Неприборкана духом Леся Українка підкорює своїм талантом, сміливістю та щирістю. Михайло Павлик називав її геніальною, Іван Франко казав, що "ця хвора, слабка дівчина - чи не єдиний чоловік на всій Україні", а сама вона обмовилась у листі, що на роду у неї написано бути "princesse lointaine" (далекої царівною). І справді, як написав один сучасник, їй "при народженні добрі феї дали могутній талант і високу творчу силу, а зла чаклунка наслала невиліковну хворобу"...
У день народження української "принцеси поезії", журналісти Гадяч.City зібрали 15 маловідомих фактів.
Леся Українка
1. Лариса Косач-Квітка (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському. Родина мала шестеро дітей. Лариса була другою. Із старшим на півтора року братом Михайлом були нерозлийвода, за що двійко дістало прізвисько «Мишолосіє» (в дитинстві Ларису називали Лосею). Вона мала також сестер Ольгу, Оксану, Ізидору та брата Миколу.
2. Перші стосунки з чоловіком в Лесі Українки відбулися, коли їй було 15 років. Із Максимом Славинським, який вже був повнолітнім, вони разом перекладали Гейне (слово єднає). Проте пізніше Максима заарештують за кордоном і замучать до смерті у в’язниці чекісти.
3. У 26-ть вона познайомилася з другом по хворобливому нещастю – Сергієм Мержинським, який давно боровся із затяжними сухотами. Її болі в кістках і нирках та його тяжкий стан поєднали молодих людей у спільному горі: Леся попри свої потреби доглядала хворого. Сергій помер у дівчини на руках, після чого вона до самої смерті не знімала траурної одежі, незважаючи на офіційне подальше заміжжя. І хоча Леся була біля його смертного ложа, Мержинський не кохав її. У свій останній день при пам’яті він попросив Лесю записати прощальний лист до іншої жінки, що насправді була в його серці усе життя.
4. У 10-річному віці після операції з видалення вражених хворобою кісток, її обидві руки та одну ногу зафіксували у гіпс. Вільною залишалася лише одна нога, пальцями ступні якої вона навчилася грати на фортепіано. Сьогодні мало хто знає, що Леся Українка подавала надії як перша жінка-мариністка. На жаль, до сьогодні збереглася лише одна її картина.
«Мати і дитина» – картина, яку намалювала Леся Українка. Олія. 1893 р.
5. Була винятково обдарованою. Хоч мама вважала її малорозвиненою, а найвище цінувала Михайла. В чотири роки дівчинка самостійно читала, у п’ять освоїла гру на фортепіано, в шість — майстерно вишивала, а у дев’ять написала перший вірш «Надія» під враженням від засудження тітки Єлі (батькової сестри Олени) на заслання до Сибіру за участь у революційному русі. У 12 років переклала Гоголівські «Вечори на хуторі біля Диканьки».
6. Не закінчила ні гімназій, ні університетів, навчалася дистанційно — вдома за програмою матері, під опікою дядька Михайла Драгоманова і брата, а також репетиторів, які допомагали опанувати музику і живопис. Під наставництвом тітки Олени і першої дружини Миколи Лисенка Ольги о’Коннор Леся вправно грала на роялі, імпровізувала. У 1885 році з Києва до Колодяжного спеціально для Лесі привезли музичний інструмент фірми «Мекленбург», який назвали «Лесиним».
7. Леся Українка ввела в українську мову такі слова, як «напровесні» та «промінь». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.
8. Велика поліглотка. Знала українську, російську, польську, болгарську, давньогрецьку, латинську, англійську, німецьку, французьку та італійську мови. Вивчила їх, щоб читати твори в оригіналі та перекладати для українського читача, в тому числі античних авторів. Послуговуючись науковими перекладами і дослідженнями французьких і німецьких сходознавців, переклала з давньоєгипетської, давньоіндійської, староіранської, вавилонської, ассирійської, давньоєврейської літератур тексти до підручника «Стародавня історія східних народів». Його писала упродовж 1890–1891 років для навчання молодшої сестри Ольги.
9. Псевдонімом «Леся Українка» підписала перший надрукований вірш «Конвалія» у львівському часописі «Зоря» (1884). Вважають, що цей псевдонім юна поетеса взяла від дядькового «Українець». Проте є ще одна версія — ім’я мало вказувати читачам Галичини, що автор походить із Великої України. Через десятиліття публікацій у періодиці побачила світ перша поетична збірка «На крилах пісень», видана 1893-го у Львові коштом родини. В підготовці до друку брав участь Іван Франко. Друга поетична збірка «Думи і мрії» із поетичними циклами «Мелодії», «Невільничі пісні», «Відгуки», «З пропащих років», «Кримські відгуки», поемами «Давня казка» та «Роберт Брюс, король шотландський» вийшла теж у Львові восени 1899 року. А третя збірка поезій «Відгуки» і книжка «Дитячі гри, пісні й казки з Ковельщини, Луччини та Звягельщини на Волині. Зібрала Л.Косач. Голос записав К.Квітка» побачили світ 1902 року в Чернівцях. Поетичний доробок Лесі Українки складає більше 250 віршів і 12 ліричних та ліро-епічних поем. У прозі працювала в малих жанрах: понад 20 оповідань, образків, нарисів; ще майже стільки лишилося у фрагментах і планах. У драматичному спадку переважають біблійні та античні образи і сюжети. Створила цілий новий світ драматургії — «Кассандра», «У пущі», «Оргія», «Руфін і Прісцілла», «Адвокат Мартіан», «Вавилонський полон», «Камінний господар», «Лісова пісня». Усього з-під пера авторки вийшло 24 драматичні твори.
10. Брала активну участь в об’єднанні молодих українських літераторів «Плеяда» (кінець 1880-х — початок 1890-х). На його засіданнях обговорювали літературні твори, проводили конкурси перекладів, складали плани видання світової літератури українською мовою тощо. Роботою молодих письменників опікувалися Микола Лисенко, Михайло Старицький та Олена Пчілка.
11. Все життя цікавилася фольклором. Сама була його визначним носієм — знала майже 500 народних пісень, особливо любила веснянки, щедрівки, весільні та обжинкові пісні, казки, загадки і приповідки. Багато народних пісень поетеса знала сама. Перша її фольклористична праця — «Купала на Волині» — опублікована 1891 року, а останній великий цикл пісень з її голосу записав Климент Квітка в 1913-му.
12. Офіційний чоловік Климент Квітка був молодшим від Лесі на 9 років, хворів туберкульозом, не мав статків. Лесині батьки не сприйняли такого союзу, однак письменниця зреклася їхньої фінансової допомоги і вийшла заміж за Климента. Парубок поступово почав продавати усе, що нажив: від меблів до книжок, аби оплатити лікування дружини. Після смерті поетеси Климент прожив ще 40 років. Климент Квітка зберіг записи, на яких можна почути голос поетеси. Вони дійшли до наших днів.
13. На честь Лесі Українки названо астероїд №2616.
14. Зараз в Україні не залишилось жодного нащадка Лесі Українки. У Швейцарії проживає Роберто Гааб – внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської, а в США мешкає Ольга Лютон-Петрова – онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової.
15. В останні роки життя очі Лесі змінили свій колір. Вони з темно–сірих стали насичено–блакитними. Це дуже дивувало знайомих поетеси. Про цей маловідомий факт згадує у листах її мати Олена Пчілка, яка була з дочкою до її останніх хвилин. Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в Грузії. Через тиждень домовину залізницею доправили до Києва. Похорон відбувся наступного дня. Процесію від вокзалу до Байкового цвинтаря супроводжували жандарми, які скеровували ходу бічними вулицями. Було заборонено співи, промови, навіть нести в руках квіти й вінки, з яких зрізали стрічки із написами. Поховали Лесю Українку біля брата і батька.
За матеріалами офіційного сайту УІНП
