роботи виставляє у мережі. Нещодавно Ніна Балала отримала звання народної майстрині України. Займатися створенням давнього українського оберегу пані Ніна почала не так давно – із 2019 року. І ось тут і починаються збіги.
Фото: Фото із Фб-сторінки Ніни Балали
Власне, вони починаються із самого народження пані Ніни. Народилася вона у Донецьку, куди із Веприка поїхав служити у армії її тато. Тут зустрів свою долю – дівчину... із Західної України.
На Донеччині молоді люди і побралися. Тут і народилася у них донька Ніна. Врешті батьки пані Ніни переїхали жити у Веприк.
Дівчина підростала, закінчила школу, вивчилася на товарознавця, створила свою сім’ю. У родині народилася син і донька. Донька вирішила пов’язати своє життя із Збройними силами України. Власне тут і починається історія пані Ніни як майстрині-лялькарки.
— Донька вже навчалася у Львові і ми поїхали на присягу. Ми зайшли на ринок майстрів і я побачила ляльки-мотанки. Вони мені одразу запали в душу. Захотілося і собі створити той оберіг своїми руками.
Зараз у колекції пані Ніни близько ста ляльок. Проте більшість із них має не веприцьку «прописку» – мотанки лялькарки із Веприка можна знайти у музеях України. Наприклад, в Ужгородському Скансені – Закарпатському музеї архітектури і побуту під відкритим небом. Музей просто неба складається із архітектурних пам’яток старовинного закарпатського села і предметів найбільш розповсюджених видів народного мистецтва. Серед усіх експонатів знайшлося місце і для ляльок-мотанок із Гадяччини. Щороку у Закарпатському музеї архітектури і побуту проходить виставка «Натхненні лялькою». Пані Ніна говорить, що дарує музею свої витвори щоразу коли проходить виставка.
Також ляльки Ніни Балали можна побачити у Полтавському краєзнавчому музеї та на всеукраїнській виставці «Наша лялька», що проходить щороку у Броварах(Киїівщина).
Натхнення лялькарка черпає із свого, лялькарського середовища:
— У нас у фейсбук є група «Секрети лялькарок». Іноді у нам ходять марафони: ми виготовляємо ляльки до якоїсь теми. Наприклад, лялькарки України виготовляли мотанки за темами «Князівни та княгині України», «Історія моди очима українських лялькарок», «Ляльки для ненароджених», присвяченій пам’яті жертв голодоморів.
Матеріали для своїх ляльок пані Ніна замовляє у інтернет магазинах, а головно використовує підручні матеріали. Наприклад, для ляльки Бабусі майстриня використала старе мереживо, яке плели гачком для рушників і підзорників. До речі, саме фото ляльки Бабусі увійшло у альбом «Біле натхнення». Ляльку Ніна Балала виготовила під враженням спогадів про свою бабусю. Зараз ця лялька знаходиться у Броварах.
Найлюбленіша лялька, виготовлена своїми руками, — у камуфляжі.
Попри те, що у руки і талант майстрині стоворили сотню ляльок у неї є одна – улюблена. Найперша, яку створила для доньки.
— Моя перша лялька – лялька-мотанка у камуфляжі – подарунок доньці на День Збройних сил України. Скільки б я не створювала нових ляльок, ця, найперша буде найулюбленішою. Не лише тому що вона перша, а й тому що я вірю, що вона охороняє мою дитину. Адже донька забрала її із собою на службу.
