Мало чи не кожен аграрій знає: не той урожай, що в полі, а той що в коморі. Та чи зберігають свої врожаї господарства у коморах? Звісно ні, адже зараз найкращим та найефективнішим способом з мінімальними ризиками втрати, вони обирають сучасніші та інноваційніші способи для цього.
Та все ж у господарстві ТОВ "Маяк", що на Гадяччині, ми знайшли крім сучасних складських приміщень на току ще й давні – комори. Одна з яких збудована майже у 1939 році.
До цього часу комора залишає той самий вигляд, як і майже 100 років тому. Збудована без єдининого цвяха. Лише з часом стіни зерносховища закріпили саморізами, щоб упевнитися у їхній безпеці. Також замінили дах на залізо, щоб дощі та волога не пошкодили приміщення.
Звісно, зараз працівники використовують його не за призначенням, але все ж таки, як і колись, для схову та зберігання різного приладдя.
У коморі до сьогодні залишилися засіки та невеличкі отвори-віконечка, через які колись засипали зерно.
У приміщенні немає світла, там прохолодно і навіть не чути вологи. Тут зберігали не лише зерно, а й овочі, кукурудзу, навіть кавуни та дині.
Як будували комору
З давніх-давен комора вважалася сільськогосподарською спорудою, призначеною для зберігання зерна. Мабуть, при будівництві перших комор ніхто й не замислювався над ризиками втрати врожаю, а більше – за зберігання зерна до наступного посіву.
Комора із с.Моринці Звенигородського р-ну Черкаської обл., 2 пол.19 ст. (дерев.)Фото: pslava.info
Комору будували з того ж матеріалу, і за тим же принципом, що й хату. Комора могла бути як окремою будівлею, так і прибудовою до хати, вхід у яку влаштовували з сіней.
В українських землях у XIX ст. окремі будівлі будували тільки заможні селяни, а також господарства, де було потрібно зберігати зерно протягом тривалого часу.
Комора як прибудова до хати. Музей у Пирогові.Фото: uk.wikipedia.org
Будували її аналогічно хаті: мазаною чи рубленою, прибудовану до хати могли робити й плетеною. У коморі зазвичай влаштовували стелю, обов'язково настилали підлогу, за можливості вище рівня ґрунту.
Замість вікон у коморах були маленькі незасклені отвори попід стелею. Якщо була присутня пічка, таку комору називали стебкою.
Комора з села Молодецьке Маньківського району Черкаської області, Київ, ПирогівФото: uk.wikipedia.org
Дах робили чотирисхилим, рідше — двосхилим, з трапецієподібними фронтонами. Над входом в комору влаштовували піддашшя чи галереї, що спиралися на 2-4 стовпики. Замикали двері дерев'яними замками. Для зсипання зерна комору обладнували спеціальними ящиками — засіками.
Стодола з села Ящев. Музей народної архітектури, Сянік, ПольщаФото: uk.wikipedia.org
Стодола, або клуня – будова для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння. Стодола могла бути одною зі споруд гумна.
У західних областях України стодоли могли звати пелевнями, також так звався сарай для сіна, полови й соломи (варіант — «половня»).
Іноді так могли звати й зернові комори. Для зберігання кукурудзи в качанах влаштовують вузькі комори-кошниці, які традиційно плелися з лози, зараз більш поширені побудовані з планок з проміжками.
Також комори використовували для зберігання одягу в скринях, діжок із домашніми заготовками, дров, реманенту, возів, саней (якщо не було окремої возовні), слугували вони й місцем ночівлі для дорослої дочки чи сина.
Коморою також називають складську будівлю взагалі, а колись так звали ще й митницю, крамницю, магазин. Плата за квартиру називалась комірне.
Комора Івана Котляревського. Музей у ПолтавіФото: uk.wikipedia.org
Зараз комори зберігаються лише у невеликих господарствах. На великих агропідприємствах замість них використовують елеватори, які уможливлюють ліпше підтримувати необхідний мікроклімат, гідро- й температурний режим.
Як з’явилася комора
Комори на підпорах з'явилися в Японії наприкінці 1 тисячоліття до н.е. Початково у них зберігали рис та інші крупи. Вони були прямокутної форми і підтримувалися 4-8 стовпами. Як засіб зберігання харчів цей тип комори використовувався поряд із керамічним посудом та ямами зберігання.
Комора на підпорах — різновид комори для зернових культур у період Яйой в Японії. Будувалася з дерева, на високих стовпах-підпорах, безпосередньо забитих у землю. Висока підлога комори повинна була убезпечити збіжжя від мишей та підвищити провітрюваність будівлі.
Реставрована комора на підпорах зі сходами періоду Яйой (префектура Канаґава, стоянка Оцука-Сайкатідо).Фото: uk.wikipedia.org
Комори на підпорах поширені і в інших країнах, вони будувалися як з дерева, так і з застосуванням каменю, цегли.
З археологічних розкопок відомо, що комори на підпорах продовжували використовуватися японцями у 1-5 століттях. Поступово вони набули квадратної форми і збільшились у розмірах. Зросла також кількість стовпів, які підпирали центральну частину підлоги комори.
Найвідомішою коморою на підпорах, що збереглася до сьогодні є імператорська комора Сьосоїн. Вона знаходиться на території храму Тодайдзі у місті Нара. Ця комора слугувала сховищем скарбів імператорської родини Японії.
Імператорська комора на підпорах Сьосоїн.Фото: uk.wikipedia.org
А що зараз?
Вибір зберігання зерна залежить від обсягів вирощеного урожаю та конструктивних особливостей приміщень. Так, сховище для зерна може бути відкрите і закрите. Перший варіант підходить для щойно зібраного врожаю. Відкритий спосіб – тимчасове зберігання зерна у вигляді буртів чи траншей. Закритий – передбачає тривале розміщення збіжжя в бетонних складах чи металевих силосах.
Бурти
Бурт – розміщення зерна насипом чи в тарі на відкритій території господарства, інколи під навісом. Такий спосіб частіше використовують вимушено для зберігання свіжого урожаю чи за відсутності зерносховищ. Насип формують таким чином, щоб можна було накрити зернову масу, але тільки з допустимою вологістю. Недоліком зберігання зерна в буртах є вплив зовнішнього середовища на його стан, тому з’являється висока вірогідність збільшення вологи чи поширення шкідників та шкідливих мікроорганізмів, так як складно контролювати дані фактори у відкритих умовах.
Траншеї
Траншея – спосіб зберігання зернабез доступу кисню. Його частіше використовують для виробництва кормів. Зберігати в траншеях посівний матеріал взагалі неможливо – це головний недолік. У таких умовах зернова маса практично перетворюється на силос, який використовують на корм худобі.
Бетонний склад
Бетонний склад зберігає великі обсяги зерна в належних умовах надовго. Це один із кращих та надійних матеріалів для створення зерносховища. В таких складах краще зберігається збіжжя вимогливе до температури. Наприклад, зерно олійних культур, яке не витримує спекотних умов. Склад із бетону експлуатують тривалий період, до його руйнації. Даний матеріал не вбирає вологу і не нагрівається – ідеально підходить для зберігання зерна. Але будівництво такого зерносховища коштує дорого.
Металевий силос
Металеві ємності для зберігання зерна користується значним попитом у вітчизняних аграріїв серед інших способів. Такі зерносховища швидко будують на основі готових конструкцій. Металеві силоси для зберігання зерна зазвичай встановлюють без твердої поверхні для підтримки ваги структури. Вентиляція в них ефективніша і набагато простіша, ніж в бетонних складах. Зберігання зерна в силосах із металу в перерахунку на площу коштує дешевше, порівняно з іншими способами.
Збудувати приміщення – це тільки пів справи, без постійного контролю режиму в зерносховищі можна недорахувати значні обсяги збіжжя. Тож щоб не втратити урожай, який вже в коморі слідкуйте за ним не менш ретельно як за тим, що в полі.
