Ще два з половиною роки тому, 1 січня 2019 року набув чинності новий стандарт якості молока ДСТУ 3662:2018 «Молоко — сировина коров’яче. Технічні умови». Згідно з ним усе молоко — залежно від рівня бактеріального забруднення і вмісту соматичних клітин — поділяється на екстра, вищий, перший і другий ґатунки.
Перехідний період — до 1 січня 2023 року
Це означало, молоко другого ґатунку, тобто молоко від селянських господарств, можна буде здавати на переробні підприємства лише до 1 січня 2020 року.
Крім того, у березні 2019 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики і продовольства України «Про затвердження Вимог до безпечності та якості молока і молочних продуктів». З того ж таки 1 січня 2020 року мав початися перехідний період з наближенням до європейських вимог через поетапне підвищення граничних значень для сирого молока.
Але Мінекономіки відтермінувало запланований етап підвищення вимог до безпечності і якості і молока з 1 січня 2021 року до 1 січня 2023 року. Якби вимоги запрацювали у цьому році, молокопереробним заводам довелося відмовитися від 2 мільйонів тонн молока. У 2020 році питома вага молока першого ґатунку переважала саме у господарств населення – 81%, тоді як від сільськогосподарських підприємств лише 31%. Тобто в першу чергу постраждали особисті селянські господарства. Але пролонгація хоч і відтермінувала, але не вирішила проблему. Адже із першого січня 2023 року молоко у селян прийматимуть лише на технічні цілі – для тварин, на казеїн, молочну кислоту тощо.
Фото: pexels.com
Здавалось би, до 2023 року ще стільки часу. Але у Вимогах до безпечності і якості молока, там можна знайти купу цікавих фактів. Наприклад, те що оператори ринку молока та молочних продуктів (а це усі суб’єкт господарювання незалежно від форми власності, у тому числі фізична особа) повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідно до статті 23 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Андрій Жученко, начальник управління Держпродспоживслужби, розповідає, що цей період — до 2023 року вважається перехідним. За цей час виробники молока мають перейти на механічне доїння корів, щоб мінімізувати вплив шкідливих чинників на якість та безпечність молока – якщо будуть здавати на молокопереробні підприємства.
Якщо молоко буде використовуватись лише для себе, то не важливо, як господарі видоюють корову: за допомогою апаратів чи руками. Таке молоко матиме другий ґатунок і не буде придатне для переробки на харчові цілі.
З одного боку нові вимоги на руку усім: і споживачам, адже вони можуть бути впевнені у якості продукту, і самим виробникам, адже вони отримують більшу плату за молоко. Але для господарств, які тримають одну корову зовсім не вигідно.
— Політика держави, органів місцевого самоврядування націлена зараз на те, щоб виробники молока створювали у себе у господарства молочні міні ферми – від трьох і більше корів. На сьогоднішній день є уже урядова і обласна програми підтримки молочного скотарства особистих підсобних господарствах, – розповідає Андрій Жученко.
Крім того, щоб грати у «молочному» правовому полі, виробнику молока потрібно таким зареєструватися у органах місцевого самоврядування як суб’єкту господарювання і місцевому управління державної ветеринарної медицини – для проведення протиепізоотичних заходів. Це потрібно для того, щоб прослідкувати усі етапи виробництва – від первинного виготовлення до столу споживача.
Скільки корів тримають на Полтавщині
За даними голови Спілки молочних підприємств України Вадима Чагаровського, за 30 років молочне стадо в Україні зменшилося на майже 7 мільйонів голів – із 8,5 мільйона до 1,7 мільйона голів. Із них станом на 2020 рік у особистих селянських господарствах 400 тисяч голів і 1,3 мільйона – на фермах. Але ця цифра, 1,7 мільйона дуже приблизна, адже насправді невідомо, скільки голів ВРХ тримають насправді українці.
Колись ідентифікацією хоча б поголів’я у господарствах займалися управління агропромислового розвитку при райдержадміністраціях. Із адмінреформою їх ліквідували, натомість при об’єднаних районах не створили. Вся звітність подається на управління статистики і рахується вже як статистика новоутвореного Мирогородського району. Останні дані по Гадяцькому району датуються 1 березня цього року: у сільськогосподарських підприємствах тримали 6991 голову ВРХ, причому корів – 4089. При цьому тут не враховані тварини із особистих господарств, але тенденція така, що корів у ОСГ завжди менше.
Ні корів, ні заводів
Щоб забезпечити внутрішній український ринок необхідною кількістю молочної продукції , слід переробляти 6 млн т молока, з яких 5 млн т – це внутрішнє споживання, а 1 млн – йде на експорт.
Але в Україні не можуть покрити цю необхідну кількість і навіть є дефіцит молока в 1 мільйон тонн (за даними минулого року). А все через катастрофічне зменшення кількості поголів’я. Для порівняння у Польщі станом на 2020 рік було 2,5 мільйонів тонн надлишків, у 2025 році буде 4 мільйони тонн. Вже зараз це молоко імпортується в Україну. Офіційно в Україну завезли 750 тисяч тонн імпортного молока. Але за даними Спілки молочних підприємств України ця цифра може доходити до 1 мільйона тонн, якщо враховувати контрабандне молоко.
Крім того, що зменшується кількість поголів’я корів, зменшується і кількість переробних заводів. Якщо у 1990 році їх було майже 650, то зараз лише 192. Далеко ходити не потрібно взяти б навіть наш Гадяцький сирзавод. І це ще не все. Іноді заводам навіть не вигідно купувати молоко у господарств чи від населення, адже можна просто замінити сировину на пальмову олію і продавати молоковмісні продукти.
Споживчі тенденції на молоко
Услід за тим, що скорочується поголів’я корів в Україні, наша держава не відстає від світових трендів. Адже у світі поступово зменшується споживання молока. Навіть в Італії, традиційно орієнтованій на молочне скотарство країні, доводиться згортати виробництво. Хоча все із тенденції українці все таки дещо «вибиваються»: у нас більше п’ють молока, аніж вживають продукти із нього – сири, сметану, йогурти тощо.
Частково це пов’язано із тим, що в Україні немає культури споживання сиру і сироваріння. Крафтові сири або сири, що виробляються у певній місцевості зайшли на ринок зовсім недавно і для консервативних споживачів, вихованих на російському чи голандському сирі крафтові програють у споживчих симпатіях. Ще одним світовим трендом є зменшення споживання молока через нові харчові звички: все більше людей відмовляється від споживання молока саме від тварин. Натомість навіть на гадяцьких полицях можна знайти наприклад, соєве молоко. Так, воно коштує майже як трьохлітрова банка тваринного молока, але для людей, які наприклад сповідують веганське харчування це альтернатива для тваринного молока.
А що у селі?
Бабуся у селі живе далеко від світових тенденцій, але вони так чи інакше впливають на те триматиме вона корову в особистому селянському господарстві чи ні. Споконвіку корову тримали як годувальницю – як-то говорили, випив молока і пішов робити. Зараз наш стіл різноманітніший, на ньому є і овочі, фрукти, каші. Молоко трішки здає свої позиції у раціоні.
Крім того, аби тримати корову потрібно мати неабияке здоров’я і гроші, адже вже відійшли ті часи, коли траву на сіно косили косою і своїми силами його заготовляли. Зараз щоб заготовити сінаж потрібне пальне і техніка.
Крім того, селяни нарікають, що молокозаготівельники приймають молоко за безцінь і ця проблема тягнеться вже роками – зараз молоко приймають по 5 гривень за літр. За таких умов селяни масово відмовляються від тримання корів.
Руслан Близнюк із Розбишівки розповідає, що останнім часом корів у селі значно поменшало – у стаді десь 30 корів.
— Мої батьки здали, доїли апаратом, але тримати корову зараз не вигідно аж ніяк, говорить чоловік, – при тому що затрати перевищують доходи від корови.
У Рашівці молоко приймають по тій же ціні. За словами Рашіського старости Руслана Гринька ,у селі налічується приблизно сто корів.
А от якою буде ціна, коли молоко прийматимуть на технічні цілі, то вже риторичне питання. ·
