Із 1 липня в Україні після майже 30 років мораторію на продаж землі запустили ринок землі. Поки що в Україні здійснили 880 земельних операцій. Ціна на земельну ділянку залежатиме від нормативно-грошової оцінки землі: чим вона вища, тим більшу ціну може встановити власник ділянки. А яка вона, українська земля?
Не в урожаях щастя
В Україні зосереджена третина запасів чорноземів. Це тип ґрунту зернистої структури, яка добре вбирає воду – це добре насамперед для рослин і їхнього розвитку. Та цінність чорнозему у гумусі – органічній частині ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу тваринних і рослинних решток.
Дослідженням стану ґрунтів займається Інститут охорони ґрунтів України, який має у кожному обласному центрі філію. Полтавська знаходиться у селі Степне Полтавського району. Сергій Бригида, заступник директора Полтавської філії Інституту охорони ґрунтів пояснює, що за останні 30 років стан українських ґрунтів, і зокрема на Полтавщині та Гадяччині значно погіршився.
– Раз на п’ять років ми проводили агротехнічну паспортизацію сільськогосподарських угідь: усі якісні характеристики поля – вміст гумусу, азоту, фосфору, – які можуть дати пояснення, що можна отримати на цьому полі. А у державі знали, який стан її ґрунтів. Це було прописано в законі про охорону грунтів. Таке дослідження було в обов’язковому порядку. Тепер власник чи орендар може замовити таке дослідження лише за своїм бажанням, – говорить Сергій Бригида. – Зараз невелика частка орендарів земель із Полтавщини звертається до нас, аби зробити таке дослідження.
Фахівець вважає, що українці зараз ідуть шляхом давніх римлян: коли без сівозміни вирощували зернові культури на одному тому ж самому місці.
– Тепер на цих місцях пустелі. На заході такі дослідження власники землі проводять планово, адже родючість ґрунту оцінюють не за урожайністю, а за станом ґрунтів. А в Україні основний показник родючості – вміст гумусу у ґрунті – від року до року все більше падає. І така ситуація стала не за п’ять чи десять років. Протягом усього періоду незалежності більшість власників не проводила сівозміну і сіяла на полях монокультури, – говорить Сергій Бригида. – Може настати час, коли навіть внісши добрива ми не будемо отримувати урожаї.
Інститут охорони ґрунтів – це фактично лабораторія, яка не має ніяких важелів впливу на власників чи орендарів землі. Цим мав би займатися Держгеокадастр, але фактично він також не може вплинути на ситуацію.
Чим більший врожай – тим слабкіший ґрунт
У 2017 році Україна посіла перше місце в рейтингу розораних країн світу з орною площею 33,5 мільйона гектарів. Нерозораних земель в Україні дуже мало. Проте разом із тим, розораність ґрунтів призводить до їхньої деградації. І це один із багатьох чинників, які впливають на виснаження.
Сільське господарство на третину наповнює держбюджет. Щоб добитися таких результатів аграрії сіють на полях ті культури, які принесуть більший прибуток – кукурудзу, соняшник, ріпак, сою. Ці культури дуже інтенсивні і дуже виснажують ґрунт. А самі аграрії часто не дотримуються правил сівозміни: кукурудзу сіють по кукурудзі, ріпак по ріпаку. При систематичному вирощуванні однієї культури, ґрунт починає страждати від токсикозу. Додайте до цього спалювання рослинних решток.
Зазвичай в Україні проводять короткі сівозміни, в той час як науковці радять впроваджувати складні сівозміни, у яких є багаторічні бобові. Але чи на руку така сівозміна аграріям?
Кліматичні зміни і ерозія
Разом із антропогенним фактором ґрунтам завдають шкоди кліматичні зміни. І навіть правильніше сказати, антропогенний чинник разом із кліматичним: адже розораний ґрунт легко піддається ерозії. За оцінками екологів, українські ґрунти втратили третину гумусу. Темпи його відновлення – 10 сантиметрів за 2 тисячоліття. А в Україні посилюються ерозійні процеси: навесні і восени мало вологи, атмосферна і ґрунтова посуха, підвищення температури повітря. Верхній шар ґрунту просто здуває. І тут би мали допомогти полезахисні лісосмуги. Але.
Частина їх перебуває у занедбаних умовах: старі дерева просто падають, а якщо і ні, то їх випилюють на дрова – попит породжує пропозицію. У минулому році Кабмін прийняв постанову № 650 – правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення. У них зазначено, що землекористувачі повинні утримувати і зберігати полезахисні смуги на підставі лісовпорядкування або обстежень комісії, яка визначає необхідність проведення не заходів з поліпшення санітарного стану полезахисних лісових смуг, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха тощо) у пошкоджених, малоефективних, зріджених, відмираючих насадженнях, які втрачають свої захисні функції.
Про стан лісових насаджень у ми вирішили дізнатися у Сергіївській громаді, адже саме ця громада першою у колишньому Гадяцькому районі стала власницею лісових насаджень у громаді. За словами очільника громади Ігоря Лідового, зараз за станом насаджень слідкує спеціалізоване комунальне підприємство «Добробут». Підприємство замовило дослідження лісових насаджень у лісовпорядної державної установи «Харківська міжрегіональна експедиція». За результатами дослідження, 80 % лісосмуг потребують лише розчистки, десять відсотків потребують підсадження. На основі цього дослідження також розробили план робіт на 10 років.
У цьому і минулому році загалом у громаді висадили 40 гектарів нового лісу.
Органіка чи пестициди?
Високі врожаї зараз просто не можливо отримати без пестицидів та гербіцидів. Але в Україні досі немає належного обліку отруєнь хімічними засобами для рослин. Альтернативою хімічним засобам завжди була органіка. Гній, торф, сапропелі збільшують у ґрунті вміст гумусу Наприклад, 30-40 тонн органіки на гектар щороку можуть врятувати українські чорноземи. Але в країні відсутнє розвинене тваринництво – гнойове господарство занедбане, тваринницькі ферми закриваються. Якщо хтось і використовує органіку, то на поля переважно вивозиться гноївка, сечовина, які отруюють грунт. Наприклад, свинокомплекс на 100 тисяч голів свиней дає стільки забруднень, стільки місто із 400-тисячним населенням.
А щоб перетворити гній на корисне добриво, потрібне компостування – бактеріальне чи грибкове. Сьогодні існує чимало сучасних технологій, які дозволяють робити високоякісні органічні добрива, але вони досить дорогі і обладнання для них в Україні не виробляється. Тож якщо хтось і виробляє органіку, це здебільшого локальні добрива, якість якої не ясна.
А можна інакше?
Є на Гадяччині господарство, яке займається органічним рослинництвом. Олександр Хоменко, директор ТОВ «ЛИСТ-Ручки», розповідає, що у господарстві не використовують мінеральні добрива, із бур’янами борються без гербіцидів – застосовують механічний спосіб видалення бур’янів. Кукурудзиння орють, землі під іншими культурами стараються дискувати.
І хоча органічні продукти все більше зайовують ринок, у промислових масштабах щоб збувати зерно, потрібно укладати форвардні контракти – договори, що укладаються сторонами про здійснення на поставки у майбутньому на умовах, визначених на момент його укладання.
Крім того, органічне виробництво має менші врожаї, а це означає, що агровиробникам вигідніше розорювати землі та вносити хімічні добрива. І так буде, доки держава не прийме відповідну політику із охорони ґрунтів.
