Рашівчанка Людмила Василик померла від тривалої хвороби три роки тому. Попри недугу жінка все своє життя писала вірші. Її поезії з’являлися лише на шматочках паперу, які поетеса знаходила під рукою.
6 серпня у Рашівській сільській бібліотеці відбулася презентація збірки віршів «То любов моя вірші пише». Уклала видання інша рашівчанка Юлія Кобізька.
Донька Людмили Василик Оксана Сімінько розповідає, що мама захворіла, коли їй не було 30. І ще ж стільки років вона жила із хворобою.
— Рими до неї могли прийти несподівано, це був момент, а під рукою навіть не могло бути паперу, тому вірші часто з’являлися на якихось клаптиках, газетах. Від хвороби у неї були скручені пальці і в останній час я записувала мамині вірші, розповідає Оксана. – Якось ніхто не задумувався про збірку, було не до того: хвороба, діти. І коли зателефонувала Юля Кобізька і запропонувала укласти із маминих поезій збірку я звісно, погодилася, адже ці вірші з’являлися не просто так.
Укладачка Юлія Кобізька говорить, що ця книга має бути у кожній бібліотеці громад Гадяччини, адже свої поети і поетки мають право бути почутими. Ольга Стасовська, вчителька місцевої школи і близька подруга Людмили Василик уже знайомить на своїх уроках підростаюче покоління рашівчан із творчістю землячки.
Ольга Стасовська була близькою подругою Людмили Василик.
