Продовжуючи багаторічні традиції вивчення птахів, науковий співробітник Гадяцького історико-краєзнавчого музею Сергій Литвиненко у складі спільної із зоологами Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди наукової експедиції у квітні цього року відвідав косу Бірючий острів, на території якого знаходиться Національний природний парк «Азово-Сивашський», що має Міжнародне значення і включений у рамках Боннської конвенції до переліку Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів.
Фото: Надані учасниками експедиції
Бірючий острів — коса (колишній острів) в українській частині Азовського моря, входить до складу Азово-Сиваського національного природного парку. Уздовж узбережжя Бірючого острова є численні озера, мілководні бухти, затоки і лимани, які є місцем відпочинку, харчування, а пізніше і гніздування мігруючих водних і наколоводних птахів.
Ландшафти острова лучні та піщано-степові, в яких переважають очеретяні, ситникові, пирійні угруповання (флора півострова нараховує близько 700 видів судинних рослин).
У 2 пол. ХХ cт. були створені захисні лісонасадження з вузьколистого лоху, в’язу гладкого, робінії звичайної, ясену звичайного, шовковиці, тополі, які створюють умови гніздування різних птахів: голубиних (припутень, горлиця), акліматизованих фазанів, соколів боривітра і кібчика. Також це місце облюбував орлан білохвіст – рідкісний червонокнижний вид, що внесений до списку Міжнародного союзу охорони природи.
Фауна ссавців Бірючого острова також є різноманітною. Тут мешкають тисячі акліматизованих оленів, ланей, куланів та декілька десятків одичавших свійських коней, є багато зайців і диких свиней. Також тут оселилися шакали, лиси, єнотоподібні собаки.
48 видів тварин Бірючого острова занесені до Червоної книги України.
Під час експедиції протягом тижня науковцями було проведено моніторинг (спостереження) за міграціями водно-болотних птахів. Дослідження проводилося у різних біотопах острова пішими й автомобільними маршрутами. У ході дослідження зареєстровано 94 види пернатих, серед яких домінували гусеподібні (різні види качок), ото фіксація (мартини й кулики), лелекоподібні (чаплі, лелеки) тощо. Дані підтверджені ото фіксаціями.
Відомості, зібрані під час експедиції необхідні для внесення у літопис природи з метою подальшого збереження біорізноманіття. На основі зібраних спостережень будуть написані наукові статті; дані будуть представлені на наукових зоологічних конференціях різного рівня.
