Чтиво на вечір: Амелі Нотомб "Подив і тремтіння"
Продовжуємо рубрику "Чтиво на вечір". У ній ми розповідаємо про книжки, які є у вільному та безкоштовному доступі у Гадяцькій бібліотеці.
Також вагома деталь: всі книжки цієї рубрики перед тим, як рекомендувати вам, читатимуть журналісти сайту Гадяч.City.
Амелі Нотомб "Подив і тремтіння"
Саме так, з подивом і тремтінням колись повинні були дивитися японці на свого імператора – нащадка великої богині Аматерасу (ага, Кішімото не сильно переймався, придумуючи Ітачі). І так само, з подивом і тремтінням, прийнято нині дивитися на начальство у великих японських корпораціях і не тільки там.
"Подив і тремтіння" Нотомб розповідає про європейку, яка підписала річний контракт з величезною японською корпорацією, і про те, яким виявився цей рік для Амелі. Книга є біографічною, адже батько самої Нотомб був дипломатом, і майбутня бельгійська письменниця встигла пожити не лише в Японії, але і в США, Китаї, Лаосі, Бірмі і в інших спокусливо-привабливих (принаймні, для декого) країнах.
Тож здобувши ґрунтовну освіту, Амелі знову повертається в Японію, цього разу вже як працівник чи, точніше, гвинтик в гігантській бюрократичній системі. Гвинтик з неї вийшов так собі, якщо чесно, бо "своєю" в Країні сонця, що сходить, Нотомб не стала, вкотре довівши слушність кінлінгівського "Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох".
Ця книга – погляд західної людини на споконвічну східну традицію, культуру і сприйняття світу і себе в ньому. Те, що для японця справедливе і правильне, у людини західного світу викликає осуд і обурення. Там, де японець мовчить, європеєць волатиме на весь офіс, там, де європеєць відступить, японець дійде до кінця. І то, завважте, будь-якою ціною.
Амелі так і не зрозуміла, на яку саме посаду дівчину прийняли на роботу, бо почала вона як помічник помічника директора, далі вже сама собі вигадувала обов’язки типу пересування повзунка на календарях, ну а її остання посада – то взагалі окрема історія. Але треба віддати належне впертості Амелі. Та йде до кінця, чесно відпрацьовує кожен день, трохи партачить, трохи вражає навіть стриманих японців своїми вміннями. Ну а потім повертається додому і пише роман.
Певною особливістю "Подиву і тремтіння" є те, що в книзі майже немає описів побуту японців, їхнього дозвілля, багатющих традицій тощо. Зате Нотомб багато уваги приділяє роздумам про місце жінки в сучасному японському суспільстві та корпоративній культурі, ставлення до неї як чоловіка, так і керівництва. І тут дуже пригодився образ зверхниці (ну хіба ж не миле слово??) головної героїні Фубукі Морі. Вона – це ледь не втілення всього японського жіноцтва, яке віддало перевагу власній кар’єрі, а не обов’язкам домогосподарки.
"Подив і тремтіння" насправді доволі корисна книга для тих, хто свято вірить, що Японія – це лише прекрасні храми, вічні фестивалі, неймовірні сади, а все довкола виключно таке, як в милих аніме. Так, і храми, і тяни, і куни, і ханамі, і мімодзі там є, але ще там є споконвічні традиції і культура, в яку зі своїм фемінізмом лізти не завжди варто. Ну, чи принаймні, потім не ображатися.
Про автора
Амелі Нотомб
бельгійська письменниця
Амелі (Фаб'єнн Клер) Нотомб народилася в 1966 році в бельгійському місті Еттербек.
Через роботу батька, Патріка Нотомба, який був дипломатом, в дитинстві Амелі довелося пожити в Японії (1968-1972). В той час її батько був генеральним консулом Бельгії в місті Осака. Згодом Амелі якийсь час проживала в Китаї, США, Лаосі, Бірмі та Бангладеші. Її екзотичне дитинство залишило значний відбиток у творчості письменниці.
Прибувши до Бельгії, Нотомб вступає на відділення романських мов у Вільному університеті Брюсселя. Через п'ять років Амелі їде на роботу в Токіо. Але невдовзі розуміє, що нова робота — зовсім не те, про що мріяла молода письменниця. Цей досвід втілений у її знаменитому романі "Подив і тремтіння", відзначеному Великою премією Французької академії за роман (1999).
1992 року вона повертається до Бельгії й невдовзі публікує в паризькому видавництві "Альбен Мішель" свій перший роман "Гігієна вбивці", який зразу зробив її відомою письменницею. Відтоді Нотомб змогла повністю присвятити себе літературній творчості.
Амелі Нотомб щороку публікує новий роман. З 23 романів, опублікованих до 2015 року, принаймні 5 мають автобіографічний характер. Загалом автобіографічні риси є в більшості її творів. Так вже у першому романі "Гігієна вбивці" автобіографічним є епізод, коли героїня роману Леопольдина, бореться з проявами підліткової анорексії. Проте не всі події та колізії, що здаються автобіографічними, справді мають реальну основу. Амелі Нотомб через свої твори вибудовує власну фіктивну біографію, так зокрема в деяких творах та інтерв'ю вона стверджувала, що народилася в Японії (м. Кобе), тоді як реальним її місцем народження є містечко Еттербек у Бельгії.
Амелі Нотомб відома як майстер діалогів, чимало її творів написані від першої особи й стилізовані під переказ реальних подій.
Наразі Амелі Нотомб проводить більшу частину часу в Парижі, іноді відвідуючи своє брюссельське помешкання. Часом вона відвідує Японію.
